Ухвала суду № 122241363, 11.10.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19016/24

Провадження № 2-з/638/112/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

08жовтня 2024року ОСОБА_4 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину наступного майна:

1) Житлового будинку загальною площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 ;

2) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:004:0034, площею 0,0388 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;

3) Житлового будинку, загальною площею 93,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

4) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:003:0128, площею 0,0773 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:004:0033, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

6) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6325183504:00:004:0866, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

7) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6325183504:00:004:0232, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Також 10 жовтня 2024 року ОСОБА_4 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з клопотанням, в якому просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження:

1) Житлового будинку загальною площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 (придбаний 18.08.2017 року);

2) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:004:0034, площею 0,0388 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (придбана 20.11.2021 року);

3) Житлового будинку, загальною площею 93,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (придбаний 18.08.2017 року);

4) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:003:0128, площею 0,0773 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (придбана 18.08.2017 року);

5) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:004:0033, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (придбана 18.08.2017 року);

6) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6325183504:00:004:0866, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (придбана 26.11.2021 року);

7) Земельної ділянки, кадастровий номер: 6325183504:00:004:0232, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (придбана 26.11.2021 року).

Заява мотивована тим, що вказане майно придбане сторонами під час перебування у шлюбі. На теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що спірне нерухоме майно, що знаходиться у власності відповідача, без згоди позивача може бути відчужено на користь інших осіб, оскільки рішення суду, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 24 червня 2015 року. Шлюб розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року.

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: житлового будину, загальною площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:004:0034, площею 0,0388 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; житлового будинку, загальною площею 93,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:003:0128, площею 0,0773 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 6324683501:00:004:0033, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 6325183504:00:004:0866, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 6325183504:00:004:0232, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

З долучених до позовної заяви копій договорів купівлі-продажу вбачається, що спірне нерухоме майно придбано під час перебування сторін у шлюбі, а саме у серпні 2017 року та у листопаді 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктами 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином позов забезпечується виключно щодо майна, яке належить відповідачеві.

Зі змісту заяви та позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо поділу нерухомого майна, придбаного під час перебування у шлюбі.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

На підтвердження державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем позивач надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за №374040982 від 12 квітня 2024 року.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом та заявою про забезпечення позову у жовтні 2024 року, тобто майже через пів року після формування Інформаційної довідки.

Судом враховано висновок Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до яких розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, якою було б підтверджено перебування майна у власності відповідача станом на час розгляду заяви, позивачем не надано.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на заявника покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того,судом враховано,що згідноз пунктами4.3та 4.4Глави 1Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.

Таким чином, розірвання шлюбу між сторонами не припиняє права власності позивача на спірне нерухоме майно та позбавляє відповідача можливості без згоди позивача вчинити правочини щодо розпорядження ним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в зазначений ним спосіб, оскільки позивачем не доведено, що на час розгляду заяви спірне нерухоме майно перебуває у власності відповідача, що застосування заходів забезпечення позову не будуть порушені права та інтереси інших осіб, які не є сторонами у справі, а також те, що існують підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки відповідач, враховуючи положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не має права розпоряджатися спірним майном, яке придбано під час перебування у шлюбі, без згоди позивача.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПКУкраїни, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.П. Латка