Рішення № 122263011, 10.10.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2001/24

Пр.2/336/1603/2024

10.10.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10жовтня 2024року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/2001/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживача, визнання дій незаконним та зобов`язання вчинити певні дії, -

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивачки адвокат Мар`єнко В.Ю. в інтересах позивачки за допомогою засобів поштового зв`язку 21.02.2024 звернулась до суду із зазначеним позовом, за змістом якого просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо позивачки в частині визначення об?єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкового вузлу обліку газу;

2) зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок плати за спожитий газ, починаючи з 07.03.2019 до встановлення індивідуального лічильника обліку газу, виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу»;

3) визнати за позивачкою право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок відповідача;

4) зобов`язати відповідача відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановити у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний газовий лічильник за власний рахунок побутовому споживачу ОСОБА_1 .

За змістом позовної заяви, позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 , зареєстрована та фактично проживає у вказаному житловому приміщенні, відповідно, є побутовим споживачем природного газу. В квартирі позивача не встановлений індивідуальний лічильник газу, а квартира забезпечена газопостачанням з режимом використання газу для приготування їжі. У лютому 2023 року ОСОБА_1 отримала судовий наказ Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з неї заборгованості за поставлений природний газ за період з 01.05.2021 по 30.04.2022 в розмірі 1 881,27 гривень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2023 у справі N 336/1171/23 скасовано вказаний судовий наказ від 14 лютого 2023 року. За змістом позовної заяви позивачка завжди вчасно оплачувала рахунки за використаний природний газ.

Так, у січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок об?єму (обсягу) спожитого природного газу в період з 07.03.2019 до затвердження нових норм відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 N143 «Питання споживання природного газу», яка діє з 07.03.2019 року за адресою її реєстрації. Проте листом від 05.02.2024 N690-лв-888-0224 АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» повідомив, що нарахування обсягів природного газу мешканцям будинку АДРЕСА_2 , здійснюється згідно з п. 5 «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 N620. Враховуючи зазначене, підстави для перерахунку обсягів спожитого природного газу за вказаний в заяві період по особовому рахунку N НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , у АТ «Запоріжгаз» відсутні.

У січні 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача з заявою, в якій просила відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» здійснити встановлення у квартирі АДРЕСА_1 індивідуального лічильника газу за рахунок оператора ГРМ. Натомість, листом від 05.02.2024 N 690-лв-888-0224 АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» повідомив, що працівниками АТ «Запоріжгаз» встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу за рахунок Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок газорозподільних підприємств передбачено лише там, де не встановлено будинковий лічильник природного газу, проте побутовий споживач може встановити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі за власні кошти, або за рахунок коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевого бюджету, при цьому, роботи зі встановлення вузлів обліку природного газу відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватися будь-якими суб?єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл на виконання цих робіт.

Сторона позивача стверджує, що нарахування за спожитий газ на підставі загальнобудинкового лічильника газу, а також відмова встановити індивідуальний лічильник обліку газу в її квартирі є незаконними та такими, що порушують права ОСОБА_1 , виходячи з норм чинного законодавства.

Так, до грудня 2017 року нарахування плати за спожитий газ проводилось позивачці відповідно до норм споживання, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016, N 203, в розмірі 3,3 кубометрів газу на одну зареєстровану особу. З грудня 2017 року облік спожитого газу почав здійснюватись за показниками лічильника, встановленого на два багатоквартирні будинки по АДРЕСА_4 . Зазначені дії вчинені без погодження з мешканцями цього будинку, порушуючи таким чином права позивача, як споживача на безкоштовне встановлення приладу обліку в її помешканні. В результаті щомісячна норма нарахувань почала становити 20,0 і більше куб.м. газу на місяць на одну зареєстровану особу (а у позивача в квартирі зареєстровано дві особи, відповідно нарахування сягають від 45 до 64 куб.м. на її квартиру, де використовується газ лише для приготування їжі), тобто, розмір оплати істотно збільшився і виявився неспівмірним із оплатою, яка нараховується споживачам, квартири яких ПАТ «Запоріжгаз» обладнало індивідуальними лічильниками газу.

Крім того, вказаний вузол обліку встановлено з порушенням порядку, визначеного ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», тобто, без відповідних рішень зборів співвласників. З 01.09.2017 будинки по АДРЕСА_2 обслуговувалися ТОВ «Управляюча компанія «Мрія». Так, за інформацією ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» згідно з їх листом від 27.04.2018 N М-0560-Ш між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та ПАТ «Запоріжгаз» договірні відносини щодо зняття показань лічильника, або будь-яких інших питань відсутні, а встановлення вузла обліку природного газу на будинках АДРЕСА_4 здійснено ПАТ «Запоріжгаз» без позгодження з ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».

Таким чином, позивачка вважає, що її права порушено та відповідно до чинного законодавства України відповідач зобов?язаний відновити права ОСОБА_1 на оплату споживання природного газу по нормі споживання, визначеній Постановою КМУ від 23.03.2016 в розмірі 3,3 м3 на одну особу в місяць шляхом здійснення перерахунку платежів з 07.03.2019 (в рамках строку позовної давності, за останні три роки).

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами Конституції України, Законів України «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Ухвалою судді від 05.03.2024 постановлено прийняти позовну заяву до провадження у справі, розглядати її в порядку загального позовного провадження, а також визначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою. Роз`яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України роз`яснено, що у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Ухвалою суду від 28.05.2024 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представниця позивачки адвокатка Мар`єнко В.Ю. відповідно до заяви, вх.№ від 10.09.2024, просить провести розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача адвокат Швайковський А.А. 15.04.2024 та 23.04.2024 відповідно подав до справи відзив, заявляючи про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 , й заперечення проти заявлених до стягнення судових витрат (клопотання про їх зменшення); 01.07.2024, а також 09.09.2024, - заяви про проведення розгляду справи за відсутності сторони відповідача.

За змістом відзиву Кодексом ГРМ визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Згідно з вимогами цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до ГРМ. Так, відповідачем сформовано та направлено Заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, Споживачу - позивачу, який отримував технічний доступ до ГРМ, об?єкт якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , отже, вказані об?єкти в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільної системи відповідача. Відповідно до персоніфікованих даних заяви-приєднання, Споживачу - позивачу, як суб?єкту ринку природного газу присвоєно персональні ЕС-коди, а облік постачання (розподілу) природного газу на об?єкт споживача - позивача здійснювався розрахунковим методом. За наслідками направлення Оператором ГРМ Заяви-приєднання до договору розподілу природного газу, з боку споживача - позивача Заяву-приєднання до договору розподілу природного газу на адресу Оператора ГРМ повернуто не було. Проте, в подальшому Споживач - позивач здійснювала оплату спожитого природного газу на підставі наданих з боку постачальника - ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» та ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ Україна» відповідних рахунків за послуги з газопостачання. Факт оплати Споживачами спожитого газу підтверджує споживання газу останньою, а отже, є діями, які засвідчують бажання Споживачів укласти договір розподілу природного газу, що у підсумку є фактом приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору розподілу природного газу) на умовах, що зокрема визначені в персоніфікованих даних відповідної заяви-приєднання.

Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» N3533-V1 від 16.06.2011. Так, за приписами п.2,3 ст.1 цього Закону комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) це - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб?єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, а лічильник газу це - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам?ятовування та відображення об?єму газу, що проходить через нього. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов?язані були забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням. Враховуючи вищезазначене, суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов?язані в термін до 01.01.2018 для зазначеної групи населення забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб?єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими КМУ.

Як стверджує сторона відповідача, у відповідності до ст.3 цього Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб?єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. За приписами ст.4 цього Закону виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб?єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу. Таким чином, на переконання строни відповідача, приписами даних норм не закріплено за суб?єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, обов?язку з встановлення споживачам категорії населення саме індивідуальних лічильників газу, відповідно саме в квартирах та приватних будинках таких споживачів і що це є виключно єдиним заходом, яким забезпечується населення даної категорії лічильниками газу. Поряд з цим, під лічильником газу в розумінні цього Закону слід вважати будь-який засіб вимірювальної техніки без обмеження за критерієм їх функціонального призначення - індивідуальний або загальнобудинковий (на групу споживачів). У відповідності до вищезазначеного, суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов?язані були в термін до 01.01.2018 для вищевказаної категорії населення, а саме, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі, забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних або загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік природного газу такими споживачами. Вказані приписи Закону кореспондуються з нормами Кодексу ГРМ ( розділ Х). При цьому, особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках передбачено Кодексом ГРМ в його главі 5 розділу XI, де визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ (п. 1 цієї глави).

Пунктом 2 цієї глави передбачено, що у разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об?єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об?єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року N620 (далі - Тимчасове положення). Крім того, з огляду на п.4 ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» N329-19 від 01.11.2016, споживач зобов?язаний, зокрема, забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу. У свою чергу положення Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та Кодексу ГРМ в частині забезпечення комерційного обліку природного газу у правовідносинах з розподілу природного газу споживачам категорії населення кореспондуються з положеннями Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку. Так, згідно з п.4 Тимчасового положення, рішення про необхідність об?єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти. Фінансування робіт з забезпечення лічильниками газу даної категорії населення, виконання яких запроваджується Оператором ГРМ, здійснюється за рахунок коштів таких Операторів ГРМ, що передбачені структурою тарифу на послуги розподілу природного газу.

З метою недопущення зростання тарифу на розподіл природного газу, відповідачем з 01.10.2015 проводяться заходи щодо забезпечення споживачів природного газу лічильниками газу, зокрема в частині запровадження масштабного встановлення будинкових лічильників, що значно меншує витрати Оператора ГРМ. Так, відповідачем розроблено План розвитку газорозподільної системи АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на 2016 - 2025 роки, який подано до НКРЕКП на затвердження. Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 N393 (зі змінами) затверджено План розвитку газорозподільної системи АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на 2016 - 2025 роки та джерела їх фінансування. Розділ 1 даного Плану становить Інвестиційна програма ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на 2016 рік, якою передбачено забезпечення населення лічильниках газу до 01.01.2018. З урахуванням технічних та економічних чинників визначено заходи з забезпечення лічильниками у спосіб або встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників. Відповідно до цієї Інвестиційної програми передбачено встановлення єдиного будинкового вузла обліку (загальнобудинкового лічильника) для забезпечення споживачів категорії населення, незабезпечених лічильниками, що мешкають, зокрема, в багатоквартирних будинках N92 та АДРЕСА_2 . На виконання вищенаведеної Інвестиційної програми відповідно до Акту приймання в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу від 10.11.2017 за адресою: АДРЕСА_4 встановлено загальнобудинковий лічильник та з 01.12.2017 здійснюється нарахування за спожитий природний газ за загальнобудинковим лічильником. Таким чином, як стверджує представник відповідача, к контексті вищевикладеного встановлення індивідуальних лічильників газу, є заходом забезпечення лічильниками газу споживачів категорії населення, поряд з заходом, за яким забезпечення лічильниками здійснюється шляхом встановленням загальнобудинкових лічильників газу. В залежності від наявності тих чи інших технічних та економічних чинників Оператор ГРМ у відповідності до своїх повноважень приймає рішення та визначає потребу у запровадженні того чи іншого способу забезпечення лічильниками, дії з чого становлять запровадження заходів, передбачених Інвестиційною програмою Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ».

При цьому, як видно з відзиву, реалізація Оператором ГРМ визначених ним заходів з встановлення лічильників, що становить зміст Інвестиційної програми Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» забезпечено заходами регуляторного впливу на споживача і не передбачає права споживача від них відмовитись або впливати на них.

Сторона відповідача наголошує, що у Законі відсутня деталізація, що вузол обліку природного газу чи лічильник газу не може бути загальнобудинковим, адже зазначено, що за допомогою лічильника газу має бути визначено обсяг спожитого газу населенням, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Таким чином, комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу може здійснюватись відповідно до загальнобудинкового вузла обліку у разі відсутності у споживача індивідуального вузла обліку. Окремо у відзиві звертається увага на тому, що відповідно до п.1 гл.5 розд.IX Кодексу ГРМ, балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Також, 19.01.2018 набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», адже доповнено статтю 2 новою частиною, згідно з якою з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирного будинку».

Відповідач зазначає, що заявлені позивачкою вимоги про визнання за нею права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовими лічильниками за рахунок АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» та визнання, що АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» зобов?язаний за свій рахунок встановити лічильник, не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбаченим ст. 16 ЦК України, адже визнання права особи, встановленого законодавчим актом, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Товариством не оспорюється і визнається, що таке право є у споживачів природного газу на встановлення індивідуальних лічильників газу, те, що Оператор ГРМ зобов?язаний встановлювати індивідуальні лічильники газу. Разом з цим, без визнання дій АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» незаконними по встановленню загальнобудинкового вузлу обліку газу за адресою: АДРЕСА_2 , рішення суду про визнання протиправними дій відповідача відносно ОСОБА_1 в частині визначення об?єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкового вузлу обліку; про зобов?язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за спожитий газ з 07.03.2019 до встановлення індивідуального лічильника обліку газу, виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, затверджених постановою КМУ від 27.02.2019 N143 «Питання споживання природного газу», буде необґрунтованим і таким, що буде ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Крім того, з урахуванням положень ст.257, 261 ЦК України, враховуючи дату встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу 09.11.2017, факт сплати позивачкою за надані послуги, а також дату звернення ОСОБА_1 до Товариства щодо перерахунку 10.01.2024, позивач пропустила строк позовної давності на 3 роки та 2 місяці. Тому сторона відповідача заявляє про застосування строку позовної давності до вимог позивачки у даній справі та просить у задоволенні позову відмовити.

За змістом клопотання адвоката Швайковського А. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з 5000 гривень до 1000 гривень, на переконання сторони відповідача, вартість витрат є явно завищеною, надмірною, не відповідає критеріям розумності та співмірності (за складання відзиву та пояснень), оскільки справа є малозначною.

29.04.2024 за допомогою системи «Електронний суд» представник третьої особи ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» адвокат Літвінов Є.В. скористався своїм процесуальним правом, подавши письмові пояснення. Так, відповідно до пояснень, з травня 2022 року ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі постачальників ТОВ «ГК «Нафтогаз України», для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ, який щомісячно на основі даних показників передає інформацію про об`єм розподіленого споживачеві (спожитого) природного газу за відповідний період Оператору ГТС. Зазначені пояснення представник просить врахувати під час розгляду справи.

Інших заяв по суті справи та зустрічної позовної заяви подано не було, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2ст. 247 ЦПК України.

В судовому засіданні 10.09.2024 судом оголошено перерву після дослідження заяви по суті справи та перед дослідженням письмових доказів.

Підстав, визначених ст.223, 240 ЦПК України, для повторного відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні судом не встановлено, неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду, строки, визначені судом для подання заяв по суті справи, дотримані.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власницею квартири АДРЕСА_1 , зареєстрована з 14.02.2018 та фактично проживає у вказаному житловому приміщенні, разом із малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (витяги з реєстру територіальної громади від 19.12.2023 та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44690070 від 29.09.2019). Позивачка є побутовим споживачем природного газу за вказаною вище адресою, систематично сплачує за надані послуги (платіжні інструкції від 16.02.2021,12.03.2021, 14.04.2021, 27.05.2021, 29.06.2021, 19.07.2021, 14.08.2021, 23.09.2021, 29.10.2021, 29.11.2021, 15.12.2021, 07.01.2022, 09.02.2022, 01.02.2022, 07.03.2022, 08.04.2022, 10.05.2022, 23.06.2022, 14.09.2022, 14.10.2022, 14.07.2022, 15.08.2022, 10.11.2022, 15.12.2022, 18.01.2023, 11.02.2023, 14.03.2023, 15.04.2023, 18.05.2023, 14.06.2023, 10.07.2023, 15.08.2023, 11.09.2023, 14.10.2023, 14.11.2023, 19.12.2023), в квартирі ОСОБА_1 не встановлений індивідуальний лічильник газу, натомість, житлове приміщення забезпечене газопостачанням з режимом використання газу для приготування їжі, що визнається стороною відповідача. Обсяги нарахування природного газу, здійснені відповідачем, підтверджені наданими стороною позивача рахунками, за січень 2022 30,75 м3, за березень 2022 8,87 м3, за травень 2022 20,93 м3, за червень 2022 7,85 м3, за липень 2022 22,03 м3, за вересень 2022 16,06 м3, за листопад 2022 33,20 м3, за грудень 2022 49,48 м3, за січень 2023 30,96 м3, за лютий 2023 44,47 м3, за березень 2023 43 м3, за квітень 2023 48,91 м3, за травень 2023 року 47,67 м3, за вересень 2023 36,30 м3. Інших даних сторонами не надано, зазначені показники стороною відповідача не простовані.

Відповідно досудового наказуШевченківського районногосуду м.Запоріжжя усправі №336/1171/23,пр.2-н/336/315/2023від 14.02.2023,з ОСОБА_1 стягнуто заборгованістьза поставленийприродний газза періодз 01.05.2021по 30.04.2022в розмірі1881,27гривень.Ухвалою Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від07.03.2023у справі№336/1171/23,пр.2-с/336/8/2023скасовано вказанийсудовий наказвід 14лютого 2023року.Ухвала судунабрала законноїсили 07.03.2023(веб-посиланняна текстсудового рішенняв ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109460035).

Відповідь ТОВ«Керуюча компанія«Мрія» від27.04.2018NМ-0560-Ш,надіслана назапит іншогомешканця будинкупо АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ,яка неє учасникомданої цивільноїсправи,не відповідає,на переконаннясуду,вимогам допустимості,оскільки джерелоотримання даногодоказу стороноюпозивача непідтверджено (ст. 78 ЦПК України). Так, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Крім того, з наданої відповіді не зрозуміло, який саме запит за змістом був скерований до ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», яка правова підстава для надання відповідної інформації ОСОБА_3 , чи дійсно вона є мешканцем та/або власником вказаного житлового будинку, крім того, чи мають місце обставини, що зазначені у відповіді станом на дату її надання (27.04.2018) у порівнянні із часом звернення до суду ОСОБА_1 (21.02.2024). Разом з цим, з відповіді неможливо встановити, чи перебуває на балансі ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зазначений вище об`єкт нерухомості багатоквартирний житловий будинок.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте,враховуючи суб`єктнийсклад цивільноїсправи №335/7407/18(постановаЗапорізького апеляційногосуду від17.12.2019,долучена стороноюпозивача допозовної заяви)(веб-посиланняна текстсудового рішенняв ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86526780), фактичні обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням від 17.12.2019, не звільняють сторону позивача від обов`язку з доказування у даній справі.

Судом встановлено, що 10.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок об?єму (обсягу) спожитого природного газу в період з 07.03.2019 до затвердження нових норм відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 N143 «Питання споживання природного газу», яка діє з 07.03.2019 року за адресою її реєстрації. Проте листом від 05.02.2024 N690-лв-888-0224 АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» повідомило, що нарахування обсягів природного газу мешканцям будинку АДРЕСА_2 , здійснюється згідно з п. 5 «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 N620. Враховуючи зазначене, підстави для перерахунку обсягів спожитого природного газу за вказаний в заяві період по особовому рахунку N НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , у АТ «Запоріжгаз» відсутні.

Крім того, у січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача й з заявою, в якій просила відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» здійснити встановлення у квартирі АДРЕСА_1 індивідуального лічильника газу за рахунок оператора ГРМ. Натомість, листом від 05.02.2024 N690-лв-888-0224 АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» повідомило, що працівниками АТ «Запоріжгаз» встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу за рахунок Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок газорозподільних підприємств передбачено лише там, де не встановлено будинковий лічильник природного газу, проте побутовий споживач може встановити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі за власні кошти, або за рахунок коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевого бюджету, при цьому, роботи зі встановлення вузлів обліку природного газу відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватися будь-якими суб?єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл на виконання цих робіт. Таким чином, захист прав позивачки в позасудовому порядку унеможливлений.

Проектування та проведення робіт зі встановлення вузлу обліку газу (ВОГ) на замовлення ПАТ «Запоріжгаз» на багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (як зазначено в технічних умовах за згодою власника), підтверджено технічними умовами ПАТ «Запоріжгаз» та завданням на проектування об`єкту «встановлення ВОГ на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 », паспортом ВОГ Б-G 25-50 №1947, актом приймання в експлуатацію об`єкта систему газопостачання (зовнішні мережі) від 09.11.2017.

Проте, надання відповідної згоди на встановлення саме загальнобудинкового вузла обліку газу у вказаних багатоквартирних будинках, зокрема, АДРЕСА_2 належними та допустимими доказами не підтверджено.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За нормами ч.2-4 ст.11, ч.1 ст.14 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так, на правовідносини, що склалися між сторонами, розповсюджується зміст ст.526, 629 ЦК України, які врегульовують обов`язковість виконання зобов`язань відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов`язання в розумінні ст.610 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання. (ч.1,2 ст. 611 ЦК України).

Предметом позову є вимоги позивачки, як споживача послуг з газопостачання, які надаються Оператором ГРМ (відповідачем) про визнання протиправними дій відповідача стосовно ОСОБА_1 в частині визначення об?єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкового вузлу обліку газу; про зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок плати за спожитий газ, починаючи з 07.03.2019 до встановлення індивідуального лічильника обліку газу, виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, затверджених Постановою КМУ від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу»; про визнання за позивачкою права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок відповідача, а також зобов`язання відповідача відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановити у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний газовий лічильник за власний рахунок (відповідача) побутовому споживачу ОСОБА_1 .

Підставою звернення до суду стало нарахування відповідачем (Оператором ГРМ) протягом тривалого часу (з часу встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу на будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , а саме з 09.11.2017) до сплати ОСОБА_1 як побутовим споживачем послуг з газопостачання завищеного об?єму таобсягу спожитогогазу,виходячи ізпоказників загальнобудинковоговузлу облікугазу,що значноперевищує потребиспоживачки таїї родини(2зареєстрованих осіб),й,відповідно,перевищує фактичновикористані обсягигазу,а такожнеможливість позасудовоговрегулювання споруміж сторонами.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч.1 ст.81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

За вимогами ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 2 п.1 глави 3 розділу VІ Кодексу визначено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

У відповідності до п.3 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст.633, 634, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Водночас, відповідно до п. 7 глави 3 Розділу VI Кодексу фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Сторонами визнається існування договірних відносин між АТ «Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»та ОСОБА_1 з розподілу природного газу на умовах, визначених Типовим договором та Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров?я і життєдіяльності. Права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав?язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином.

За приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (ст.1), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; виконавець - суб?єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; норми споживання комунальних послуг - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством;

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За приписами ч.2 ст.14 вказаного Закону комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги за індивідуальним договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання здійснюються суб`єктом, визначеним співвласниками багатоквартирного будинку, за рахунок співвласників. Плата виконавцям комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу, виконавцям комунальної послуги з постачання та розподілу електричної енергії за індивідуальним договором складається з плати за послугу, що розраховується відповідно до засад формування та встановлення цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, визначених законом.

За змістом ч.2 ст.17 Закону комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб?єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідач АТ "Запоріжгаз" є Оператором ГРМ.

Згідно абзацу 2,3 п.1 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб?єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Згідно з положеннями ч.1 ст.6 Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року. У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб`єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Згідно з постановою КМУ від 16 травня 2002 р. № 620 затверджено Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку. Це Тимчасове положення визначає порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу, які складаються, зокрема, з лічильника природного газу та засобу дистанційної передачі даних (далі - будинковий вузол обліку) на будинок (групу будинків). Зазначені будинкові вузли обліку встановлюються на ввідних газопроводах на будинки, групу будинків. Вимоги до облаштування та експлуатації будинкового вузла обліку встановлюються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27 грудня 2005 р. № 618, та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 р. № 2494.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку (п.4 Тимчасового положення).

Так, встановлення у житловому багатоквартирному будинку, в якому мешкає споживач ОСОБА_1 . загальнобудинкового вузлу обліку газу, як підтверджено стороною відповідача, здійснено 09.11.2017, вузол обліку газу встановлений для багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Для встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу оператор газорозподільної системи не вправі діяти в односторонньому порядку, оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку. Відповідних доказів суду не надано.

Проте, споживачі, які мають квартирні лічильники газу, за загальним правилом здійснюють оплату спожитого природного газу відповідно до умов договору, укладеного з постачальником (п.9 Тимчасового положення).

Оскільки позивачка сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов?язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону N3533-VI забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, до 1 січня 2023 року.

Саме встановлення індивідуальних лічильників населенню забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню, а також сплату саме того об?єму (обсягу) газу, який безпосередньо та фактично спожитий у відповідному календарному періоді.

При цьому, доводи сторони відповідача щодо економічності встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу у порівнянні із індивідуальними лічильниками не можуть бути враховані судом, оскільки, як встановлено на підставі досліджених рахунків по особовому рахунку ОСОБА_1 , середньомісячний обсяг спожитого газу суттєво перевищує норми споживання.

Так, постановою КМУ від 27.02.2019 №143 врегульовано Питання споживання природного газу, згідно з якими нормою споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу та за наявності плити газової, централізованого постачання гарячої води, становить 3,28 куб. метрів людино-місяць. Дана постанова набрала законної сили 07.03.2019, що обумовлює період, який просить застосувати позивачка для здійснення перерахунку заборгованості.

У пункті 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказано, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об?єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об?єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 19 до цього Кодексу.

Таким чином, особливий порядок здійснення нарахувань за спожитий природний газ визначений тільки в разі відмови споживача, який не забезпечений лічильником газу, від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.

Відповідного акта на підтвердження зазначеної відмови ОСОБА_1 від встановлення індивідуального приладу обліку стороною відповідача не надано, а 10.01.2024 позивачка звернулась із відповідними заявами до відповідача як про встановлення індивідуального приладу обліку, так і про здійснення перерахунку. Стороною відповідача не спростований той факт, що позивачка є мешканкою квартири у багатоквартирному будинку, обладнаному централізованим постачанням гарячої води, тобто, газ використовується тільки для приготування їжі.

У відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N46 від 27.01.2016, а саме, п.5 визначено, що обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються: 1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні; 2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Суд погоджується із твердженнями сторони позивача з приводу того, що в статтях 5 і 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» відсутні будь-які положення, які б передбачали встановлення для однієї категорії споживачів виключно індивідуальних газових лічильників, а для іншої категорії споживачів загальнобудинкових приладів обліку газу, а тому відповідно до цього Закону Оператор ГРМ не вправі одноособово вирішувати питання, який саме газовий лічильник має бути встановлений для споживача: індивідуальний чи загальнобудинковий i споживач може нести встановлену законом відповідальність лише за відмову від встановлення газового лічильника виключно у власне помешкання.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України. При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується в даному випадку саме з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (позивача) та співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 р. на усій території України введено карантин та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запроваджування обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 та від 21.04.2021 р. № 405 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» було продовжено карантин. Так, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України на підставі постанови КМУ від 23.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно з п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, наразі не припинений.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки позивачка звернулась до суду за захистом права в межах трирічного строку з дня, коли довідалась про це порушення. Те, що позивачка була достеменно обізнана про порушення її прав з дати встановлення загальнобудинкового приладу обліку не знаходить свого підтвердження під час розгляду справи.

Ч.2 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що правопорушеннями на ринку природного газу, зокрема, є невиконання вимог Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо встановлення вузлів обліку природного газу та/або припинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку.

Так, про порушення прав ОСОБА_1 , як знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, стало відомо з листа від 05.02.2024 N690-лв-888-0224, яким АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» повідомив, що нарахування обсягів природного газу мешканцям будинку АДРЕСА_2 , здійснюється згідно з п. 5 «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку», затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 N620, відповідь надана на власну заяву позивачки від 10.01.2024, а також іншим листом відмовив у задоволенні заяви про встановлення індивідуального приладу обліку, що свідчить про обґрунтованість звернення ОСОБА_1 до суду для захисту своїх прав споживача.

Проте, як встановлено відповідно до наведеної вище нормативної бази, Оператор ГРМ був зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, в строк до 1 січня 2023 року, тобто зазначений перід є застосованим й для ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує правові висновки, здійснені Великою Палатою Верховного Суду, здійснені у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №212/5836/17, провадження № 14-11цс21, відповідно до яких:

Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.10.2021 у справі № 212/5836/17 також дійшла висновку про те, що особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів.

Суд бере до уваги те, що позивач має правомірні очікування стосовно законності й дійсності юридичних актів, які приймають органи публічної влади. Триваюча ситуація невизначеності сама по собі становить непропорційний тягар для особи (див mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) §77).

Застосування норм споживання комунальних послуг не може погіршуватися невизначеністю дії нормативних актів, яким вони затверджуються.

Отже, у разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.

Крім того, суд зауважує, що невстановлення відповідачем індивідуального лічильника у квартирі позивачці з посиланням на те, що кошти на встановлення відповідного індивідуального лічильника в кожній квартирі Планом розвитку газорозподільної системи не передбачено, суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача. З урахуванням вимог ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Здовольняючи позов в межах позовних вимог, суд керується положеннями ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якими визначено, що однією із засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, ч.2 ст. 264 ЦПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, за результатами розгляду справи, суд дійшов таких висновків по суті заявлених позовних вимог та вважає за необхідне:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо ОСОБА_1 в частині визначення об?єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкового вузлу обліку газу, з 07.03.2019. Задовольняючи дану вимогу, суд зауважує, що відповідачем не спростовано визначення по особовому рахунку ОСОБА_1 обсягу спожитого природного газу без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу» станом на дату її звернення до АТ «Запоріжгаз», а строк позовної давності з 07.03.2019 (дата набрання чинності даною постановою КМУ не сплинув), як це зазначено вище по тексту рішення.

2)зобов`язати відповідачаздійснити ОСОБА_1 перерахунок фактичногооб`єму таобсягу споживання(розподілу)природного газу,спожитого позивачкоюза адресоюїї реєстрації,відповідно докількості зареєстрованихосіб,починаючи з07.03.2019,та відповідних нарахувань,а такожпередати відповідніпоказники пообліковому рахунку ОСОБА_1 ТОВ«ГК «НафтогазУкраїни» та Товариствуз обмеженоювідповідальністю «Запоріжгаззбут»до дати ухвалення рішення суду, виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

В цьому контексті слід зауважити, що порушення права позивачки в період після дати розгляду справи вочевидь не може бути констатованим на даний час, що суперечитиме засадам цивільного судочинства, оскільки судом здійснюється захист лише порушених, оспорених та/або невизнаних прав учасників цивільних правовідносин.

Крім того, суд задовольняє дану вимогу саме у спосіб зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок фактичного об`єму та обсягу споживання (розподілу) природного газу за весь період, та перерахувати суму заборгованості з урахуванням того, що з травня 2022 року ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі постачальників ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (відповідно до письмових пояснень третьої особи), а сплата за розподіл природного газу здійснюється за рахунками ТОВ «Запоріжгаз збут», тому відповідні показники підлягають переданню третім особам. Такий спосіб захисту не свідчитиме про вихід за межі позовних вимог, а забезпечить належне виконання рішення суду.

3) щодо визнання за позивачкою права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок відповідача суд встановив підстави для відмови у задоволенні даної вимоги, оскільки дане право визнається відповідачем, задоволення цієї вимоги не є обов`язковим для подальшого зобов`язання усунути порушення, тобто, не є належим способом захисту порушеного цивільного права.

4) зобов`язати відповідача відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановити у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний газовий лічильник за рахунок АТ «Запоріжгаз» побутовому споживачу ОСОБА_1 відповідно до обов`язку, встановленого для оператора ГРМ чинним законодавством, проаналізованим судом.

За приписами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у визначений спосіб, при цьому, щодо задоволення позовної вимоги про визнання за позивачкою права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок відповідача встановлено підстави для відмови у задоволенні.

Як врегульовано ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачка була звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави, враховуючи рішення суду про задоволення трьох немайнових позовних вимог, ставку судового збору (п.1-1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», 3028,00 гривень), підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі 3 633,60 гривень, із розрахунку: 3028,00 гривень *0,4 *3 позовні вимоги.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться засвідчені копії договору про надання правничої допомоги №60/23 від 20.12.2023, ордер АР №1161054 від 20.02.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Мар`єнко В.Ю. ЗП №001680, розрахунка витрат №1 до договору, акта №1 до договору прийому-передачі виконаних робіт, що досліджені під час судового розгляду. Так, за складання та подання до суду позовної заяви відповідно до квитанції №1 від 20.02.2024 стороною позивача підлягає сплаті 5000,00 гривень.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, заперечення відповідача, який просить зменшити розмір витрат з 5000,00 гривень до 1000,00 гривень.

Відповідно, враховуючи наведене обґрунтування, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом задля захисту прав Безлер І.С., із врахуванням наведеного стороною позивача розрахунку, суд дійшов висновку про обґрунтованість судових витрат, понесених стороною позивача у загальній сумі 5 000,00 гривень.

З огляду на вказані норми права, часткове задоволення позову (трьох з заявлених чотирьох позовних вимог), з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 750,00 гривень.

В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 141, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживача, визнання дій незаконним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Акціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»щодо ОСОБА_1 в частині визначення об?єму та обсягу спожитого (розподіленого) газу за адресою: АДРЕСА_3 , виходячи із показників загальнобудинкового вузлу обліку газу в період з 07.03.2019.

Зобов`язати Акціонерне товариство«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»здійснитиперерахунок фактичногооб`єму таобсягу природногогазу,спожитого ОСОБА_1 відповідно докількості зареєстрованихосіб заадресою: АДРЕСА_3 ,починаючи з07.03.2019до датиухвалення рішеннясуду,а такожздійснених відповідачемнарахувань,що підлягаютьсплаті заспожитий газ,виходячи іздіючих нормспоживання газудля громадянв квартирах,в якихне встановленііндивідуальні газовілічильники,затверджених ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни від27лютого 2019року №143«Питання споживанняприродного газу»,та передативідповідні показникивідносно обліковогорахунка ОСОБА_1 ТОВ «ГК«Нафтогаз України»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут».

Зобов`язати Акціонерне товариство«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановити у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний газовий лічильник за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» побутовому споживачу ОСОБА_1 .

У задоволенні позову в частині визнання за позивачкою права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок відповідача відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 633,60 гривень (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок).

Стягнути зАкціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3750,00 гривень (три тисячі сімсот п`ядесят гривень 00 копійок).

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 10.10.2024.

Суддя Л.А. Вайнраух