Рішення № 122266704, 14.10.2024, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1237/24

Провадження №2/375/534/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду селище Рокитне, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна, про визнання права власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12 серпня 2024 року, звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до якої входить: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

На даний час позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок відсутній, тому відповідно дані підстави унеможливлюють оформлення спадщини у нотаріуса, відтак позивач вимушений звернутися до суду.

Просить суд визнати за ним право власності зазначеного спадкового житлового будинку, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду від 15 серпня 2024 року приватним нотаріусом Липовенко Н.І. надіслано до суду копію спадкової справи № 16/22 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає та просить розглянути справу у відсутності їх представника.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із вимогами частин 3, 4 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Подана відповідачем заява про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог та визнання позовних вимог враховується судом при прийнятті рішення.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 6 жовтня 2021 року. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до якої входить:

- житловий будинок 1971 року забудови, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: адресою АДРЕСА_1 , який рахувався за чоловіком померлої як головою домогосподарства, що підтверджується копією з погосподарської книги №11 за 1971, 1972, 1973 виданої Синявською сільською радою та який рахувався за померлою як головою домогосподарства, що підтверджується копією з погосподарської книги № 21 за 2021 - 2025 роки Старостинського округу № 6 Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області;

- земельна ділянка площею 1,7325 га кадастровий номер 3223786000:05:006:0014;

- земельна ділянка площею 0,5299 га кадастровий номер 3223786000:03:039:0029.

За час свого життя ОСОБА_2 склала заповіт від 16 вересня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 28, де зазначилав, що житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 3 та 4 статті 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до інформаційних довідок № 68777641 від 07 квітня 2022 року та № 75592408 від 27 січня 2024 року заповіт не було зареєстровано в Спадковому реєстрі. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.

Згідно із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 27 січня 2024 року, спадкова справа після померлої ОСОБА_2 заведена 14 березня 2022 року номер у спадковому реєстрі № 16/2022.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 16/2022, заведеної приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І., спадщину після померлої ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_1 . Іншіх спадкоємців немає.

Позивач ОСОБА_1 , є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 8 вересня 1983 року, тож є спадкоємцем за законом першої черги.

Позивач прийняв частину спадкового майна, яке складається із земельних ділянок площею 1,7325 га кадастровий номер 3223786000:05:006:0014 та 0,5299 га кадастровий номер 3223786000:03:039:0029, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 27 січня 2024 року зареєстрованих за № 102,103.

На іншу частину спадкового майна - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.01.2024 за вих. № 12-02-14 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н. І. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, через відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок.

ФОП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено технічний паспорт на житловий АДРЕСА_1 . Житловий будинок 1971 року забудови має 98,3 кв.м загальної площі.

ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виготовлено технічний паспорт на житловий АДРЕСА_1 . Житловий будинок 1971 року забудови має 97,5 кв.м загальної площі, прибудова 1971 року забудови 22,2 кв.м., ганок 1971 року забудови 6,3 кв.м. Відповідно до звіту про оцінку майна № 29/05/2024 від 3 серпня 2023 року виготовленого ФОП ОСОБА_5 , оціночна вартість майна, житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, становить 168 881,42 грн.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 5 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачем надано суду копію постанови нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене у позові майно і надано роз`яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердив неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, тому позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що спадкодавець позивача ОСОБА_2 володіла, але не оформила у встановленому порядку, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено належними документами, а позивач, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину.

Позивач не заявляє вимог про стягнення судових витрат, тому суд це питання не вирішує.

Частиною 4 статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що порушені права позивача підлягають захисту, а позовні вимоги задоволенню.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частиною 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина 1 статті 1222 ЦК України визначає спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом, отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно із статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У випадку, коли нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Передумовою для подачі позову до суду про визнання за позивачем права власності на вищевказане спадкове майно, є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання її права.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319, в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Разом з тим, відсутність правовстановлювальних документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 в рамках справи № 557/1209/16-ц).

Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, за наявності перешкод у оформленні спадкових прано через нотаріуса, спадкоємець може звернутися з позовом про визнання права власності до суду. З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , яким володіла спадкодавець ОСОБА_2 , однак право власності належним чином не зареєструвала. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 4, 5, 10, 11, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 1218, 1220, 1222, 1261, 1268 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна,про визнання права власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 року.

Повне найменування сторін

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );

відповідач: Рокитнянська селищна рада, ЄДРПОУ 04358997, юридична адреса: 09601, Київська область, Білоцерківський район, селище Рокитне, вул. Незалежності, 2, електронна адреса: rokytne04@ukr.net;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна, місце здійснення діяльності: 09601, Київська область, Білоцерківський район, селище Рокитне, вул. Ігоря Зінича, 2, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5

Головуюча суддя Олена БАНАХ-КОКУС