Рішення № 122228932, 09.10.2024, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

09.10.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/2323/24 Провадження № 2-а/401/59/24

09 жовтня 2024 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя Мельничик Ю.С.,

з участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,

представника позивача - Гармаша А. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до старшого інспектора СРПП ВП№1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Стороженка Сергія Вікторовича, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Процедура (рух справи):

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гармаш А. В., звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого інспектора СРПП ВП№1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Стороженка Сергія Вікторовича, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії БАД № 083299 від 01.08.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (викликом) сторін.

Позиція позивача, ОСОБА_1 :

Представник позивача свої вимоги обґрунтував тим, що постановою серії БАД №083299 від 01 серпня 2024 року о 09 годині 49 хвилин по вулиці Чорнобиля в місті Світловодську водій ОСОБА_1 керував автомобілем МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпом Renders реєстраційний номер НОМЕР_2 з технічною несправністю, а саме пошкодження шини на задній осі причепу, що має розрізи, які оголюють корд, чим порушено п.п. 31.4.5 (б) ПДР України. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем необгрунтовано накладено адміністративне стягнення, так як на його думку він не порушував п.п. 31.4.5 (б) ПДР України зі змісту постанови вбачається, що поліцейським не вказується, які саме шини не відповідали вимогам, не зазначається місце та характер пошкоджень, а фактично цитуються статті КУпАП та ПДР України. Також, до постанови не додано будь-яких належних доказів, які б підтверджували факт невідповідності шин встановленим вимогам. Наприклад акту, схеми огляду шин з фото фіксацією пошкоджень, тощо.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Позиція відповідачів, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області та старшого інспектора СРПП ВП№1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Стороженка Сергія Вікторовича :

Відповідачі до суду не зявилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

27 серпня 2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на адміністративний позов відповідач не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України. В обґрунтуванні відзиву зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №083299 від 01.08.2024 обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, ґрунтується на повному та всебічному розгляді справи, належних, допустимих та достатніх доказах вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідач старший інспектор СРПП ВП№1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Стороженко С. В. 06 вересня 2024 року подав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що 01.08.2024 року під час спілкування з водієм ОСОБА_1 останній повідомив, що знає про пошкоджене колесо. Разом з відзивом подав до суду диск з відозаписом. Просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги не визнав.

Представник позивача у наданих додаткових поясненнях вказав, що відзив подано із пропущенням строку встановленого ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 19.08.2024 року та не було направлено позивачу ОСОБА_1 . Вказує, що старший інспектор СРПП ОСОБА_2 зазначає у відзиві про те, що під час особистим спілкування із ОСОБА_1 та повідомлення йому суті вчиненого ним правопорушення останній неодноразово підтверджував той факт, що знає про пошкоджене колесо, про що і зазначено в фабулі постанови. Представник позивача вважає, що сам інспектор підтверджує у відзиві той факт, що ним не зібрано жодних доказів на підтвердження зафіксованого ним правопорушення. Ключовим у даній справі є саме характер пошкодження шини (характер пошкодження кожної конкретної шини), а не сам факт наявності будь-яких пошкоджень на шинах автомобіля або причепу. Зазначає, що поліцейським не вказується, які саме шини не відповідали вимогам, не зазначається місце та характер пошкоджень, а фактично цитуються статті КУпАП та ПДР України. Також, до постанови не додано будь-яких належних доказів, які б підтверджували факт невідповідності шин встановленим вимогам. Наприклад акту або схеми огляду шин з фото або відео фіксацією пошкоджень, тощо. ОСОБА_1 наголошує, що під час розгляду адміністративної справи він надавав пояснення інспектору, що шини не мають таких значних пошкоджень, які б оголювали корд. З огляду на це, вважає, що відео із записом з нагрудного відео реєстратора поліцейського додане не в повному обсязі, що свідчить про те, що відеореєстратор вимикався поліцейським або при монтуванні відео виокремлено тільки певну частину розмови, що також свідчить про недопустимість та недостовірність такого доказу.

Встановлені судом обставини справи:

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою від 01 серпня 2024 року серії БАД №083299 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з вказаною постановою, адміністративне правопорушення полягало в тому, що 01.08.2024 року о 09 годині 49 хвилин по вулиці Чорнобиля в місті Світловодську водій ОСОБА_1 керував автомобілем МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпом Renders, реєстраційний номер НОМЕР_2 з технічною несправністю, а саме пошкодження шини на задній осі причепу, що має розрізи, які оголюють корд, чим порушено п.п. 31.4.5 (б) ПДР України.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків і фактичним обставинам справи.

Відповідачі заперечуючи проти позову, в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийнятої постанови надали суду відзив на позовну заяву, до якого долучено оптичний диск із розміщеними на ньому відеофайлом.

В судовому засіданні оглянуто диск з відеозаписом зробленими працівниками поліції під час оформлення адміністративної постанови.

Оцінка (джерела права) та висновок суду:

Згідно з ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало виявлення факту порушення ним п.31.4.5(б) ПДР, а саме експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей: невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо) що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

За приписами частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами пункту 31.4.5. (б) Правил дорожнього руху, водієві забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей: невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо) що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

Відповідно до п.7.3.1.1. ДОСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги, щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року, висоту малюнка протектора шини, зношену рівномірно, визначають на ділянці бігової доріжки, обмеженої прямокутником, ширина якого дорівнює половині ширини бігової доріжки, довжина - 1/6 довжини її кола (1/6 довжини кола дорівнює довжині дуги, хорда якої дорівнює радіусу), а шину зношену неравномірно - на кількох ділянках із різним зношенням, сумарна площина яких має таку саму величину.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Суд зазначає, що позивач не визнає факту вчинення ним порушення ПДР та наполягає на тому, що на шинах його, транспортного засобу не було пошкоджень, які б оголювали корд.

Верховним Судом у рішенні від 26,04.2018 р. у справі № 338/855/17, висловлена позиція про те, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім поводів.

Разом з тим, в якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення відповідач долучив до матеріалів справи диск, із розміщеними на ньому відео-файлом з відеозаписом, що зроблені за допомогою нагрудного відеореєстратора поліцейського, які були відтворені судом в ході судового розгляду. (а.с. 31).

Проте, надані до суду відеозаписи з нагрудного відеореєстратора поліцейського, не містять беззаперечні відомості про наявність пошкодження шини на задній осі напівпричіпуу Renders реєстраційний номер НОМЕР_2 , у виді розрізів, які оголюють корд, у зв`язку з чим даний доказ не можна визнати таким, що містить інформацію щодо предмета доказування, відтак факт експлуатації автомобіля МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпом Renders реєстраційний номер НОМЕР_2 з технічною несправністю, а саме пошкодження шини на задній осі причепу, що має розрізи, які оголюють корд, та порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 31.4.5 (б) ПДР України, не є доведеним.

Отже, постанова, про накладення адміністративного стягнення не містять жодних доказів, які б могли підтвердити факт адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення № 083299 від 01.08.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, зафіксовані представленими доказами обставини викликають обґрунтований сумнів в тому, що позивач ОСОБА_1 допустив порушення п. 31.4.5 (б) ПДР України.

Статтями 245-246 КУпАПвстановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283і284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Вищезазначена оскаржувана постанова відповідача таким вимогам не відповідає, оскільки в ній не зазначено належних, достатніх та достовірних доказів якими доводиться факт вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного адміністративного правопорушення, і таких доказів не надано до суду.

Наявна усправі оскаржуванапостанова недає судупідстав позасумнівом зробитиоднозначний висновокпро те,що позивачдопустив правопорушення,передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).

Суд зазначає, що відповідач на виконання вимог ч.1 ст.9, ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів для доведення правомірності оскаржуваної позивачем постанови від 01 серпня 2024 року, доводи позивача не спростував, не переконав суд у правомірності прийнятої оскаржуваної постанови, так як не довів обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, та які б дозволили суду достовірно встановити факт вчинення порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України.

Отже, в ході судового розгляду справи не здобуто належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів порушення позивачем п.п.31.4.5.б ПДР України,а томупоза розумнимсумнівом недоведено вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке постановою від 01 серпня 2024 року відповідач до нього застосував адміністративне стягнення у виді штрафу.

Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, зважаючи на відсутність в діянні складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 01 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 122, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 244-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора СРПП ВП№1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Стороженка Сергія Вікторовича, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, про визнанняпротиправною таскасування постановипро накладенняадміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01серпня 2024 року серії БАД №083299 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.1ст.122 КУпАПвідносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Кіровоградській області судові витрати в розмірі 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Головне управління національної поліції в Кіровоградській області, адреса: вул. Віктора Чміленка, б. 41 м. Кропивницький, ЄДРПОУ 40108709.

Відповідач - Старший інспектор СРПП ВП№1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Стороженко Сергій Вікторович, адреса: вул. Віталія Куцевича, б. 8 м. Світловодськ.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом