Рішення № 122195867, 07.10.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/10739/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (далі також ГУ ПФУ, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУПФУ в Рівненській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення №253550004741 від 19.07.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов`язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що має статус громадянина, який постійно проживав або працював на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) та із досягненням 55 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Втім, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2024 у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного періоду постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Разом з тим, позивач вважає такий висновок безпідставним з огляду на те, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є відповідне посвідчення.

Ухвалою суду від 07.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 1 ухвалу суду, копію позову з додатками отримав, правом подання відзиву не скористався.

Відповідач 2 (Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області) подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Згідно з довідкою Олешнянського старостинського округу Добрянської селищної ради Чернігівського району, Чернігівської області, позивач постійно проживає в с. Олешня, Чернігівської області з 26.04.1986 по 31.08.1986, з 30.05.1987 по 08.11.1987, з 01.12.1989 по 19.03.1990, та з 01.01.1991 по теперішній час, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Отже, вказаною довідкою не підтверджено період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 (моменту аварії) по 01.01.1993 не менше 4 років. З аналізу норм Порядку №22-1 слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Таким чином, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, хоча й підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не є єдиним документом для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. З огляду на наявні документи, період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 1 місяць 3 дні, а станом на 01.01.1993 - 3 роки 1 місяць 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якій із доводами відповідача не погодився та зазначив, що відповідачем не надано оцінку сукупних доказів, що були додані позивачем для призначення пенсії, а досліджено лише довідку Олешнянського старостинського округу Добрянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що надає повної інформації про періоди проживання, навчання та роботи особи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, четвертої категорії, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , видане 15.03.1996 (а.с. 17).

11.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно достатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 підтверджує такими документами:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01.08.1969, згідно з яким Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Олешня;

- атестатом про середню освіту від 30.06.1986, згідно з яким позивач закінчив школу в селі Олешня 30.06.1986;

- військовим квитком НОМЕР_3 від 09.11.1987, в якому зазначено, що Позивач на дату початку строкової військової служби мав освіту 10 класів, що на переконання позивача свідчить про те, що він не виїжджав на навчання після закінчення школи (в 1986-1987 роках);

- трудовою книжкою НОМЕР_4 , на титульній сторінці якої зазначено, що Позивач має тільки середню освіту, а на сторінках 2-3 відсутній запис про його навчання, тобто Позивач після закінчення школи ніде не навчався, а першим його місцем роботи було АТП-17454, в якому він працював з 04.03.1987 по 29.05.1987;

- довідкою ПАТ «Чернігівське АТП-17454», згідно з якою Позивач працював з 04.03.1987 по 29.05.1987 на стоянці, яка знаходилася в селі Грибова Рудня;

- довідкою Олешнянського старостинського округу № 282 від 29.07.2024, згідно з якою мати Позивача з 1968 року і по теперішній час зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 , тобто Позивач, як неповнолітня дитина, також проживав за вказаною адресою;

- посвідченням потерпілого серії НОМЕР_1 ;

- списком громадян Олешнянської сільської Ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області, затвердженого рішенням обласної комісії від 15.03.1996, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є постійним жителем АДРЕСА_1 ;

- довідкою Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 21 від 13.02.1996, в якій зазначено, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживав у селі Олешня не менше чотирьох років;

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було прийнято рішення №253550004741 від 19.07.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с. 16).

Згідно із вказаним рішенням пенсійний вік заявника 54 роки 11 місяців 27 днів. Страховий стаж особи становить 36 років 08 місяців 22 дні. Період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 1 місяць 3 дні; станом на 01.01.1993 - 3 роки 1 місяць 3 дні.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувало до періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 лише періоди, визначені в довідці Олешнянського старостинського округу Добрянської селищної ради Чернігівського району, Чернігівської області, з 26.04.1986 по 31.08.1986, з 30.05.1987 по 08.11.1987, з 01.12.1989 по 19.03.1990, та з 01.01.1991 по теперішній час.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 11 Закону передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Частинами 3-5 статті 15 Закону встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Згідно із положеннями статті 65 Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, і віднесеним до категорії 4 видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пп. 7 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

За змістом частини 1 статті 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина (2 роки*) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Будь-які інші документи в т.ч. довідки про період проживання та роботи на забруднених територіях є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Так, Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших виснував, що «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, системний аналіз викладених правових норм та висновків Верховного Суду дає підстави стверджувати, що особи, які станом на 01.01.1993 прожили або працювали в зоні ЧАЕС не менше 4-х років, набули право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, установленого для одержання державних пенсій у розрахунку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та/або нескасоване посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відтак, таке посвідчення є підставою для встановлення особі, якій воно видано, пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

Суд звертає увагу на те, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках серії НОМЕР_1 (категорія 4), видане 15.03.1996 Чернігівською обласною державною адміністрацією, яке є діючим, не скасованим та правомірність його видачі відповідач не ставить під сумнів.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення підтверджує проживання станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років.

Разом з тим, надана довідка Олешнянського старостинського округу Добрянської селищної ради Чернігівського району, Чернігівської області від 10.07.2024 №275, періоди за якою повністю враховані відповідачем, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з моменту аварії по 31.08.1986 проживав в селі Олешня Ріпкинського району, що підтверджує його право на початкову величину 2 роки. Крім того, загальний період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю самостійно визначеного відповідачем становить 25 років, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на додаткове зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки такого проживання, але не більше ніж 5 років.

Вимога ж інших підтверджуючих доказів періоду проживання позивача до 1993 року, на підставі яких останньому було видано посвідчення потерпілого, та твердження, що позивач станом на 01.01.1993 прожив в зоні посиленого радіологічного контролю лише 3 роки, є фактичним сумнівом пенсійного органу в правомірності встановлення позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення, що не входить до повноваження органів Пенсійного фонду України.

Водночас, матеріали справи містять докази, що стали підставою для видачі посвідчення ОСОБА_1 в 1996 році, а саме список громадян Олешнянської сільської Ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області, затверджений рішенням обласної комісії від 15.03.1996; довідка Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області №21 від 13.02.1996, в якій зазначено, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживав у селі Олешня не менше чотирьох років.

Наявність посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи підтверджує те, що станом на 01.01.1993 він проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше ніж 4 роки, а довідка Олешнянського старостинського округу Добрянської селищної ради від 10.07.2024 №275, трудова книжка, атестат, довідки з місця роботи підтверджують, що він прожив в даній зоні достатньо, щоб мати право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Отже, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю станом 01.01.1993 більше ніж 4 роки, загальний період такого проживання більше 25 років, його страховий стаж складає 36 років 8 місяців 22 дні, тому позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та, як наслідок скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2024, і задоволення позову в цій частині.

Згідно із вимогами частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Суд звертає увагу на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , за призначенням пенсії звернувся 11.07.2023, а тому пенсія має бути призначена з 15.07.2024.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Крім того, визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про призначення пенсії, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відповідно до матеріалів справи, заява позивача про призначення пенсії від 11.07.2024 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ в Рівненській області і рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.

З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання саме ГУПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до положеньст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області та Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №253550004741 від 19.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 15.07.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням на 5 років пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33028, код ЄДРПОУ 21084076.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 07.10.2024.

Суддя Ю. О. Скалозуб