Рішення № 122284159, 14.10.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 203/7766/23

Провадження № 2/211/1260/24

РІШЕННЯ

іменем України

14 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Строгановій Е.О.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.03.2018 між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі по тексту - АТ «Ідея Банк») було укладено Кредитний договір №Z62.00404.003744782. У наслідок не належного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 134966,47 грн., яка складається з: 87705,49 грн. заборгованості за основним боргом; 47260,98 грн. - заборгованості за відсотками. 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея Банк» Права Вимоги до Боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №4 від 07.07.2023, укладеним між позивачем та АТ «Ідея Банк», ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №Z62.00404.003744782 від 12.03.2018 у сумі 134966,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву тавідкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.04.2024 до суду представником відповідача ОСОБА_1 скеровано через систему «Електронний суд» відзив на позов, відповідно до змісту якого представник просить відмовити у задоволенні позову, застосувати до позовних вимог строк позовної давності, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

У судовому засіданніпредставник відповідача ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до прохальної частини позову представник позивача ОСОБА_3 просить розглянути справу за відсутностіпредставника товариства на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

За правилами статей 2, 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст.77 ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У судовому засіданні встановлено, що 12.03.2018 між ДонцемО.В. та АТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір №Z62.00404.003744782, відповідно до умов якого відповідачу булонадано кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 98951,00 грн. строком на 48 місяців, процентна ставка (змінювана)15% річних (а.с. 4-7 копія договору). Одночасно з кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ«Ідея Банк»було підписаноЗаяву №Z62.00404.003744782про акцептпублічної офертиПАТ «ІдеяБанк» наукладення договорупро використанняаналога власноручногопідпису тавідтиску печаткибанку ПАТ«Ідея Банк» (а.с. 8), Згоду-повідомлення фізичної особи клієнта банку (а.с. 9), Паспорт споживчого кредиту (а.с. 10-12), Заяву-анкету (а.с. 13), Заяву №Z62.00404.003744782 дата 12.03.2018 на приєднання до Договору добровільного страхування життя №ПБ130800 від 23.05.2014 (а.с. 14) та Згоду фізичної особи суб`єкта кредитної історії (а.с. 15).

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ПАТ «Ідея Банк», правонаступником якого є АТ «Ідея Банк».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Також у матеріалах справи наявні копії ордерів-розпоряджень від 12.03.2018, які свідчать про видачу Донцю кредитних коштів у сумі 86044,35 грн. та сплату ОСОБА_2 страхового платежу в сумі 12906,65 грн. (а.с. 14). Тому суд відхиляє заперечення представника відповідача, викладене у відзиві на позов, з приводу відсутності у матеріалах справи доказів видачі відповідачу кредитних коштів.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 626, ст. 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором,відповідач у погоджені сторонами строки не виконав свої зобов`язання, суму кредиту та відсотки за користування ним не сплатив,у наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 134966,47 грн., яка складається з: 87705,49 грн. заборгованості за основним боргом; 47260,98 грн. - заборгованості за відсотками (а.с. 16 - розрахунок).

07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея Банк» Права Вимоги до Боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 17, 18 копія договору).

Відповідно до Реєстру боржників №4 від 07.07.2023, укладеним між позивачем та АТ «Ідея Банк», ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №Z62.00404.003744782 від 12.03.2018 у сумі 134966,47 грн., яка складається з: 87705,49 грн. заборгованості за основним боргом; 47260,98 грн. - заборгованості за відсотками(а.с. 19 копія витягу з реєстру боржників, а.с. 20 копія платіжної інструкції).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст.1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №Z62.00404.003744782 від 12.03.2018.

Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за Кредитним договором №Z62.00404.003744782 від 12.03.2018, право вимоги за яким, на підставі Договору факторингу, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 134966,47 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячними погашенням платежів.

Таким чином, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визнано місяцями.

Отже, поряд з установленим строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно ч. 3 ст.254ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число місяця останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За змістом ст. ст. 256, 257, 261, 262, 267ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначається моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Аналізуючи умови договору і зміст зазначених правових норм, можна зробити висновок про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 року у справі №6-31цс15, від 06.04.2017 року у справі №6-522цс17 та від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14.

Зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 262 ЦК України).

Як вбачається з п. 6.1. Кредитного договору та з Додатку до Паспорту споживчого кредиту, Позичальник мав здійснювати платежі за кредитним договором щомісячно 12 числа кожного місяця, до остаточного погашення отриманого кредиту 12.03.2022.

З викладеного вбачається, що зобов`язання за кредитним договором повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплат за кредитом та відсотками, відповідачем також такі докази суду не надано, лише представником заявлено припущення щодо внесення відповідачем оплат, оскільки заборгованість за кредитом менша, ніж сума виданих банком кредитних коштів. Але суд не може при ухваленні рішення справі виходити з припущень. З огляду на що, суд вважає за необхідне рахувати, що останній платіж за кредитом відповідач мав зробити 12.03.2022, та не доведено відповідачем зворотного.

Тобто позивач мав звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором у строк до 12.03.2025. У свою чергу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом 20.12.2023. Що дає підстави вважати, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Також суд відхиляє заперечення представника відповідача з приводу відсутності детального розрахунку заборгованості. Оскільки позивач у справі є фактором, який купив право вимоги за кредитним договором, також представником не було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме інформаційної довідки щодо суми нарахування за кредитним договором від АТ «Ідея Банк», або від ТОВ «ФК «ЄАПБ» у разі наявності.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2684,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 33), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Керуючисьст.ст. 10, 12, 76-81,89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) заборгованість за Кредитним договором №Z62.00404.003744782від 12.03.2018 у сумі 134966 (сто тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість) гривень 47 копійок, яка складається з 87705 (вісімдесят сім тисяч сімсот п`ять) гривень 49 копійок заборгованості за основним боргом; 47260 (сорок сім тисяч двісті шістдесят) гривень 98 копійок заборгованості за відсотками; та в рахунок відшкодування виплат по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 60 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.О. Юзефович