Ухвала суду № 122194629, 09.10.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24082/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2021 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19518-суд від 05.02.2024 року, виданої станом на 01.01.2021 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.02.2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19518-суд від 05.02.2024 року, виданої станом на 01.01.2021 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб",з основним розміром 89% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2021 по день проведення перерахунку..

Ухвалою судді від 02.08.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовну заяву залишено без руху із наданням п`ятиденного строку на усунення недоліків, оскільки після відкриття провадження у справі суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Зокрема, з огляду на матеріали справи з 08.08.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у якій просила зарахувати, зокрема період навчання з 01.09.1976 по 19.06.1981 у Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (отримано кваліфікацію викладача фізики).

Листом Головного управління від 09.07.2024 за вих. № 19910-18423/Ч-02/8-1500/24 позивача було повідомлено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, після чого позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Отже, з огляду на те, що з 08.08.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, а із заявою щодо призначення встановленої п. 7-1 Закону № 1058 грошової допомоги позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області 21.06.2024 та отримавши відмову, оскаржила її до суду, суд дійшов висновку про суттєвий пропуск позивачкою строку на звернення до суду із даними вимогами.

Таким чином, позивачу необхідно було подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

На виконання вищезазначеної ухвали позивачем 08.10.2024 до суду надано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивач у цій справі оскаржує дії відповідача щодо невиплати допомоги при призначенні пенсії за віком. Тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем права на отримання соціальних виплат. Крім того, жодним нормативно-правовим документом не встановлено строк виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а й відповідно строк від якого варто відштовхуватися в даній категорії справ. Вперше, що не зараховано до спеціального стажу періоди роботи позивач дізналася лише після звернення у квітні 2024 року через свого представника з адвокатським запитом про надання розрахунків з матеріалів пенсійної справи. З яких стало відомо про причини невиплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії дотепер, оскільки не всі періоди трудової діяльності було враховано до спеціального страхового стажу, що дає право на виплату зазначеної грошової допомоги.

Вирішуючи порушене перед судом питання щодо залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд виходив з наступного.

Суд критично оцінює заперечення сторони позивача, які стосуються фактів обізнаності позивача про незарахування до спеціального стажу періодів роботи, оскільки під час призначення пенсії за віком 08.08.2016 відповідний розрахунок стажу позивачці повинен бути відомим, так як саме відповідний стаж (загальний та спеціальний) і слугував підставою для призначення пенсії за віком. При цьому позивачка в будь-який час після призначенням пенсії могла дізнатися про всі аспекти розрахунків її стажу, зарахування чи незарахування спеціального стажу тощо.

Тому посилання адвоката на те, що про порушення своїх прав позивачка дізналася через десять років, а саме внаслідок надання відповіді ГУ ПФУ на адвокатським запит в квітні 2024 р., - є неспроможними та на увагу не заслуговують.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що дата отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої пенсії (іншої інформації щодо обрахунків пенсії та її складових) у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, вона лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.

Не заслуговують на увагу також і твердження адвоката про те, що жодним нормативно-правовим документом не встановлено строк виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а й відповідно строк від якого варто відштовхуватися в даній категорії справ.

Зокрема, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Юридично-лінгвістичне тлумачення вищезазначеного пункту дозволяє виснувати, що грошова допомога виплачується саме при призначенні пенсії за віком, а не у будь-який інший обраний пенсіонером час.

Крім того, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

Натомість суд роз`яснює представнику позивача, що триваюче правопорушення такий це вид правопорушення, що характеризується безперервним або тривалим здійсненням протиправної дії чи бездіяльності; триває протягом певного часу до моменту припинення.

Такий вид правопорушення відрізняється тим, що його неправомірний характер не обмежується одним актом, а продовжується доти, доки суб`єкт не припинить свої дії або не буде примусово зупинений. Слід наголосити, що особливістю такого правопорушення є те, що поки правопорушення триває, момент його завершення не може бути встановлений, і це впливає як на строки давності та можливість притягнення до відповідальності, так і на строки оскарження.

В даному випадку відповідний розрахунок стажу слугував підставою для призначення пенсії за віком позивачці 08.08.2016. Такий розрахунок не тривав десять років до моменту отримання пенсійним управлінням адвокатського запиту у квітні 2024 р., а завершився з прийняттям рішення про призначення пенсії за віком.

Таким чином, доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду на увагу не заслуговують, оскільки є надуманими та жодним чином не підтверджують існування дійсних перешкод для своєчасного звернення до суду з такими вимогами.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28 травня 2021 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Відповідно до ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду із даними вимогами.

Так, правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження періоду, у межах якого фізична або юридична особа (суб`єкти приватного права), а також орган державної влади та місцевого самоврядування (суб`єкти публічного права) можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права; у питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити (існує умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист (доступу до суду), обидва з яких є важливими елементами принципу верховенства права).

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені.

Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

Водночас, жодних об`єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у клопотанні не наведено.

Натомість позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з адміністративним позовом, надавши йому перевагу в такий спосіб.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 240 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовними вимогами відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк