Рішення № 122245712, 11.10.2024, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5199/24

Провадження № 2/484/1610/24

Рішення

іменем України

11.10.2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.,

за участю секретаря судового засідання Завірюха В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна

встановив

представник позивачки звернувся до суду з позовною заявою про звільнення з-під арешту та зняття обтяження №5006142 від 23.05.2007 року з усього нерухомого майна яке належного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Арешт накладено на підставі постанови АА №459261 від 21.05.2007 року відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області та зареєстрований 23.05.2007 року Першою первомайською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер 5006142 та просив виключити арешт з Державного реєстру речових прав.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки у справі посилається на те, що ОСОБА_2 є померлим чоловіком позивачки ОСОБА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно. Позивачка звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Після перевірки наявності обмежень на майно спадкодавця було встановлено обтяження у виді арешту всього нерухомого майна. Арешт було накладено на підставі постанови АА №459261 від 21.05.2007 року відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області, реєстраційний номер обтяження 5006142 від 23.05.2007 року. Померлий чоловік позивачки ніколи не був боржником в жодному виконавчому провадженні, обтяження можливо відбулось в результаті помилки в ідентифікаційному коді або з інших причин.

26.04.2024 року відповідач повідомив позивача своїм листом, що не може зняти арешт, в зв`язку з тим, що закінчився строк зберігання виконавчих проваджень, підтвердженням чого є відповідна відповідь за №52048/11 від 26.04.2024 року. Даним листом також повідомлено, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, та те що на сьогодні виконавче провадження закрито. В зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивачка просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, та на підставі зібраних у справі доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшов лист від 03.10.2024 №108893/6 про розгляд справи за його відсутності, в прийнятті рішення покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивачка у справі, вирішила реалізувати належне їй право на спадщину на нерухоме майно.

Листом від 26.04.2024 року вих. № 52048/11 начальником Первомайського відділу державної виконавчої служби у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено згідно даних АСВП та перевірки наявних у відділі журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві, журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження в період з 2019 по 2024 роки встановлено, що виконавчі документи стосовно ОСОБА_2 на виконанні у відділі не перебувають та станом на 26.04.2024 до відділу не надходили. Виконавче провадження, за яким накладено арешт знищено за строком зберігання та надати точну інофрмацію щодо особливостей накладення арешту не має можливості.

З відомостей ДРРП вбачається, що на все майно власника ОСОБА_2 накладено обтяження Першою первомайською державною нотаіральною конторою підставі постанови відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області серії АА №459261 від 21.05.2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 16.05.2023 року, актовий запис № 113.

Постановою Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) від 08.04.2024 №389/02-31 відмовлено позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження": "Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини".

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.08.1976 року №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" у п. 4 роз`яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а, ст. 321 ЦК України, - що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Статтею 391ЦКУкраїни передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до вимог ч.ч.1,2ст.56 ЗУ «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). А, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 59 та ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження,) накладеного на майно позивачки, порушується її права як спадкоємця, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, оскільки суду не надано відомостей щодо правомірності подальшого арешту на майно спадкодавця.

Керуючись ст.ст. 41,55 Конституції України, ст.ст. 16, 19, 76-89, 247, 263, 264, 274-279 ЦПК України,

ухвалив

позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту та зняти обтяження №5006142 від 23.05.2007 року з усього нерухомого майна яке належало померлому ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

представник позивачки - адвокат Шалару Олексій Ілліч, адреса: вул. Івана Виговського, 4а, м.Первомайськ, Миколаївська область, РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач - Перший відділ Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: провул. Бебюш Капон, 16, м. Первомайськ, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 45065450.

Повне судове рішення складено 11.10.2024 року.

Суддя: