Рішення № 122219272, 22.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2024Справа № 910/1721/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/1721/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до Державного підприємства "Гарантований Покупець"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Міністерства енергетики України 3) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 1 240 706 523,24 грн.,

та зустрічною позовною заявою Державного підприємства "Гарантований Покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про тлумачення пункту договору,

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Сухомлин А.А.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Прохоров Ю.Г.;

від третіх осіб: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 438 172 285,34 грн., з яких 321 501 469,63 грн. - сума основного боргу, 89 301 246,39 грн. - інфляційних втрат, 14 207 413,71 грн. - пені, 13 162 155,61 грн. - 3% річних

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг

№ 2309/02/21 від 15.09.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2023.

06.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшов Відзив на позовну заяву.

13.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла Відповідь на Відзив на позовну заяву.

13.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 29.03.2023 в режимі відеоконференції, забезпечивши її проведення у Господарському суді Рівненської області, Північно-західному апеляційному господарському суді, або у Рівненському міському суді Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №910/1721/23 - відмовлено.

23.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшли Заперечення на Відповідь на Відзив.

23.03.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 29.03.2023 в режимі відеоконференції.

24.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про закриття провадження в частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.04.2023.

У судовому засіданні 27.04.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 08.06.2023.

25.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшли пояснення по справі.

02.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про залучення третьої особи.

02.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про залучення третьої особи.

02.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про залучення третьої особи.

02.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшла зустрічна позовна заява.

06.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшли заперечення на заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 Зустрічну позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кабінет Міністрів України, третю особу - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство енергетики України та третю особу - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та відкладено підготовче засідання на 12.07.2023.

15.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Гарантований Покупець" до розгляду з первісним позовом у справі № 910/1721/23.

30.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

03.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

10.07.2023 через електронну пошту суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов Відзив на зустрічну позовну заяву.

10.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

11.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло доповнення до заперечення на заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зміну предмета позову та відкладено підготовче засідання у даній справі на 31.08.2023.

13.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення по справі.

28.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення по справі.

21.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшли заперечення щодо клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

31.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшла Відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 відкладено підготовче засідання у даній справі на 11.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.11.2023.

24.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшло клопотання про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 1 098 680 399,28 грн.

29.11.2023 через електронний суд від Сухомлин А.А. надійшла заява про залучення адвоката Сухомлин А.А., як представника позивача та участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо поданого клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог, представник позивача не заперечував щодо закриття провадження в частині основного боргу.

Також, у судовому засіданні судом було поставлено питання щодо зупинення провадження у справі, відповідно до якого представник позивача заперечував щодо зупинення провадження у справі, представник відповідача залишив питання щодо зупинення провадження у справі на розсуд суду.

Представники третіх осіб у судове засідання 29.11.2023 не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 суд повернувся на стадію підготовчого провадження та зупинив провадження у справі № 910/1721/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №911/1359/22, оскільки правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, що розглядається в частині застосування постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) до вимоги позивача про стягнення пені,

На підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/797/24 від 25.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/1721/23, у зв`язку зі звільненням судді Приходько І.В. , в провадженні якої перебувала справа.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №910/1721/23 передана на розгляд судді Привалову А.І.

За допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень судом установлено, що 19.04.2024 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 винесено постанову, відтак, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/1721/23 усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 поновлено провадження у справі та підготовче засідання у справі призначено на 30.05.2024.

13.05.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" адвоката Сухомлин А.А. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Дозволено представнику Товариства приймати участь в судовому засіданні, що відбудеться 30.05.2024 о 12:00 год. у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 17, та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку із використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом».

24.05.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 27.06.2024 з метою надання позивачу за первісним позовом можливості визначитися з розміром позовних вимог на день розгляду справи.

27.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає про повне погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 1 081 827 510,24 грн та коригування фактично наданих за квітень 2023 року послуг у бік зменшення на 16 852 889,04 грн, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі в частині стягнення 1 098 680 399,28 грн та покласти судові витрати в цій частині на відповідача.

Присутній у судовому засіданні 27.06.2024 представника позивача за первісним позовом підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та зазначив, що позовні вимоги на даний час складаються з пені на загальну суму 14 207 413,71 грн, інфляційних втрат - 107 333 522,71 грн, 3% річних - 20 485 187,54 грн і витрат зі сплати судового збору.

Представник відповідача за первісним позовом не заперечував щодо прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та підтвердив факт відсутності суми основної заборгованості.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки остання подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позовні вимоги підлягають розгляду в межах нової ціни позову, яка становить 142 026 123,96 грн і складається з пені - 14 207 413,71 грн, інфляційних втрат - 107 333 522,71 грн та 3% річних - 20 485 187,54 грн.

Оскільки судом на стадії підготовчого провадження прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, поданої відповідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, що виключає необхідність розгляд питання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.08.2024.

Присутній у судовому засіданні 22.08.2024 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та заперечив щодо зустрічного позову.

Представники відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з посиланням на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, і підтримав зустрічний позов.

Представники третіх осіб правом на участь у судовому засіданні 22.08.2024 не скористалися, будь-яких заяв або клопотань процесуального характеру суду не подали.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.08.2024, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на ринку електричної енергії є постачальником електричної енергії і діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.

Відповідно до статті 62 та пункту 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року № 2019-VIII, ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Рівненської області.

ТОВ ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія" включене до Переліку постачальників універсальних послуг на закріпленій території, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території".

Таким чином, виконуючи спеціальні обов`язки, ТОВ "Енера Суми" постачає електричну енергію побутовим споживачам (населенню) і малим непобутовим споживачам на території Сумської області.

Державне підприємство "Гарантований покупець" є суб`єктом господарювання, який діє на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, виданої відповідно до постанови № 1217 від 25.06.2019, та відповідно до Закону.

З метою виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії 15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (за договором - постачальник) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (за договором - замовник) було укладено Договір №2309/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеними цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 №483.

Відповідно до п. 3 Договору строком надання послуг є період з 01.10.2021 до 30.04.2022.

Додатковими угодами № 760/02/22 від 20.04.2022 та № 2250/02/22 від 31.10.2022 продовжено строк надання послуг, зокрема до 31.03.2023.

Згідно з п. 4 Договору, загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

У відповідності до пункту 6 Договору, до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2 - 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

Пунктом 7 Договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.

Пунктом 9 Договору визначено, що до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

У відповідності до пункту 10 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.

Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.

Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

Як убачається із пункту 12 Договору постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а замовник, відповідно до пункту 13 Договору, зобов`язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 Договору.

З огляду на зазначене вище, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за надану позивачем послугу у шість етапів. Перший - за три банківські дні до розрахункового місяця, другий - до 3 числа (включно) розрахункового місяця, третій - до 9 числа (включно) розрахункового місяця, четвертий - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, п`ятий - до 21 числа (включно) розрахункового місяця, шостий (остаточний) - до 14 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

Водночас, за період з 31.01.2023 по 30.04.2023 відповідач допустив виникнення заборгованості за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2309/02/21 у загальному розмірі 1 098 680 399,28 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи наступними доказами: помісячними розрахунками заборгованості (щодо прогнозованих та фактичних платежів); розрахунками вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період березень 2022 - березень 2023 року; розрахунком заборгованості (щодо прогнозованих платежів) вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за квітень 2023 року; копіями підписаних обома сторонами Актами приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до договору від 15.09.2021 №2309/02/21 за період березень 2022 - квітень 2023 року; реєстрами платежів, проведених відповідачем; копіями підписаних сторонами Актів зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, до матеріалів справи надано підписаний сторонами станом на 30.09.2023 Акт звірки розрахунків з ДП «Гарантований покупець», відповідно до якого заборгованість відсутня.

Сторони під час розгляду справи вказані обставини не заперечували.

За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на викладене, судом установлено відсутність заборгованості відповідача за період з березня 2022 року по квітень 2023 року по договору від 15.09.2021 №2309/02/21, що входило у предмет доказування відповідно до позовної заяви та заяви про зміну предмету позовних вимог.

Однак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання своїх обов`язків щодо строків поетапної оплати планової та фактичної вартості отриманої послуги у 2022 році та протягом січня - квітень 2023 року, позивачем (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 24.04.2023) нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на загальну суму 14 207 413,71 грн (розрахована за період березень-квітень 2022 року), інфляційні втрати - 107 333 522,71 грн (розраховані за період з березня 2022 року по березень 2023 року) та 3% річних - 20 485 187,54 грн (розраховані з березня 2022 року по квітень 2023 року).

У відзиві на позов Державне підприємство "Гарантований Покупець" заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що у відповідності до підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Відтак, на думку відповідача, оскільки у позивача була наявна безперервна заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" у спірний період, то наявна відкладальна обставина для сплати Державним підприємством "Гарантований Покупець" за поставлену електричну енергію. Також відповідач зазначає, що всі розрахунки були здійснені ним на умовах дострокового виконання зобов`язань за договором, що виключає підстави для застосування відповідальності, визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, при проведенні розрахунків інфляційних втрат та 3% річних позивачем не враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Також, відповідач заперечив щодо стягнення пені з посилання на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Крім того, відповідач підтримав зустрічний позов.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено господарським судом відповідачем порушені.

Так, сторонами не заперечується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на підставі Договору від 15.09.2021 №2309/02/21 у період березень 2022 року - квітень 2023 року Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

При цьому, обсяг та вартість наданих послуг визнається Державним підприємством "Гарантований Покупець", оскільки на дату вирішення даного спору дані послуги повністю оплачені відповідачем (як шляхом перерахунку коштів, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог), на підтвердження чого позивачем долучено до справи копії відповідних платіжних інструкцій та акти зарахування зустрічних однорідних вимог.

Що стосується заперечень Державного підприємства "Гарантований покупець", зазначених під час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.

Проте, матеріали справи не містять та суду не надано доказів, що позивач за первісним позовом має перед ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованість за електричну енергією закупованої за результатами проведення електронних аукціонів.

В листі ДП "НАЕК "Енергоатом" за № № 01-9158/10-вих від 10.05.2023 зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (надалі - Наказ) на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Наказу, ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Таким чином, виконання спеціальних обов`язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" та ДП "НАЕК "Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.

Викладене свідчить про те, що з квітня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Більше того, як вже вказувалось вище, частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії, та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.

Крім того, судом ураховано правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23, зокрема, щодо можливості застосування до подібних правовідносин підпункту 2 пункту 8 Положення у взаємозв`язку із положеннями частини першої статті 212, частини другої статті 625 ЦК України та пункту 7, підпункту 2 пункту 12 договору від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідачем зобов`язання за договором було виконано неналежним чином, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати - 107 333 522,71 грн (розраховані за період з березня 2022 року по березень 2023 року) та 3% річних - 20 485 187,54 грн (розраховані з березня 2022 року по квітень 2023 року).

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3% річних, суд вважає, що вимоги про нарахування інфляційної складової та 3% річних є арифметично вірними, а відтак підлягають задоволенню в заявлених позивачем за первісним позовом сумах (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, додано Сертифікат ТПП України № 3100-22-1222, що на думку відповідача є підставою для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Таким чином, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Отже, у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних суд відмовляє.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Предметом зустрічного позову є тлумачення абзацу 1 пункту 16 договору щодо неможливості нарахування пені за несвоєчасне внесення першого - п`ятого платежів згідно з п. 7 договору.

Встановлення обставин наявності підстав правомірності нарахування пені у зустрічному позові передує, розгляду вимоги первісного позову про стягнення пені, у зв`язку з чим судом спочатку розглядається вимога зустрічного позову.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" №322 від 25.02.2022.

Постановою НКРЕКП №413 від 26.04.2022 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766" доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Як вбачається із Постанови, її прийнято відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи вищезазначене, а також приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, суд дійшов про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 14 207 413,71 грн грн, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.

При цьому, судом також враховано правову позицію, наведену у постанові Об`єднаної плати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 щодо застосування приписів постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань учасниками ринку електричної енергії.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Статтею 213 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.

Як убачається з матеріалів справи, Договір №2309/02/21 від 15.09.2021 вже виконується сторонами, в тому числі, і п. 7 договору, який Державне підприємство «Гарантований покупець» просить суд розтлумачити.

Крім того, зустрічний позов Державного підприємства «Гарантований покупець» був спрямований не на тлумачення змісту п. 7 Договору №2309/02/21 від 15.09.2021, а на формулювання правового висновку щодо можливості застосування ст. 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення платежів, передбачених вказаним пунктом договору, що не є тлумаченням договору за своєю суттю, який на момент вирішення даної справи викладений Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23.

З огляду на викладене вище, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в задоволенні позовних вимог - на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б; код ЄДРПОУ 42101003) інфляційні втрати у розмірі 107 333 522 грн 71 коп., 3% річних - 20 485 187 грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 845 428 грн 24 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.10.2024.

Суддя А.І. Привалов