Рішення № 122200804, 30.09.2024, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1426/24

2/215/1233/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді -Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Бугрим К.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2024 позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 28.10.2016 між АТ «Ідеа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №С02.187.75544 згідно якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 10000 грн. на платіжну картку зі сплатою 48% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовом становить 54104,33 грн. з яких: 20442,41 грн. заборгованість за основним боргом; 33661,92 грн. заборгованість за відсотками.

07.07.2023 між АТ «Ідеа Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №07072023, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №С02.187.75544 від 28.10.2016.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №С02.187.75544 від 28.10.2016 в розмірі 54104,33 грн.

Представником відповідача адвокатом Лушпенком Д.С. надано відзив на позовну заяву в якому вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання кредиту відповідачу ОСОБА_1 тавідкриття наїї ім`ярахунку,доказів зарахуваннякредитних коштівсаме наїї поточнийрахунок,а такожне надановиписки порахунку відповідача,у зв`язкуз чимпросить відмовитиу задоволенніпозову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, відповідь на відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.10.2016 між АТ «Ідеа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №С02.187.75544 згідно якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 10000 грн. на платіжну картку зі сплатою 48% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.5-10).

07.07.2023 між АТ «Ідеа Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №07072023, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №С02.187.75544 від 28.10.2016 (а.с.12-15).

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 , станом на дату звернення до суду з позовом, за кредитним договором №С02.187.75544 від 28.10.2016 становить 54104,33 грн. з яких: 20442,41 грн. заборгованість за основним боргом; 33661,92 грн. заборгованість за відсотками (а.с.11).

Згідно частини першоїстатті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1ст.510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3ст.512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3ст.656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1статті 1077 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1статті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно дост.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду реєстру прав вимог до договору факторингу №07072023 від 07.07.2023, підписаного уповноваженими особами АТ «Ідеа Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» та реєстру боржників до цього договору, також підписаного уповноваженими особами АТ «Ідеа Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», яким би підтверджувалося набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №С02.187.75544 від 28.10.2016.

Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» витяг з реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу, не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки він містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.14).

Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було сплатити АТ «Ідеа Банк» суми фінансування, проте доказів на підтвердження сплати визначених договорами факторингу ціни продажу за отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Також, суд вважає слушними доводи представника відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження існування у ОСОБА_1 кредитної заборгованості у заявлених до стягнення розмірах, виходячи з наступного.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону УкраїниПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українів редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом УкраїниПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказівна підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача.

Крім того, долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості такими доказами не є, адже не містять детального розрахунку розміру боргу, зокрема за нарахованими відсотками, що унеможливлює здійснити судом перевірку правильності нарахування цих сум (а.с.11).

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1статті 141 ЦПК Українивстановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Позивачем при пред`явленні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3028 грн. (а.с.1), витрати на сплату якого, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовної заяви, несе позивач.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучені докази (договір про надання правничої допомоги, розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт та квитанція про сплату гонорару) понесених відповідачем судових витрат, пов`язаних з отриманою нею правничою допомогою на загальну суму 1920 грн.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі№922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Чинне процесуальне законодавство встановило такіосновні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, застаттею 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У постановах Верховного Суду усправі №905/1795/18та усправі №922/2685/19 вказано, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що заявлена сума судових витрат на правничу допомогу у 1920 грн. цілком відповідає рівню складності справи та об`єму наданої адвокатом Лушпенком Д.С. правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 , є справедливою та розумною, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючисьст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ОСОБА_1 1920 грн. судових витрат на отримання правничої допомоги.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Повне рішення складено 30.09.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: