Рішення № 122201102, 08.10.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1785/24

провадження у справі № 2/0285/890/24

08 жовтня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………...………...Літвин О. О.,

секретаря………………………..…Клечковської М. М.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

поданим в його інтересах представником ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» (даліза текстом Європейськаагенція)звернулося досуду зпозовом,в якомузазначало,що відповідачему 2023 році було укладено 2 кредитні договори та 2 договори позики із фінансовими установами, відповідно до умов яких він отримав кошти,які устрок повернутоне було.У зв`язкуз ухиленням ОСОБА_2 від виконання своїх зобов`язань за вказаними договорами у нього утворилась заборгованість на загальну суму 157659,50 грн.

В подальшому Європейська агенція за договорами факторингу набула статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до відповідача.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення грошових коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Сторони, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Представник позивача при подачі позову просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечив щодо винесення заочного рішення.

Причини повторної неявки відповідача невідомі, своїм правом на подання до суду будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви або відзиву, він не скористався. Клопотань, які б свідчили про зацікавленість відповідача у розгляді справи, матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Статтями 1046, 1049 ЦК передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

З наданихсуду доказіввбачається,що ОСОБА_2 у травні 2023 року було дистанційноукладено двакредитні договори та в червні 2023 року два договорипозики в електронні формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Так, згідно кредитного договору №102165821 від 18.05.2023, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі за текстом Мілоан ) та відповідачем, останньому було надано кредит на суму 10000 грн (п.1.2) строком на 104 днів, на банківську картку позичальника (п.2.1), зі сплатою процентів (п.1.5).

Згідно кредитного договору №8324503 від 30.05.2023, укладеного між Мілоан та відповідачем, останньому було надано кредит на суму 15000 грн (п.1.2) строком на 100 днів, на банківську картку позичальника (п.2.1), зі сплатою процентів (п.1.5).

Згідно договору позики №5669880 від 03.06.2023, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфа» (далі за текстом Маніфа) та відповідачем, останньому було надано позику на суму 7000 грн (п.2.3.3) строком на 65 днів, на платіжну картку позичальника (п.2.5), зі сплатою процентів.

Згідно договору позики №78937924 від 03.06.2023, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі за текстом Безпечне агентство) та відповідачем, останньому було надано позику на суму 11500 грн (п.2.1) строком на 10 днів, на банківську картку позичальника (п.2.2), зі сплатою процентів (п.2.3).

Усі чотири зазначені договори підписані відповідачем електронним підписом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу. Останнім є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Як на підставу набуття позивачем статусу нового кредитора, переходу права вимоги за зазначеними договорами, суду було надано договори факторингу.

Зокрема, 28.09.2023 між Європейською агенцієюта Мілоан укладено договір факторингу №28092023, за умовами якого останнє передало право вимоги, зокрема і за кредитними договорами ОСОБА_2 №102165821 від 18.05.2023 та №8324503 від 30.05.2023.

18.10.2023 між Європейською агенцієюта Маніфою укладено договір факторингу №18-10/2023, за умовами якого останнє передало право вимоги, зокрема і за договором позики ОСОБА_2 №5669880 від 03.06.2023.

14.06.2021 між Європейською агенцієюта Безпечнимагенством укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого останнє передало право вимоги, зокрема і за договором позики ОСОБА_2 №78937924 від 03.06.2023.

На обґрунтуванняпозовних вимогщодо наявностізаборгованості покредитних договорахта договорахпозики укладених ОСОБА_2 позивачем надано: паспорти споживчих кредитів та договорів позики; акти прийому-передачі Реєстру Боржників за договорами факторингу; витяги з реєстру боржників до договорів факторингу та розрахунки заборгованості. З останніх слідує, що за всіма чотирма договорами наявна заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч.1 ст.205 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Порядок його укладення визначено ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача (ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: такий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст.12 ЦПК України), який забезпечує повнотудослідження обставинсправи.Цей принциппередбачає покладаннятягаря доказуванняна сторони.Одночасно цейпринцип непередбачає обов`язкусуду вважатидоведеною тавстановленою обставину,про якусторона стверджує.Така обставинапідлягає доказуваннютаким чином,аби задовольнити,як правило,стандарт перевагибільш вагомихдоказів,тобто коливисновок проіснування стверджуваноїобставини зурахуванням поданихдоказів видаєтьсябільш вірогіднимніж протилежний.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Дослідивши матеріалисправи,суд дійшоввисновку,що позивачемне наданоналежних доказівна підтвердженнядотримання сторонами вимог ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» підчас укладання договорів кредиту та позики. Зокрема, суду не представлено доказів ознайомлення відповідача з текстами наданих позивачем договорів та його згоди звикладеними в них умовами. У матеріалах справи відсутні докази підписання договорів електронним цифровим підписом. Інформація про підписання відповідачем договорів за допомогою одноразового ідентифікатора створена заінтересованими особами. Будь-яких беззаперечних доказів використання ОСОБА_2 такого засобу підписання договору не надано.

Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем коштів від первинних кредиторів за вищезазначеними договорами, або відкриття рахунків чи перерахування коштів на рахунки, відкриті в інших банках, або видачі грошових коштів в касах кредитних установ через видатковий касовий ордер. Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Необхідність дослідження саме первинних документів у справах щодо стягнення кредитної заборгованості визнана у постанові Верховного Суду України від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 по справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві.

Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від первинних кредиторів платіжні документи, які підтверджують розмір заборгованості по договорах кредиту та позики.

Відтак,доводи позивачащодо виникненняміж відповідачемта первісними кредиторами (позикодавцями) договірних відносин не підтверджені.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Надані позивачем документи, які містять інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_2 не є належними доказами фактичного отримання грошей відповідачем або здійснення розрахункових операції в його інтересах.

Враховуючи відсутність належних доказів отримання відповідачем коштів, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу.

Резюмуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виникнення заборгованості відповідача та її розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуюча суддя О. О. Літвин