Ухвала суду № 122282139, 15.10.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/23759/24

Провадження № 2-з/947/573/24

УХВАЛА

15.10.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 року до Київського районного суду м. Одеси в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла сформована 02.08.2024 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, в якій позивачка просить суд:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN ATLAS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ;

- в порядку поділу майна подружжя поділити майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час їхнього шлюбу, залишивши автомобіль марки «VOLKSWAGEN ATLAS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .3. - у власності ОСОБА_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки «VOLKSWAGEN ATLAS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .3.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.08.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху.

12.08.2024 року представником позивача на виконання вказаної ухвали суду, надано до суду заяву про усунення недоліків, разом з квитанцією про сплату судового збору, а також визначено що в частині позовної вимоги про стягнення грошової компенсації заявлено до стягнення розмір грошових коштів в сумі 673960,00 грн.

Оглянувши матеріали справи, суддею встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 06.08.2024 року, позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.08.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

11.10.2024 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку будівлі та споруди, загальною площею 141 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

В обґрунтування даної заяви, позивачка посилається на те, що позивачем в порядку поділу майна подружжя заявлені вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь суму грошової компенсації вартості частини автомобіля VOLKSWAGEN ATLAS, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 673 960 гривень.

Згідно з відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях №31/30/5141/909аз/0820246152024 від 09.10.2024 (33412), позивачці стало відомо, що 25.07.2024 року у ТСЦ №5152 РСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, па підставі договору комісії та договору купівлі-продажу, укладеному у суб`єкта господарювання, транспортний засіб «VOLKSWAGEN ATLAS», 2020 р.в., об`єм двигуна - 3597 см. куб., був перереєстрований на ОСОБА_4 - батька відповідача.

Згідно інформаційної довідки 398884029 від 11.10.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідачу ОСОБА_2 належить на підставі договору дарування на праві спільної часткової власності частка будівлі та споруди, загальною площею 141 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого нерухомого майна за відповідачем ОСОБА_2 , як вказує позивачка, не зареєстровано.

Позивачка вказує, що враховуючи факт відчуження відповідачем без згоди іншого подружжя спільного майна подружжя - транспортного засобу « ОСОБА_5 », 2020 р.в.. об`єм двигуна -3597 см.куб. - на користь батька ОСОБА_4 , відсутністю у відповідача іншого нерухомого майна, вона вважає існуючими ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 673 960 гривень.

З урахуванням наведеного, позивачка вважає наявними підстави для забезпечення позову у заявлений спосіб,

Згідно з п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа..

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленимст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Також, суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 13 січня 2020 року по справі №922/2163/17, який є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову уконкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Так, предметом позову позивача є припинення її частки розміром у транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN ATLAS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , який ОСОБА_1 вважає спільним сумісним майном подружжя, з виплатою їй грошової компенсації в рахунок частки у вказаному майні в сумі 673960,00 грн.

Згідно з поданих до позову документів вбачається, що транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN ATLAS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 .

У відповідності до наданої позивачкою до даної заяви відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях №31/30/5141/909аз/0820246152024 від 09.10.2024 (33412), вбачається, що вказаний транспортний засіб 25.07.2024 року був перереєстрований у ТСК №5152 ОСЦ МВС в Одеській області за договором комісії та договором купівлі-продажу на громадянина ОСОБА_4 .

Отже, вказані обставини свідчать про те, що транспортний засіб з приводу якого виник спір в даній справі був відчужений 25.07.2024 року.

Проте, з урахуванням обраного позивачкою у позові способу захисту своїх прав шляхом виплати їй грошової компенсації вартості частки вказаного транспортного засобу в рахунок її частки в цьому майні, позивачкою у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, яким чином вказані дії з перереєстрації транспортного засобу свідчать про ризики неможливості виконання майбутнього рішення суду в даній справі, у разі задоволення позову.

Поряд з цим, судом враховується, що відповідна перереєстрації згідно наданої позивачем відповіді мала місце 25.07.2024 року, тобто до звернення позивачки до суду з даним позовом (02.08.2024 року).

Будь-яких інших доводів та доказів на підтвердження того, що відповідачем здійснюються дії спрямовані на ускладення чи можливе ухилення від виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позову, позивачем до суду не надано.

Отже, приймаючи вищевказане нормативне обґрунтування, позивачем у порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не доведено належними доказами, як і не обґрунтовано, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Крім того позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження орієнтованої вартості частки нерухомого майна, відносно якого заявлені заходи забезпечення позову, за наслідком чого суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами та ціною позову.

Заява про забезпечення позву не містить об`єктивних обґрунтувань ризиків не виконання рішення суду, обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зазначені обставини перешкоджають суду, з урахуванням прав і законних інтересів сторін, встановити співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Приймаючи вищевикладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість викладених позивачем в обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 352, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання майнаспільною сумісноювласністю таподіл майна залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.