Ухвала суду № 122202224, 09.10.2024, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2102/24

НП 2/530/623/24

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м.Зіньків

Суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні,-

встановив:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

До Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Ситник О.В.

Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 , який загинув захищаючи Батьківщину.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом другим пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028 гривень.

Таким чином, позивачу при подачі зазначеної позовної заяви слід було сплатити судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. та надати суду відповідні підтверджуючі документи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами).

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Вказаний висновок також підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.

До позовної заяви позивачем додано копію квитанції до платіжної інструкції від 01 травня 2023 року № 01-15451215/С про сплату судового збору у сумі 1073,60 грн.

Водночас, частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

З метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про судовий збір» між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України укладено 26 серпня 2015 року угоду, за якою оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та КП «ДСС», що забезпечило централізоване отримання виписок з Державної казначейської служби України з автоматичним приєднанням до них відомостей про сплату та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України при реєстрації платіжного документа в суді.

Разом з тим, станом на час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 1073,60 грн, який сплачено відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 01 травня 2023 року № 01-15451215/С до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє, що встановлено перевіркою через комп`ютерну програму документообігу суду «Д-3».

Отже, копія квитанції до платіжної інструкції від 01 травня 2023 року № 01-15451215/С не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору у розмірі 1073 грн 60 коп.

Цей недолік не дає підстав відкрити провадження по справі.

Крім цього суддя звертає увагу позивача на те ,що відповідно до Закону України Про судовий збір за подання заяви немайнового характеру ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн 20 коп на рахунок:отримувач коштів Зіньківське ТГ/ГУК у Полтавській області/тг м.Зіньків/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37959255, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок - № UA728999980313111206000016676, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Судовий збір ( Держана судова адміністрація України,50) та надати до суду оригінал квитанції про його сплату.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З цих підстав подана позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні, підлягає залишенню без руху і необхідно надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175-177 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні - залишити без руху.

Відповідно до ч. 2 ст.185 ЦПК України, виявлені недоліки вказані в ухвалі суду, повинні бути усунуті протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області О.В. Ситник