Рішення № 122254546, 09.10.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 331/2306/24

Пр. 2/336/2253/2024

09.10.24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №331/2306/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Ляр Д.Ю. в інтересах позивача засобами поштового зв`язку 15.04.2024 звернувся до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя із зазначеним позовом, за змістом якого просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 17.02.2011 у сумі 52 742,13 гривень, яка наявна станом на 19.03.2024, в тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 43 144,51 гривень, за відсотками у сумі 9 597,62 гривень.

Цивільна справа на підставі протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 17.05.2024 передана в провадження визначеного головуючого судді Вайнраух Л.А. 20.05.2024.

За змістом позову, відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, підписавши анкету-заяву №б/н від 17.02.2011. Представник позивача зауважує, що АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує на сайті «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою. Укладений договір, на думку позивача, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України є договором приєднання. Відповідач був проінформований про умови кредитування, які розміщувались на сайті банку, були у вільному доступі. Крім того, 30.03.2021 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту.

Згідно з позовною заявою, відповідачу відкрито кредитний рахунок, видано кредитну картку (додатково отримувались нові картки після закінчення дії попередньої), встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому змінений до 43 150,00 гривень.

Позивач також вказує, що Банк виконав свої зобов`язання щодо надання банківських послуг, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами, на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту, відсоткова ставка з 30.03.2021 нараховувалась у розмірі, узгодженому сторонами.

Виникнення простроченої заборгованості, за твердженнями позивача, відбувається в разі несплати щомісячного обов`язкового (мінімального) платежу до останнього календарного числа місяця (включно), наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитних коштів, тоді зобов`язання клієнта вважаються простроченими

За змістом позовної заяви, в порушення умов договору та ст.509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 629 ЦК України відповідач зобов`язання не виконав, не надавав своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом та іншими витратами, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань (ст. 1050, 1054 ЦК України).

Станом на 19.03.2024, з урахуванням внесених коштів, за відповідачем, який не виконує своїх зобов`язань за договором, утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі 43 144,51 гривень, за відсотками за користування кредитом у сумі 9 597,62 гривень, тобто, у загальній сумі 52 742,13 гривень.

З вказаних підстав, оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання умов договору, укладеного між сторонами, який не розірваний, крім того, заходи досудового врегулювання спору не є обов`язковими у зазначених правовідносинах, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Вайнраух Л.А. від 24.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Клопотання про огляд веб-сайту постановлено повернути заявнику без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, за змістом позову та на підставі клопотання, відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України просить розглядати справу без участі сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово та належним чином шляхом надіслання судових повісток за адресою реєстрації, яка підтверджена на запит суду перед відкриттям провадження у справі, шляхом смс-інформування.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заяв та клопотань до матеріалів справи не надано, про причини своєї неявки відповідач суду не повідомив, заяв по суті справи (відзиву) до суду не подано.

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

За приписами ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

За матеріалами справи, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Копія засвідченого витягу загальних положень статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ Комерційний банк «Приватбанк» міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено, що між позивачем та споживачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 17.02.2011 підписано договір про надання банківських послуг, за змістом якої клієнтом банку засвідчено згоду із тим, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідачу на виконання умов договору видано кредитну картку «Універсальна». За змістом анкети-заявки споживач ознайомлений із умовами договору до його укладення, погоджується із ними, отримавши їх примірник у письмовому вигляді.

Судом встановлено, що з 01.07.2019 у наявному розрахунку наведено дані щодо нарахування в окремі періоди різних процентів за відмінними (між собою) ставками, а саме, процентної ставки на залишок заборгованості (42%), процентної ставки при порушенні умов кредитування (84%), а також на прострочений кредит (84%) (на рік), які згодом знижені банком. Вказані процентні ставки не узгоджені сторонами, доказів протилежного суду не надано. Факт користування грошовими коштами в рахунок кредитного ліміту підтверджений випискою за договором за період з 26.01.2011 по 20.03.2024 у торгово-роздрібних мережах тощо для задоволення власних споживчих потреб.

Відповідно до паспорта споживчого кредита (доданого до заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг), підписаного відповідачем 30.03.2021, у ньому викладені умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Пільгова процентна ставка 0,00001%, поза межами пільгового періоду для картки «Універсальна» становить 42%, універсальна «Gold» 40,08%, карта «Platinum» 36 %.

Звертає увагу суду примітка у розділі 7 паспорта («Інші важливі правові аспекти»), за змістом якої умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у паспорті та будуть залежать від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Відповідно, існуючі на певний, окремо взятий період, умови не конкретизовані, а наведена у паспорті інформація зберігає чинність, як про це вказаному у тому ж розділі, до 14.04.2021, що впливає на висновки суду за результатами розгляду даної справи.

Відповідно до розрахунка, наданого позивачем, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 19.03.2024 складає 52 742,13 гривень та складається з такого: заборгованість за тілом кредиту у сумі 43 144,51 гривень, за відсотками у сумі 9 597,62 гривень.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються АТ КБ «Приватбанк», як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.

У вказаній справі цієї умови не дотримано позивачем, тому й положення ст.634 ЦК України на правовідносини між сторонами не розповсюджуються.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про погашення кредиту, а саме, тіла кредиту та відсотків, нарахованих на вказане тіло.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач у позовній заяві наводить посилання на Умови та правила надання банківських послуг, відповідно до якого сторони ніби то дійшли згоди про те, що в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому здійснені трати, він зобов`язується сплатити на користь банку проценти відповідно до тарифів, що діють на дату нарахування, викладені на сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Проте, як видно з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якими регулюється нарахування зазначених вище відсотків та пені, інших комісій та штрафів, не підписаний відповідачем.

Укладений між сторонами кредитний договір про надання банківських послуг б/н у вигляді заяви із анкетними даними клієнта, підписаної сторонами, не містить умов про зміну розміру процентів, що підлягають сплаті, виходячи зі ставок, які застосовувались банком до наявної заборгованості.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме із наданими до суду умовами ознайомилась й погодилась відповідач, підписуючи анкету-заяву. На користь цьому доводу свідчить й те, що з наявних розрахунків заборгованості підтверджено періодичну зміну редакції умов стосовно нарахування відсотків, зокрема, що відбулась 01.07.2019, але підтверджень ознайомлення із змінами клієнта банку (відповідача) суду не надано.

Так, відсоткові ставки, що змінювались періодично, як видно з розрахунків, сторонами не узгоджені. Паспорт споживчого кредиту діяв протягом місяця, на підставі чого суд не можу дійти протилежних висновків у порівнянні із наведеними вище, тобто, на користь доводів позивача.

Редакція умов, розміщена на сайті позивача, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.05.2015 (провадження № 6-16цс15).

Проте, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що АТ КБ "Приватбанк» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, видав платіжну картку із встановленим лімітом, яку використовував ОСОБА_1 протягом строку користування нею (як видно з наявної виписки).

Підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи заперечень проти списання платежів, які стягувались банком протягом строку користування кредитною карткою на час розгляду справи у її матеріалах немає.

Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 19.03.2024 відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума тіла кредиту, що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з вказаної фізичної особи в повному обсязі.

Хоча вказана заява-анкета не містить строку користування карткою, повернення кредиту, але, як видно з розрахунку, фактично використані позичальником кошти в межах встановленого банком ліміту в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк відповідачем повернуті не були.

Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 43 144,51 гривень.

У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в належний спосіб згідно з умовами договору процентну ставку, яка, вочевидь (відповідно до розміру заявленої вимоги про стягнення прострочених відсотків), не відповідає й нормі ст.625 ЦК України, внаслідок чого у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками необхідно відмовити. У вказаній частині позовні вимоги є безпідставними (з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №191/2648/17, пр.№ 61-5662св19).

Суд враховує правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, пр.№ 61-9618св19.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час розгляду справи), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами.

Позовних вимог про стягнення відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України позивачем не заявлено, натомість, суд не може в силу положень, зокрема, ч.1,2 ст.5 ЦПК України, самостійно редагувати підстав стягнення.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню лише у визначеній частині.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 3028,00 гривень, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 17.02.2011, яка існує станом на 19.03.2024, а саме, за тілом кредиту у сумі 43 144,51 гривень (сорок три тисячі сто сорок чотири гривні 51 копійка).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Реквізити сторін: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1-д.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 09.10.2024.

Суддя Л. А. Вайнраух