Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 189/1883/24
2/212/3721/24
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Чорного І.Я., за участі секретаря судового засідання Майданик М.Є., за відсутності сторін, без фіксування судового провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
31 серпня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Покровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
01 серпня 2024 року ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
11 вересня 2024 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( далі- Позивач, ТОВ «Споживчий центр») з позовом до ОСОБА_1 ( далі Відповідач) про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11880,00 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 09.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.01.2024-100000321 шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника строком на 42 дні під проценти в розмірі 2% на день (протягом 14 днів) та в розмірі 2,5 % річних (протягом наступного періоду), які позичальник мав сплатити відповідно до графіку платежів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконала, у зв`язку із чим станом на 19.02.2024 року у неї утворилась заборгованість у загальному розмірі 11880,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 5880,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача, у судове засідання не з`явилась, зазначивши в позовній заяві, що просить проводити розгляд справи без її участі.
Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена, відзив на позов не надала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність від неї не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановленота підтвердженоматеріалами справи,що 09.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за допомогою електронного цифрового підпису, укладено договір про надання споживчого кредиту № 09.01.2024-100000321 шляхом підписання заяви про прийняття пропозиції укладення кредитного договору, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 6000,00 грн. шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позичальника строком на 42 дні до 19.02.2024 року зі сплатою відсотків у розмірі 2% за день протягом перших 14 днів та сплати відсотків в розмірі 2,5% на день протягом наступного період, що підтверджується пропозицією укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр», паспортом споживчого кредиту, а також підтвердженням позичальника щодо укладення такого кредитного договору.
Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 6000,00 грн. підтверджується квитанцією від 09.01.2024 року ID платежу 2412956733, у якій викладено відомості про зарахування даної суми на реквізити платіжної карти споживача № 537523*30.
Відповідно до матеріалів справи Договір від 09.01.2024 року року був підписаний ОСОБА_1 , за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним із ТОВ «Споживчий центр» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості відповідача за договором кредиту № 09.01.2024-100000321 вбачається, що у ОСОБА_1 наявна перед позивачем заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн., за процентами 5880,00 грн., всього 11880,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Згідно ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за договором не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.
Статтею 629ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, проценти за його користування.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 11880,00 гривень.
У відповідностідо вимогст.141ЦПК України,з відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню судовийзбір у розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
УХВАЛИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №09.01.2024- 100000321 від 09.01.2024 року в розмірі 11880,00 грн. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 10 жовтня 2024 року.
Суддя: І. Я. Чорний
Судове рішення № 122206345, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 10.10.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 189/1883/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: