Ухвала суду № 122269095, 10.10.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Харків

Справа № 638/14566/24

Провадження № 2/638/5481/24

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

у с т а н о в и в :

08 серпня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання по справі на 10 жовтня 2024 року.

10 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 подала клопотання про витребування доказів, в якому просить поновити строк для подання клопотання про витребування доказів.

Просить витребувати у Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д):

- інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_2

- докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн., які 08.02.2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 08.02.2020 по 08.03.2020 р.

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки.

Клопотання обгрунтовано тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває справа № 638/14566/24 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідачем подано відзив на позовну заяву із приводу якого подана відповідь.

Разом із тим, відповідач заперечує шодо перерахування йому кредитних коштів. На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено Квитанцію щодо підтвердження переказу грошових коштів від 08.02.2020 на номер картки відповідача НОМЕР_2 у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником Кредитодавцю з метою отримання кредиту. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Таку виписку по рахунку позичальника ймовірно може сформувати та надати банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Кредитним договором.

Зауважує, що на підтвердження своїх доводів щодо неотримання коштів відповідач не надає жодної виписки по своєму картковому рахунку, яка свідчила б про ненадходження грошових коштів на рахунок відповідача за вказаним договором. На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які він покликається, як на підставу відсутності боргу.

Зокрема, відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, виписки по рахунку за номером картки НОМЕР_2 (АТ КБ «Приват Банк»).

У відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, позивач у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів, оскільки необхідність їх витребування виникла в процесі розгляду справи в суді.

Поновлення процесуального строку на витребування доказів у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відомості про банківські рахунки клієнтів є банківською таємницею. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

Отже оскільки відомості із банку позивач самостійно не може отримати, так як це є банківська таємниця, розголошення якої третім сторонам заборонено, тому вважає за необхідне звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів. При цьому, попереднє звернення Позивача до банку з вимогою про розголошення банківської таємниці є недоречним та не є необхідним для подачі клопотання про витребування доказів, що підтверджується чисельною судовою практикою.

Відповідне клопотання разом із позовною заявою не заявлено, так як вже на стадії подачі відзиву позичальник категорично заперечує факт отримання кредиту, оскільки дані докази є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. У зв`язку з чим, просимо суд врахувати дані обставини при розгляді клопотання про витребування доказів. Враховуючи вищезазначене, існує необхідність у витребуванні в АТ КБ «Приват Банк» виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 08.02.2020 по 08.03.2020.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 просила розглянути клопотання, відкласти розгляд справи на іншу дату для надання заперечень.

При цьому відповідь на відзив подано 09 жовтня 2024 року.

10 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав через систему «Електронний суд» заперечення на клопотання про витребування доказів, просив прийняти та в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовити.

Зазначив, що позивач подав клопотання з порушенням норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст.83 ЦПКУ: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно зі ст. 177 ЦПКУ позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 4. ст.83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивачем не надано до суду доказів того, що ним вживались будь-які дії для отримання витребованих доказів. Згідно із ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, чинним процесуальним законодавством чітко передбачено, що позивач повинен подати всі докази разом із позовною заявою, а у випадку неможливості це зробити, повинен повідомити суд про причини такої неможливості і вжиті ним заходи для отримання доказів. Звертає увагу суду, що позивачем, під час звернення до суду не повідомлялось про неможливість подання будь яких доказів. Крім того, суд не встановлював додатковий строк для подання доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПКУ суд запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно зі ст. 126 ЦПКУ право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Так, згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Однак, в клопотанні про витребування доказів, представник позивача не обґрунтовує неможливість подання зазначених в клопотанні доказів разом із позовною заявою.

До того ж, відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ (далі Закон) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Відповідно до пунктів 1-2 ч.2 ст. 60 Закону, банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди. В силу положень пункту 2 ч.1 ст. 62 зазначеного Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду. У свою чергу, відповідно до пункту 11 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Водночас, Глава 12 «Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» Розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України передбачає процедуру розгляду відповідної категорії справ, при цьому її ст. 350 передбачає, що за результатом розгляду суд ухвалює рішення про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи.

Отже, інформація, яку представник позивача просить витребувати, згідно пунктів 1-2 ч.2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доступ до якої визначається спеціальним порядком, передбаченим ст. 347-350 ЦПК України.

Ураховуючи викладені обставини, відсутні підстави для витребування доказів за клопотанням представника позивача, оскільки доступ до такої інформації та її розкриття банком здійснюється у порядку визначеному законодавством, який не пов`язаний з витребуванням доказів у порядку ст. 84 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, вважає такі дії позивача порушенням основоположних принципів цивільного процесуального кодексу України, в частині належного використання сторонами своїх прав та обов`язків, як і порушенням принципів подання доказів, які є обовязковими для сторін, під час участі в судовій справі.

Розглянувши подане клопотання, суд доходить таких висновків.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини перша - п`ята статті 83 ЦПК України).

Частиною першою - третьою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанніповинно бутизазначено: 1)який доказвитребовується; 2)обставини,які можепідтвердити цейдоказ,або аргументи,які вінможе спростувати; 3)підстави,з якихвипливає,що цейдоказ маєвідповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Однак, стороною позивача, відповідно до наведених вимог статті 83, 84 цього Кодексу, суду не надано доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказів та будь - яких документів неможливості їх отримати самостійно, не зазначено заходи для отримання цього доказу самостійно, не надано жодних доказів вжиття таких заходів.

Таким чином, стороною позивача, відповідно до наведених вимог статті 83 цього Кодексу, суду не надано доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказів та будь - яких документів неможливості їх отримати самостійно.

Насамперед, суд виходить з того, що клопотання про витребування доказів судом повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В обгрунтування поданого клопотання представник позивача посилається на те, що відповідачем подано відзив на позовну заяву із приводу якого подана відповідь. Відповідач категорично заперечує факт перерахування йому кредитних коштів. На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено квитанцію щодо підтвердження переказу грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Вказує на те, що на підтвердження своїх доводів щодо неотримання коштів відповідач не надає жодної виписки по своєму картковому рахунку, яка свідчила б про ненадходження грошових коштів на рахунок відповідача за вказаним договором. Відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які він покликається, як на підставу відсутності боргу.

Зокрема, відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, виписки по рахунку за номером картки.

На думку представника позивача необхідність витребування доказів виникла під час розгляду справи, у зв`язку із чим просить витребувати у банка інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_1 кредитна картка; докази зарахування на картку кредитних коштів, виписки по рахунку ОСОБА_1 ; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки та інші відомості про власника вказаної картки.

Слід зауважити, та як вже зазначено вище, нормами чинного процесуального законодавства встановлено обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з приписами статті 177 ЦПКУ позивач зобов`язанийдодати допозовної заявивсі наявнів ньогодокази,що підтверджуютьобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, розуміючи, що зазначені докази є ключовими, належними, керуючись принципом змагальності, звертаючись до суду із вказаним позовом, всі докази повинен був зібрати та подати позивач разом з поданням позовної заяви на підтвердження своїх позовних вимог та обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Подання відзиву не звільнило його від такого обов`язку.

Разом із тим, як вбачається з клопотання представник позивача в обгрунтування клопотання та як на підставу поновлення процесуального строку на його подання, посилається на те, що відповідач заперечує позовні вимоги та подав відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Проте неподання доказів разом із позовною заявою та необхідність їх витребування у подальшому не може бути пов`язане із поданням заперечень проти позовних вимог відповідачем і поданням ним відзиву, та, відповідно, не є поважними причинами пропуску строку на подання такого клопотання та жодним чином не може бути правовою підставою для його поновлення.

Окрім того, сторона позивача письмово не повідомляла суд та не зазначала про докази, які не може бути подано, причини, з яких докази не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, та, не обґрунтувала неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 76, 80, 83, 84 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Судове засідання відкласти до 10 грудня 2024 року 11 год 30 хв.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10 жовтня 2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у період з 11 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, повний текст ухвали надіслано до ЄДРСР 14 жовтня 2024 року.

Суддя В. М. Яковлева