Ухвала суду № 122219601, 10.10.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року Справа № 915/1128/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяви Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі

за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, буд. 15; ідентифікаційний код 0291004821) в інтересах держави в особі: Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд 18А; ідентифікаційний код 04056500)

до відповідача: Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)

про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

без виклику представників учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

16.09.2024 Миколаївська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 16.09.2024 (вх. № 11058/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації (ЄДРПОУ 04056500) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 02.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради (ЄРДПОУ 04375748) на земельну ділянку площею 0,9906 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області (запис № 43316785).

2. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання Коблівської сільської ради (ЄДРПОУ 04375748) повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04056500) земельну ділянку площею 0,9906 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.

3. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.

4. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську окружну прокуратуру.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1128/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22 жовтня 2024 року о 10:20; залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

08.10.2024 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява б/н від 07.10.2024 (вх. № 12064/24) про забезпечення позову у справі № 915/1128/24, в якій заявник просить суд:

1. Вжити заходів до забезпечення позову заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області. З цією метою:

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 площею 0,99 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, розташовану в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області;

- заборонити Коблівській сільській раді (ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,99 га кадастровий номер 4820983900:09:000:0335, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.

3. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську окружну прокуратуру.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову після подання позову та відкриття провадження у справі.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її задоволення, виходячи з такого:

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступають: немайнові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) щодо усунення позивачу перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її державі.

Прокурор в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, зокрема, про те, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16 задоволено позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 03.09.2007 № 919, недійсним договір оренди земельної ділянки укладений на майбутнє між Березанською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Бульвар-МКС» (далі ПП «Бульвар-МКС») від 03.09.2007 № 2330 та зобов`язано ПП «Бульвар-МКС» повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Миколаївської області. Позовні вимоги прокурора були обґрунтовані належністю земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 до земель державного лісового фонду, що розташовані у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, їх перебування у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Очаківське ЛМГ»), наразі ДСГП «Ліси України», та допущення Березанською районною державною адміністрацією порушень вимог законодавства під час прийняття розпорядження від 03.09.2007 № 919, яким вказану земельну ділянку було передано в оренду ПП «Бульвар-МКС». Задовольняючи позов суд погодився з доводами прокурора про незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації, на підставі якого спірну земельну ділянку надано в оренду підприємству, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності державного лісового фонду, перебуває у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ».

Прокурор зазначає, що з урахуванням рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16, право державної власності на земельну ділянку 20.06.2018 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 26784496.

Натомість опрацюванням даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 02.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, про що вчинено запис № 43316785.

З урахуванням наведеного, прокурор наголошує, що у разі задоволення позовних вимог у даній справі Коблівська сільська рада втрачає право власності на спірну земельну ділянку та повинна буде повернути цю ділянку. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки сільська рада може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальша ймовірна передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об`єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Більше того, вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким ця земельна ділянка може бути передана в оренду або іншим чином відчужена. Тобто, наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Коблівська сільська рада знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, прокурором зазначено такі підстави для вжиття заходів забезпечення позову:

- щодо заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі внаслідок поділу чи об`єднання з іншими ділянками, прокурор посилається на те, що якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішення суду, відповідач зареєструє у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зміну права власності на спірні ділянку та об`єкт нерухомого майна, відчужить будь-яким способом їх на користь інших осіб, це зумовить необхідність зміни предмету позову або звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу земельної ділянки або об`єднання її з іншими ділянками та реєстрації прав на новостворені об`єкти виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог). Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку Коблівської сільської ради та інших осіб щодо спірної земельної ділянки. Заборона вчиняти реєстраційні дії, накладена судом на суб`єкти державної реєстрації прав на нерухоме майно, є достатньою умовою подальшого виконання судового рішення;

- щодо заборони Коблівській сільській раді вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, прокурор зауважує, що сільська рада як власник земельної ділянки може у будь-який момент відчужити її, поділити, забудувати, вчинити інші правочини відносно неї. Мета заходу запобігання зміні предмету спору та сторін у справі; забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Як вбачається з доданих до позовних матеріалів доказів прокуратурою подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацію з Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 391346646 від 16.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться за адресою Миколаївська обл., Березанський р., с/рада, Рибаківська, належить на праві власності відповідачу Коблівській сільській раді.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 є адекватними і пов`язаними з предметом спору заходами забезпечення позову, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна.

Суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Так, суд погоджується з доводами прокурора про те, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки сільська рада може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час.

Подальша ймовірна передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об`єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Більше того, вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким ця земельна ділянка може бути передана в оренду або іншим чином відчужена. Тобто, наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Коблівська сільська рада знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Вказане узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23, про те, що можливість у відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, судом враховано, що як власник земельної ділянки, Коблівська сільська рада, відповідно до положень частини 3 статті 20 Земельного України, може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання. При цьому, внаслідок зміни цільового призначення та подальшої реєстрації земельної ділянки, вчинення правочинів щодо неї може відбутись зміна як об`єктів цивільних прав, так і зміна їх користувача, що призведе до фактичної неможливості виконання постановленого у справі рішення, та у подальшому свідчитиме про необхідність скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

У даному випадку реальне відновлення порушеного права можливе за умови незмінності земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 як зареєстрованого об`єкту речових прав, а зміна такого об`єкту чи заміна його правокористувача може призвести до ускладнення чи неможливості виконання у майбутньому рішення господарського суду.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обраний прокуратурою захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, не забороняє відповідачу використовувати майно, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору стосується того нерухомого майна (земельної ділянки), що належить до предмета спору.

Крім того, обраний заявником спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

Судом, крім того, враховано, що тотожними вважаються вимоги, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли вимоги повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду.

В спірному випадку заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам.

Отже, враховуючи вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури б/н від 07.10.2024 (вх. № 12064/24) про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 площею 0,99 га, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області; заборони Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 0,99 га кадастровий номер 4820983900:09:000:0335, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури б/н від 07.10.2024 (вх. № 12064/24) про забезпечення позову у справі № 915/1128/24задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1128/24, а саме:

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 площею 0,99 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області;

- заборонити Коблівській сільській раді (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,99 га кадастровий номер 4820983900:09:000:0335, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 10.10.2024.

4. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох місяців.

5. За даною ухвалою:

Стягувач: Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд 18А; ідентифікаційний код 04056500);

Боржник: Коблівська сільська рада (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748).

Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя О.Г. Смородінова