Рішення № 122229426, 09.10.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1418/24

2/302/414/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

09.10.2024 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сита Л.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсь до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Верхній Студений Міжгірського (Хустського) району Закарпатської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідна сестра позивача, у зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшов житловий будинок під АДРЕСА_1 та земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Бескид», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЗК № 010439. За життя, ОСОБА_2 не була одружена, та дітей не мала, була одинокою, що підтверджується Довідкою № 258 від 05.03.2024. ОСОБА_2 , заповітного розпорядження за життя не залишила, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № витягу: 76469900 від 03.04.2024.

На час смерті ОСОБА_2 , 1935 р.н., яка була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею, у будинку проживав, але не був зареєстрований, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - брат померлої (позивач), що підтверджується довідкою старости Н.Студений та В.Студений Пилипецької сільської ради Хустського району, Закарпатської області від 05.03.2024 № 259. Згідно рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 року, справа № 302/500/24, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини до майна померлої сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 вважається єдиним спадкоємцем другої черги за законом, що прийняв Спадщину до майна померлої сестри ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 1262, ст.1269, ст. 1270 ЦК України.

В 2024 році позивачу було видано свідоцтво про прав на спадщину на пай, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріусом було відмолено через відсутність правовстановлюючих документів і реєстрації права власності на нього. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив визнати за ним право власності на згаданий житловий будинок в порядку спадкування за законом за померлою сестрою ОСОБА_2 ..

27 вересня 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Представниця позивачки адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 07 жовтня 2024 року, якими просила розглянути справу без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 04 жовтня 2024 року, якими просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років померла ОСОБА_2 , яка була рідною сестрою позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7) та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 (а.с.8) та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Орієнтовно в 1958 році побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та власником якого була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте право власності на нього не зареєструвала, що підтверджується випискою з погосподарської книги від 05.03.2024 № 260 (а.с.21), довідкою Комунального підприємства «Міжігрське бюро технічної інвентаризації» від 25.06.2024 № 140 (а.с. 22).

ОСОБА_2 постійно проживала у належному їй житловому будинку АДРЕСА_1 , де й померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.09.2024 (а.с.11) та витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с. 15-16), постанови про відмову в учиненні нотаріальної дії від 03.09.2024 (а.с.10), та рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 року справа № 302/500/24 (а.с.12-14), довідки Пилипецької сільської радиХустського району № 259 від 05.03.2024 року (а.с.17)Ю слідує, що в зазначеному житловому будинку на час відкриття спадщини за ОСОБА_2 проживав, але не був зареєстрований тільки позивач, який єдиний і прийняв спадщину.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 Студений. Останнім йому було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Приватний нотаріус постановив відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) від 03 вересня 2024 року (а.с. 10).

Наявність вказаного вище житлового будинку та його характеристики підтверджуються технічним паспортом (а.с. 23-32).

Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1958 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва ОСОБА_2 житлового будинку в 1958 році передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час завершення будівництвом житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. Вказаним нормативним актом було передбачено реєстрацію права власності на житло тільки в містах та селищах і не встановлювалась можливість такої в сільських населених пунктах. Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Студений внаслідок його створення (завершення будівництвом), що підтверджується випискою з погосподарської книги від 05.03.2024 № 260 (а.с. 21) та технічним паспортом (а.с. 23-27).

Згідно довідки виданої старостою сіл Н.Студений та В.Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не булп була одружена та не мала дітей (а.с. 18).

Враховуючи наведене суд встановив, що позивач, як єдиний спадкоємець другої черги за законом за його померлою сестрою ОСОБА_2 , який прийняв спадщину набув право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_1 .

Суд не встановив обставин, які мали б наслідком усунення позивача від спадкування за ОСОБА_2 ..

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачем за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємця, які не впливають на зміст цього права.

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ст. 548 ЦК УРСР Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за законом, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за його померлою сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.10.2024.

Повне найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Головуючий суддя: О. І. Повідайчик