Рішення № 122268177, 07.10.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/106/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 справа № 908/1497/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1497/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001)

до відповідача фізичної особи-підприємця Лук`янець Лариси Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 341504,99 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця Лук`янець Лариси Миколаївни про стягнення 341504,99 грн. заборгованості за кредитним договором №2351004582-КД-1 від 04.01.2022, яка складається з: 270000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 71504,99 грн. заборгованості за відсотками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем кредитного договору №2351004582-КД-1 від 04.01.2022, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 300000,00 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору. За твердженням позивача, станом на 15.05.2024 заборгованість відповідача за договором становить 341504,99 грн. та складається з: 270000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 71504,99 грн. заборгованості за відсотками. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1048, 1069 ЦК України, ст.193 ГК України, позивач просив суд позов задовольнити. У позовній заяві позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 справу № 908/1497/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1497/24, присвоєно справі номер провадження 18/106/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1497/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 21.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Як свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, ухвалу від 27.05.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді доставлено в електронний кабінет позивача та його представника 27.05.2024.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки місцезнаходженням відповідача фізичної особи-підприємця Лук`янець Лариси Миколаївни є: АДРЕСА_1 , що відноситься до Бердянської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 28.05.2024 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 27.05.2024 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлену позивачем.

Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвалу суду від 27.05.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1497/24 доставлено до електронної скриньки відповідача 28.05.2024.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1497/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Від представника відповідача адвоката Шумського І.В. 17.06.2024 до суду надійшло клопотання про надання доступу до матеріалів справи № 908/1497/24 з метою ознайомлення, в якому адвокат також просив поновити встановлений ухвалою від 27.05.2024 строк для подання відзиву на позов на строк 60 днів у зв`язку із запровадженням воєнного стану та знаходженням відповідача у тимчасово окупованому місті Бердянськ.

Клопотання представника судом задоволено, адвокату Шумському І.В. 17.06.2024 надано доступ до матеріалів справи в підсистемі "Електронний суд".

Від відповідача в особі адвоката Шумського І.В. 28.06.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив наступне. Фізична особа-підприємець Лук`янець Лариса Миколаївна здійснювала свою господарську діяльність з 29.02.2000 на території міста Бердянськ Запорізької області. Надані згідно кредитного договору №2351004582-КД-1 від 04.01.2022 грошові кошти необхідні були для проведення ремонтних робіт фасаду офісу, встановлення системи сигналізації та відеонагляду. Підписуючи вищезазначений договір, ФОП Лук`янець Л.М. мала на меті вчасно виконувати грошові зобов`язання за рахунок отриманого доходу від господарської діяльності та за можливості виконати їх раніше вказаного терміну (до 03.01.2027). Відповідач справно виконувала свої зобов`язання зі сплати тіла кредиту та відсотків до 06.07.2022, незважаючи на те, що з початку повномасштабного вторгнення РФ до України господарська діяльність нею не здійснювалася. Відповідно до виписок наданих представником позивача видно, що відповідач перерахувала більшу суму, ніж було визначено в графіку платежів. Щодо позиції позивача відносно порушення відповідачем зобов`язання за кредитним договором, припинення здійснення щомісячних платежів, які передбачені Графіком платежів, відповідач зазначив, що зареєстроване місце проживання та здійснення господарської діяльності ФОП Лук`янець Лариси Миколаївни є м. Бердянськ Запорізької області, яке з 27 лютого 2022 року перебуває під окупацією російськими військами. Через тривалу окупацію міста Бердянськ та активні бойові дії починаючи з липня 2022 року відповідач зовсім втратила зв`язок та доступ до застосунку і сайту Приватбанку, мобільний зв`язок та інтернет-з`єднання, що надавалися українськими провайдерами було втрачено, банки припинили свою діяльність на тимчасово окупованих територіях та відділення не працюють й до теперішнього часу. Представник відповідача звертає увагу на приписи ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. За доводами представника відповідача, порушення грошового зобов`язання спричинено в період дії воєнного стану, а саме є наслідком збройного вторгнення РФ на територію України та тимчасову окупацію міста Бердянськ, які необхідно відносити до обставин, які перешкоджають виконанню зобов`язань. Оскільки дані обставини призвели до відсутності зв`язку, блокування українських сервісів, припинення діяльності банків та припинення фактичної господарської діяльності ФОП Лук`янець Л.М. , то у відповідача фактично були відсутні засоби здійснення платежів (доступ до банкінгу). Посилаючись на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення) представник відповідача вважає, що відповідач підлягає звільненню від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, визначеного ст. 625 ЦК України у період дії воєнного стану. Щодо дострокового розірвання кредитного договору 15.05.2024 представник відповідача заперечив та вказав, що представником позивача в якості доказів до суду не надано повідомлення-вимогу вих. № 20104ZPBDS1LP від 12.03.2024 та докази її направлення відповідачу (копія конверту, квитанція про понесені поштові витрати). Представник позивача зазначає, що повідомлення-вимога вих. № 20104ZPBDS1LP від 12.03.2024 надіслана 14.04.2024 лише електронною поштою, чим фактично підтверджує порушення процедури визначеної договором для дострокового розірвання кредитного договору, оскільки, повідомлення повинні бути в письмовій формі та оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. За поясненнями представника відповідача, ФОП Лук`янець Л.М. , перебуваючи в окупації втратила доступ до електронної пошти, відповідач втратила доступ до засобів зв`язку, зазначених в кредитному договорі. Адвокат також відзначив, що в анкеті-заяві клієнта фізичної особи-підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 22.07.2020 вказано контактну електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , але позивачем у кредитному договорі вказано іншу електронну адресу. За твердженням представника відповідача, позивач передчасно звернувся до суду з позовом, оскільки недотримав визначену кредитним договором процедуру направлення повідомлення-вимоги, якою розірвав би договір та змінив би термін повернення грошового зобов`язання. Відносно нарахованих позивачем відсотків представник відповідача не погодився з розрахунком заборгованості та просив суд не стягувати відсотки, нараховані в період дії воєнного стану за прострочення виконання грошового зобов`язання не з вини позичальника починаючи з 06.07.2022 в сумі 14088,91 грн. У відзиві представник відповідача просив визнати поважними причини пропуску подання відзиву до суду, поновити та продовжити процесуальні строки для подання відзиву, при розгляді справи прийняти до уваги зазначений відзив.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відзиву на позов судом поновлений.

Від позивача відповіді на відзив не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1497/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення - 07.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (Банком, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Лук`янець Ларисою Миколаївною (Позичальник, відповідач у справі) 04.01.2022 укладений кредитний договір №2351004582-КД-1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. А.1 Договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.

Згідно із п. А.2 Договору ліміт цього договору: 302100,00 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 300000,00 грн. на проведення ремонтних робіт фасаду офісу, встановлення системи сигналізації та відеонагляду; у розмірі 2100,00 грн. на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Термін повернення кредиту 03.01.2027 (п. А.3 Договору).

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що Банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів, на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2. 2.2.3 Договору позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього Договору.

За визначенням п. 2.3.2 Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк, на свій розсуд, має право:

а) змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором;

або

г) згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Пунктом 3.2.8 Кредитного договору сторонами узгоджено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язання Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом А.6 Договору визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 14% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За умовами п. 4.3 Договору, сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору.

Відповідно до п. А.8 проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).

Пунктом 7.3 Кредитного договору передбачається можливість сплати процентів у режимі 24/7/365, тобто погашення що здійснюється у будь-яку годину, у будь-який календарний день, у тому числі у вихідні та святкові дні, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно із п. 6.1 Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Додатком № 1 до Кредитного договору є "Графік платежів", яким Банк і Позичальник погодили, що з 1-ого місяця (наступний за датою укладення Кредитного договору), до 03.01.2024 Позичальник зобов`язаний щомісячно погашати 5000,00 грн. основної суми кредиту (загальний розмір 300000,00 грн.) та нараховані відповідні проценти за користування кредитом, а також вносити суму страхового платежу (чотири платежі по 525,00 грн., загальна сума 2100,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору Банк 06.01.2022 надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

В період з 04.02.2022 по 06.07.2022 відповідачем здійснено погашення кредиту в загальній сумі 30000,00 грн. Заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 270000,00 грн.

За період користування кредитом з 06.01.2022 по 15.05.2024 Банком нараховано проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими, з урахуванням часткової сплати процентів Позичальником, складає 71504,99 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідачем Кредитний договір та додатки до нього підписані з використанням електронного цифрового підпису.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно із ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання 04.01.2022 за допомогою ЕЦП Кредитного договору №2351004582-КД-1 від 04.01.2022 та додатків до нього.

До укладання Кредитного договору ФОП Лук`янець Ларисою Миколаївною шляхом підписання 22.07.2020 за допомогою ЕЦП подавалась Анкета-заява клієнта фізичної особи-підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Відповідні протоколи перевірки електронного підпису документів наявні у матеріалах справи.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Кредитного договору відповідачу видано банком кредитні кошти у розмірі 300000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку Позичальника.

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором припинив виконувати, останні платежі щодо погашення кредиту та процентів здійснено 06.07.2022.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач надав до матеріалів справи копії кредитного договору №2351004582-КД-1 від 04.01.2022 з додатками, розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 15.05.2024, виписки по рахунку ФОП Лук`янець Л. М. з 04.01.2022 по 15.05.2024.

За доводами позивача, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати чергових платежів та з урахуванням наданого йому права вимагати дострокового повернення кредиту у відповідності до п. 2.3.2 та п. 2.3.8 Кредитного договору, станом на 15.05.2024 за відповідачем рахується заборгованість за кредитом у розмірі 270000,00 грн. та за процентами за користування кредитом за період з 06.01.2022 по 15.05.2024 у розмірі 71504,99 грн.

Отже, позивачем заявлено до стягнення всю суму непогашеного Позичальником кредиту та несплачених процентів.

Разом з тим, пунктом А.3. розділу А кредитного договору №2351004582-КД-1 від 04.01.2022 визначено, що термін повернення кредиту - 03.01.2027.

Додатком № 1 до Кредитного договору є "Графік зменшення поточного ліміту" визначено дати та суми щомісячних платежів по тілу кредиту та сплаті процентів з кінцевим терміном сплати - 03.01.2027.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, строковість надання грошових коштів (кредиту) є істотною умовою таких правовідносин, умови яких визначаються у договорі.

За умовами пунктів 2.3.2 та 2.3.8 Кредитного договору, Банку надається право вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів в разі порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору шляхом відправлення повідомлення із зазначенням дати (терміну) виконання зобов`язання.

Однак, доказів того, що Банк направляв Позичальнику повідомлення щодо зміни умов Кредитного договору щодо терміну повернення кредиту та вимоги про дострокове повернення коштів/погашення заборгованості матеріали справи не містять.

В позовній заяві зазначено, що 15.04.2024 на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем направлено повідомлення-вимогу вих. №20104ZPBDS1LP від 12.03.2024 про те, що Банк повідомляє відповідача про наявність непогашеної заборгованості, яка не повернута у терміни/строки, встановлені договором та у відповідності до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку непогашення простроченої заборгованості до 15.05.2024 строк (03.01.2027), що узгоджений п. А.3 кредитного договору буде вважатись таким, що настав 15.05.2024.

Проте, ані повідомлення-вимогу вих. №20104ZPBDS1LP від 12.03.2024, ані доказів її направлення на електронну адресу відповідача позивачем до матеріалів позовної заяви не надано.

Отже, доказів звернення до Позичальника з повідомленнями про зміну умов договору щодо строку повернення кредитних коштів та відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту і сплати процентів, як то передбачено п. 2.3.2 Кредитного договору, матеріали справи не містять, тому підстави вважати, що строк, узгоджений в п. А.3 Кредитного договору - 03.01.2027 є зміненим та таким, що настав, відсутні.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому, наведені висновки стосуються права особи на звернення до суду за вирішенням спору за відсутності досудової вимоги і жодним чином не мають відношення до встановленого сторонами у договорі строку повернення кредитних коштів.

Згідно узгодженого Банком та відповідачем Графіку платежів (Додаток № 1 до Кредитного договору) станом на час вирішення справи зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів по тілу кредиту та процентів є простроченими за період з 04.02.20022 по 04.10.2024, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за цей період.

Згідно розрахунку позивача станом на 15.05.2024 визначено загальну заборгованість за тілом кредиту 270000,00 грн., яка складається з 160000,00 грн. поточної заборгованості та 110000,00 грн. простроченої заборгованості. Враховуючи щомісячні платежі за Графіком за період з 04.02.2022 по 04.10.2024 (5000,00 грн. х 33) станом на момент розгляду справи розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту з урахуванням здійснених відповідачем платежів складає 135000,00 грн. (165000,00 грн. - 30000,00 грн.) і саме в цій сумі вимоги позивача суд задовольняє. В решті вимоги про стягнення 135000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту суд відмовляє, як заявленої передчасно, оскільки, з огляду на відсутність повідомлення божника про зміну терміну повернення кредиту, за період з 05.10.2024 по 03.01.2027 строк сплати чергових платежів не настав.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору, позивачем відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом. Загалом, станом на 15.05.2024 за відповідачем рахується заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 06.01.2022 по 15.05.2024 у розмірі 71504,99 грн.

Розрахунок процентів за користування кредитом визначено позивачем станом на 15.05.2024 на прострочену заборгованість і визнано судом правильним.

Таким чином, суд визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача за кредитом станом на момент вирішення справи в сумі 130000,00 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 71504,99 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом задовольняються судом частково в наведених сумах.

Відносно доводів відповідача щодо наявності підстав для зменшення процентів, нарахованих позивачем у період воєнного стану за прострочення виконання грошового зобов`язання не з вини Позичальника починаючи з 06.07.2022 у сумі 14088,91 грн., суд зазначає наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно із частиною 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступне: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідачем доказів звернення до позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не надано. Також не надано доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості здійснення відповідачем чергових платежів за Кредитним договором та сплати процентів.

Крім того суд відзначає, що заявлені позивачем до стягнення 71504,99 грн. заборгованості за відсотками не є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а є процентами за користування кредитом, сплата яких передбачена умовами Кредитного договору.

Інші доводи відповідача, що через тривалу окупацію міста Бердянськ та активні бойові дії починаючи з липня 2022 року всі зв`язки з територією України втрачено і відповідач об`єктивно не мала можливості виконувати зобов`язання за Кредитним договором, спілкуватись з Банком, а повідомлення позивачем направлялись не на вказану у анкеті-заяві клієнта електронну адресу, суд відхиляє як необґрунтовані.

Після окупації міста Бердянська відповідач ще вносила чергові платежі за Кредитним договором; на теперішній час отримує кореспонденцію на зазначену позивачем електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; обізнана з наявністю поточної судової справи та користувалась професійною допомогою адвоката.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач позовні вимоги обґрунтував частково.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги належними доказами не спростував.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 135000,00 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту та 71504,99 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій частині позову (135000,00 грн. поточної заборгованості за тілом кредиту) суд відмовляє через передчасність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2478,06 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242,247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лук`янець Лариси Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 135000,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 71504,99 грн. (сімдесят одну тисячу п`ятсот чотири грн. 99 коп.) заборгованості за відсотками та 2478,06 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 06 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.10.2024.

Суддя В.В. Левкут