Постанова № 122261238, 03.10.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3879/24

Провадження № 3/191/1455/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Прижигалінська Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Синельниківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області відносно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживає за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

11.08.2024 року о 17.20 год. Траса М-18239 км. в Синельниківському районі на автодорозі М-18239 км. на перехресті нерівнозначних доріг в одній автомобіля DAEWO SENS T13110 днз. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталося зіткнення з автомобілем FORD FUSION днз. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 .. У наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п.16.11 ПДР порушення дій водіями транспортного засобу рухається по другорядній на перехресті нерівнозначних доріг.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю.

Суддя, заслухавши пояснення правопорушника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції Українирозгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

З протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №110811 від 11.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Так, п.16.11 ПДР України визначені правила, які водіям необхідно дотримуватися на нерегульованому перехресті, а саме : на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

В пункті 33 Правил дорожнього руху України визначені поняття дорожніх знаків.

Так, в п. 33.2 ПДР України зазначені «Знаки пріоритету», в тому числі : знак 2.1"Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць,

залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Винність правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення Серія ЕПР1 №110811 від 11.08.2024 року; рапортом поліцейського ВРПП Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.08.2024 року; схемою місця ДТП, яка сталася 11.08.2024 року о 17 год. 20 хв.; ; фото з місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; та іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме : порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

В дотримання вимогст.33 КУпАПсуд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установленихКУпАПта іншими законами України.

У відповідності до ст. ст.34,35 КУпАПобставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, встановлено щире каяття. Обставиною, що обтяжує відповідальність не встановлено.

Відповідно дост. 23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, його особу, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня його вини, який визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його дослідження, не визнає свою вину для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

За практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбаченихКодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).

Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності заст.124 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає позбавлення права керування транспортним засобом.

При призначенні адміністративного стягнення суд, з урахуванням обставин справи та особи правопорушника, який повністю визнав свою вину, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції ст.124 КУпАП.

Крім того, ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік»визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн. У зв`язку з цим, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 605,60 грн..

Таким чином, суддя вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.40-1, ст.124, ст. ст. 251, 283, 284, 294,307,308 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави : Призначення платежу: 21081300; (серія ЕПР1; ( №110811 ), Банк отримувача : ГУК у Дн-кій обл/Дн-ка обл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача : UA758999980313020149000004001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Згідно ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Статтею 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягувач : Синельниківське районне управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області ( адреса : 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Виконкомівська,36).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь держави в особі : Стягувач : Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 605 ( шістсот п`ять ) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т. В. Прижигалінська