Рішення № 122261690, 14.10.2024, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

14.10.2024 2/394/376/24

394/837/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій вони розташовані, що знаходиться в АДРЕСА_1 (в подальшому АДРЕСА_2 ).

Позивачі прийняли спадщину в порядку ст. 1269 ЦК України шляхом подання заяв про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області (копії додаються).

В ході оформлення своїх спадкових прав позивачам стало відомо про те, що їх мати за життя не оформила належним чином право власності на житловий будинок, у зв`язку з чим приватним нотаріусом 31 липня 2024 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що залишився після смерті матері ОСОБА_4 . Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії визначено відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок.

Позивачі скористались своїм правом та прийняли спадщину після смерті матері шляхом подання заяв до приватного нотаріуса.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).

Відповідно до ст. ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства Юстиції України № 19- 32/319, від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року. Саме в цей день набрала чинності інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998р. № 121.

Таким чином, права, придбані (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29.06.1998 р. з дотриманням встановленого порядку придбання, проте без держреєстрації, є виниклими і набутими в установленому законом порядку.

З введенням в дію Закону України «Про власність» 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Відповідно до пунктів 4.15 та 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до архівної довідки, виданої КП «Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 184 від 06 серпня 2024 року право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (копія додається).

Випискою з погосподарської книги Торговицького старостинського округу Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області підтверджується те, що головою домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від моменту побудови будинку 1970 року до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 являлась ОСОБА_4 . Номер об`єкта погосподарського обліку:01-0019-1 (копія додається).

Згідно довідки № 627 від 23 липня 2024 року, виданої Торговицьким старостинським округом Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці загальною площею 0,32 га, з них: 0,25 га з цільовим призначенням - «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та 0,07 га - «Для ведення особистого селянського господарства». Право власності на земельну ділянку відсутнє.

Інформацією, наданою Державним нотаріальним архівом Кіровоградської області підтверджено відсутність в документах архівного фонду «Торговицька сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області» в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету сільської ради за 1970-1973, 1975-1078 роки, протоколах сесій за 1974 рік відомості виділення земельної ділянки під забудову, надання дозволу на будівництво житлового будинку, оформлення права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (копія додається).

Комунальним підприємством «Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації» було проведено технічну інвентаризацію житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та 30 липня 2024 року виготовлено технічний паспорт (копія додається).

Таким чином, враховуючи зазначені обставини та норми права, позивачі є спадкоємцями за заповітом після смерті матері, прийняти спадщину у визначений законодавством строк та спосіб, не можуть оформити свої спадкові права в наслідок відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому звертаються до суду для захисту своїх особистих майнових прав.

Просили суд визнати за кожним право приватної власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області.

Позивачі в судове засідання не з`явились, але надіслали до суду заяви, в яких просили розгляд справи проводити за їх відсутності та задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутність сторін на підставі наявних в цивільній справі доказах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

З матеіралів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 заповіла позивачам належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якому він розташований.

Позивачі у встановлений законом термін звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

31.07.2024 року постановою про відмову нотаріальної дії позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що належить покійній ОСОБА_4 .

В матеріалах справи відсутні відомості про відмову у видачі свідоцтва про спадщину іншим позивачам.

На це суд зауважує наступне.

Так ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).

Відповідно до статей 1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Уст. 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно доч.1ст.1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Ч. 2статті 1223 ЦК Українивизначено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Суд зважує на те, що спадкове право це один з інститутів цивільного права, в якому мають визначатися межі дозволеної поведінки суб`єктів спадкових правовідносин. С

Під спадкуванням слід розуміти перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У законодавстві закріплюється традиційний підхід, згідно яким до складу спадщини належать усі права та обов`язки спадкодавця, їх перехід до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкове правонаступництво має універсальний характер, що вказує на те, що спадкоємець спадкує усі права та обов`язки спадкодавця, за винятком тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій особі. Судовий процес, щодо спадкування має на меті, захист порушених чи оспорюваних або охоронюваних законом інтересів.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України (ст. 1258 ЦК України).

Основною засадою правового регулювання спадкування за законом є принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга спадкоємців - це певне (визначене законом) коло осіб з урахуванням ступеня їх спорідненості із спадкодавцем, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям або іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбаченостаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Ст. 175 ЦПК Українивстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначеност. 51 ЦПК України.

У цій справі позивачами заявлено матеріально правову вимогу про визнання в рівних частках права власності на будинок за заповітом.

Разом з тим двома позивачами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не надано суду ні свідоцтва про право власності на спадщину, ні постанову приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

На це суд вказує, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, і за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, зверненню до суду з позовом має передувати вирішення питання про видачу спадкоємцю нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними та допустимими доказами (ст. ст. 77,78 ЦПК України), а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може слугувати підставою для відмови у позові.

Виходячи із змісту завдань та основних засад цивільного судочинства позивач звертаючись до суду повинен самостійновизначати у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки в цивільному позові зазначений неправильний суб`єктний склад сторін, а саме право на звернення до суду та статус позивача набула ОСОБА_1 , оскільки отримала відмову від нотаріуса, інші позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на звернення до суду в статусі позивачів не отримали, оскільки їм не було відмовлено нотаріусом за їх заявами про прийняття спадщини, то в такому разі вони повинні бути зазначені в позові відповідачами.

Суд вважає за доцільне зазначити, що в разі звернення до суду з матеріально-правовою вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом позивач повинен вказати належного відповідача, а саме особу, яка прийняла спадщину, або може претендувати на спадкове майно, а у разі її відсутності відповідний орган місцевого самоврядування.

Також суд відмічає, що висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість заявлених позовних вимог можуть бути зроблені судом за належного суб`єктного складу її учасників.

Судові витрати суд відносить за рахунок позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.6, 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1216, 1218, 1233, 1258, 1259 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 13, 30, 48, 51, 175, 263, 264, 265ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новоархангельської селищноїради Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачів.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 .

Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 31 смт Новоархангельськ Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04367217.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Суддя: