Рішення № 122249937, 02.10.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/3514/24

Справа № 522/2678/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Єрганінової К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод в користуванні та визначення порядку користування нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.02.2024 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 , змінивши позовні вимоги заявою від 11.07.2024 просить:

- вселити ОСОБА_1 та трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та трьома неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 23.05.2008 між позивачкою та її братом ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 471/1000 частин квартири АДРЕСА_2 . Через сумісне проживання у брата з чоловіком постійно виникають конфлікті ситуації, у 2009 році чоловіку позивачки було зламано ніс. Відповідач не визнає права власності позивачки та не дає їй права повноцінно користуватися майном. Конфлікті ситуації призвели до того, що відповідач вигнав позивачку з квартири та не пускає її. 02.06.2023 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 по справі№522/10994/21 позивачка зареєструвала своє право власності, але спокійно повернутися у квартиру немає можливості.

Ухвалою від 26.02.2024 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.04.2024.

У підготовчому засіданні 04.04.2024 проведеному за участі ОСОБА_1 було відкладено розгляд справи до 28.05.2024, з метою належного сповіщення відповідача.

У підготовчому засіданні 28.05.2024 проведеному за участі ОСОБА_1 було залучено до участі у справі Службу у справах дітей Одеської міської ради та орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. З метою сповіщення залучених осіб розгляд справи відкладено до 20.06.2024.

У підготовчому засіданні 20.06.2024 проведеному за участі ОСОБА_1 та представника органу опіки та піклування ОСОБА_6 було задоволено заяву позивача про відкладення з метою зміни предмету позову. Наступне засідання призначено на 10.07.2024.

У зв`язку з відключенням електроенергії в приміщенні суду, розгляд справи у підготовчому засіданні 10.07.2024 було відкладено до 15.08.2024.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 було прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову, надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву, також було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 02.10.2024.

У судове засідання 02.10.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили. ОСОБА_1 звернулася до суду 02.10.2024 з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Таким чином, підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, суд розглядає справи на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.05.2008 ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 купили в рівних частках 471/1000 частини квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л. та зареєстрований в реєстрі за №2334 (а.с.10).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2010 у справі №2-11089/10 було задоволено позовну ОСОБА_10 та змінено договір купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_2 , визнавши одноособовим покупцем по договору ОСОБА_10 . Визнано за ОСОБА_10 право власності на 471/1000 частин квартири (а.с.19-20).

В результаті розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2015 заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2010 було скасовано (а.с.21).

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.03.2021 у справі №2-11089/10 було залишено без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2020, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про зміну договору купівлі-продажу було відмовлено (а.с.22-25, 26-31).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 у справі №522/10994/21, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.08.2023, визнано за ОСОБА_1 право власності на 471/2000 частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.32-34, 35-36).

30.05.2023 право власності ОСОБА_1 на 471/2000 частини квартири АДРЕСА_2 було зареєстровано, про що свідчить витяг №334479413 з Державного реєстру речових прав (а.с.14).

ОСОБА_1 та ОСОБА_11 документовані посвідченням, за яким мають право на пільги, передбачені для багатодітних сімей, адже мають трьох дітей: ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження, ОСОБА_5 , 2013 року народження (а.с.8).

У квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.15).

За положеннями статті 47 Конституції України та статті 9 ЖК України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Згідно статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Стаття 150 ЖК України встановлює, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

За вказаних обставин справи порушене право позивача, який на день ухвалення рішення є співвласником квартири, підлягає захисту, а тому позовні вимоги в частині вселення позивачка до квартири АДРЕСА_2 підлягають задоволенню.

Згідно висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19. саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні власністю та заперечення відповідача про його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, факт звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування, а також значна кількість судових справ між сторонами щодо квартири, є достатнім доказом того, що співвласнику чиняться перешкоди у користуванні власністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ("Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод в користуванні та визначення порядку користування нерухомим майном задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) та її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , квартирою АДРЕСА_2 .

Вселити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) та її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартиру АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар