Ухвала суду № 122257701, 20.09.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10414/21

2/296/1320/24

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"20" вересня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доЖитлової комісії в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання незаконним та скасування пункту рішення житлової комісії, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 8 рішення Житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 листопада 2021 року, яке оформлене протоколом №9 від 01 листопада 2021 року, затвердженим 12 листопада 2021 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ) полковником ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Житлову комісію в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та внести його до списку осіб, які мають право на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення з урахуванням всіх пільг та переваг, передбачених законодавством.

Так, в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що проходив військову службу у прикордонних військах з 1980 року та 23.09.2011 його звільнено з військової служби за п. «б» ч.7 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Як ветеран військової служби та інвалід війни 3-ї групи має право на пільги, встановлені законодавством.

Рішенням Житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 листопада 2021 року, оформленим протоколом № 9 та затвердженим 12.11.2021 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено у включенні до списку осіб, які мають право на отримання грошової компенсації за належне для отримання військовослужбовцями та членам їх сімей жиле приміщення у зв`язку із тим, що в обліковій житловій справі містяться документи, які підтверджують, що під час служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав трикімнатну квартиру для постійного проживання.

Вважає пункт 8 рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки таке прийнято з порушенням Конституції України, вимог Законів України «Про соціальний іправовий захиствійськовослужбовців тачленів їхсімей»,«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту»,положень Інструкціїз організаціїзабезпечення військовослужбовцівДержавної прикордонноїслужби Українита членівїх сімейжилими приміщеннями. Зокрема, ст.12 Закону України «Про соціальний іправовий захиствійськовослужбовців тачленів їхсімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, звільнені у запас залишаються на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до одержання житла з державного житлового фонду. Впродовж 2009-2021 років, він, як ветеранвійськової службита інвалідвійни 3-їгрупи, не отримав постійної окремої житлової площі у м.Житомирі. Окрім того, внаслідок окупації АРК, позивач реально позбавлений будь-якого права на раніше отриману ним у м.Сімферополі квартиру.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021, головуючим суддею для розгляду справи визначено ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Сингаївського О.П. від 20.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду на 28.02.2022.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Сингаївського О.П. від 20.12.2021 забезпечено позов шляхом: зупинення виконання пункту 8 рішення Житлової комісії; заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ) направляти на погодження до Адміністрації Державної прикордонної служби України Витяг з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) №9 від 01 листопада 2021 року.

Розпорядженням Корольовського районного суду м.Житомира Тетяни Гончар №171 від 13.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 296/10414/21 у зв`язку із тим, що з 25.02.2022 суддя Сингаївський О.П. увільнений у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024, справу розподілено судді Петровській М.В. та передано її на розгляд судді 16.09.2024.

Прийнявши матеріали цивільної справи до провадження, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що згідно п.8 протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) № 9 від 01.11.2021, затвердженого 12.11.2021 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) полковником ОСОБА_2 , полковнику запасу ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в позачерговому порядку, та звільнений з військової служби у запас (за станом здоров`я) наказом від 26.09.2011, відмовлено у включенні до списку осіб, які мають право на отримання грошової компенсації за належне для отримання військовослужбовцями та членам їх сімей жилі приміщення.

Підставою відмови зазначено наявність в обліковій житловій справі ОСОБА_4 документів, які підтверджують, що під час служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав трикімнатну квартиру для постійного проживання житловою площею 52,1 кв.м, загальною площею 91 кв.м в АДРЕСА_2 , на склад сім`ї 4 особи, яка приватизована 30.09.2003. Отже, позивач забезпечувався житлом для постійного проживання за рахунок житлового фонду Прикордонних військ України.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, що полягають у неправомірній відмові відповідача в частині невключення його до списку осіб, які мають право на отримання грошової компенсації за належне для отримання військовослужбовцям та членам їх сімей жилі приміщення, яка не грунтується на приписах Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 51 зазначеної постанови визначено, що «Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).»

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 256 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням викладеного, провадження у цивільній справі №296/10414/21 необхідно закрити, оскільки у цій справі виник спір з приводу проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби як різновиду служби публічної.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку закриття провадження у справі суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.158, 255,256,258 - 261,263,353,354 ЦПК України, суд, -

постановив:

Провадження в цивільній справі №296/10414/21 за позовом ОСОБА_1 доЖитлової комісії в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання незаконним та скасування пункту рішення житлової комісії, зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20.12.2021 в справі №296/10414/21.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили ухвалою суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 20 вересня 2024 року.

Суддя М. В. Петровська