Рішення № 122194577, 09.10.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15036/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000213 від 23.04.2024 року.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Стосовно виявлених відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжностей, представником позивача зазначено наступне.

Включення витрат на упаковку, пакувальні матеріали та роботи, пов`язані з пакуванням, до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар. Враховуючи те, що вартість тари, упаковка та маркування входять до вартості товару, ці витрати не додаються при визначенні митної вартості товару.

Також представник заперечує щодо доводів Відповідача про наявність різних підписів продавця в Договорі від 31.01.2024 року, оскільки лише висновком почеркознавчої експертизи може бути встановлено факт розбіжності підписів. Натомість вказані підписи додатково скріплені печаткою.

Відповідач не обґрунтував, яким чином недоплата позивачем 41,5 доларів США за контрактом спонукала відповідача збільшити митну вартість більше ніж на 100%.

Представник позивача заперечує щодо невиконання п.3.6. контракту. Окрім того, строк оплати товару жодним чином не впливає на митну вартість товару та не потребує підтвердження.

Також представником підкреслено, що затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не, передбачено. Митний орган не пояснив, як відсутність посилання на контракт впливає на дійсність інвойсу та/або впливає на митну вартість товару.

З метою пришвидшення митного оформлення, керуючись попереднім досвідом розмитнення, позивачем на підтвердження митної вартості товару було надано оборотно-сальдову відомість, прайс-лист виробника та довідку про ціну ТОВ «Експоцентр Одеса», про що зазначено в спірній митній декларації.

Відповідач посилається на лист брокера ФОП ОСОБА_1 про те, що додаткові документи надаватись не будуть. Проте, вказаний лист брокер надала після подання Митному органу всіх наявних документів, навіть тих, які відповідач запросив додатково.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 23.05.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.06.2024 року до суду за вхід. № ЕС/23356/24 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу

Ухвалою суду від 12.06.2024 року задоволено клопотання представника Одеської митниці за вхід. №ЕС/23357/24 від 07.06.2024 року та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року продовжено строк для проведення підготовчого провадження на 30 днів.

03.07.2024 року до суду за вхід. №ЕС/27255/24 надійшла відповідь на відзив, в якій в цілому підтримана правова позиція, викладена у позові.

09.07.2024 року до суду за вхід. №ЕС/28065/24 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначено, що твердження Позивача про надання достовірних даних не відповідають дійсним обставинам справи, так як під час митного оформлення було виявлено п`ять розбіжностей в наданих Приватним товариством «АЛЬФА ЛЮКС» документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024, тому посилання Позивача є безпідставними.

Оскільки надані позивачем документи містили вищенаведені розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Ухвалою суду від 09.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкрите судове засідання 01.10.2024 року о 12 годині 00 хвилин.

01.10.2024 року розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

03.10.2024 року до суду за вхід. №ЕС/48802/24 (реєсрація в системі «Електронний Суд» 01.10.2024 року) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

03.10.2024 року до суду за вхід. №ЕС/48859/24 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098) зареєстроване 14.10.2010 року (номер запису 15561020000040293) за адресою: 65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, приміщення 3. Основним видом економічної діяльності є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Інші види: 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та компанією «GHADAN COMPANY», Єгипет (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №31/1.1 від 31.01.2024 року (далі Контракт) згідно з предметом якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі Товар).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року внесено зміни та викладено пункт 1 Контракту в наступній редакції:

« 1. Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно рахунків.».

Відповідно до умов Контракту ціна Товару визначається в попередньому рахунку. (п. 3.1. Контракту)

Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).

У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. (п. 3.3. Контракту).

Умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).

За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). (п. 4.1. Контракту).

Упаковка та маркування продукції є обов`язком Продавця. (п. 5.1. Контракту).

Вартість упаковки, маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням включена у вартість Товару. (п. 5.4. Контракту).

04.02.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH20240102 на товар трьох найменувань:

сіль рафінована 0,2-0,8 помол 0, сіль дрібна (25 кг ПП всередині біг-бегів 1500 кг) - вагою 999 тон, вартістю за тону 64 дол. США, загальна сума 63936,00 дол. США;

сіль рафінована 0,2-1,2 помол 1, сіль дрібна (25 кг ПП всередині біг-бегів 1500 кг) - вагою 1500 тон, вартістю за тону 64 дол. США, загальна сума 96000,00 дол. США;

сіль рафінована 0,8-1,2 помол 1, сіль дрібна (25 кг ПП всередині біг-бегів 1500 кг) - вагою 1500 тон, вартістю за тону 64 дол. США, загальна сума 96000,00 дол. США.

Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №GH20240102 від 04.02.2024 року становить 255936,00 дол.США. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна. Первісний платіж 52800,00 дол. США.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №258 від 06.02.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 52800,00 дол. США

23.03.2024 р. на товар було оформлено експортну митну декларацію №700334836093800.

31.03.2024 року Продавець виставив Покупцю остаточний комерційний інвойс №20240331 на товар трьох найменувань:

сіль рафінована 0,2-0,8 помол 0, сіль дрібна (667 слінг бегів) - вагою 999,7 тон, вартістю за тону 64 дол. США, загальна сума 63980,80 дол. США;

сіль рафінована 0,2-1,2 помол 1, сіль дрібна (1000 слінг бегів) - вагою 1499,7 тон, вартістю за тону 64 дол. США, загальна сума 95980,80 дол. США;

сіль рафінована 0,8-1,2 помол 1, сіль дрібна (1000 слінг бегів) - вагою 1499,6 тон, вартістю за тону 64 дол. США, загальна сума 95974,40 дол. США.

Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №20240331 від 31.03.2024 року становить 255936,00 дол.США. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна.

На вищезазначену партію був складений пакувальний лист №20240331PL, відповідно до якого партія Товару складається з трьох найменувань запакованих у 2667 слінг бегів (25 кг ПП всередині біг-бегів 1500 +/- 2% кг), загальна вага брутто 4000 тон, загальна вага нетто 3999 тон.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №283 від 02.04.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 203094,50 дол. США

02.04.2024 року відповідно до Коносаменту №3 та вантажної відомості Товар у 2667 слінг бегах, загальна вага брутто 4000 тон, загальна вага нетто 3999 тон завантажено у порту Дамієтта - Єгипет

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 19.04.2024 року подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500050005176U9, у графі 31 якої вказано:

«Сіль харчова, придатна для споживання людьми, загальною вартістю вагою нетто 3999,00 тонн, 2667 слінг-беги по 1500 кг +/-2%, додатково упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (160000 мішків):

Refined salt 0.2-0.8 grind 0, fine salt - 999,7 тонн (667 слінг-бегів);

Refined salt 0.2-1.2 grind 1 - 1499,7 тонн (1000 слінг-бегів);

Refined salt 0.8-1.2 grind 1 - 1499,6 тонн (1000 слінг-бегів);

Торговельна марка GHADAN COMPANY.

Виробник: GHADAN COMPANY.

Країна виробництва Єгипет.».

На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та інші товаросупровідні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024;

- пакувальний лист (Packing List) №20240331 PL від 31.03.2024;

- рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GH20240102 від 04.02.2024;

- рахунок (Final Commercial Invoice) №20240331 від 31.03.2024;

- коносамент (Bill of lading) №3 від 02.04.2024;

- вантажний маніфест (Cargo Manifest) №7352464 від 02.04.2024;

- сертифікат про походження товару №А1119435 від 04.04.2024;

- платіжну інструкцію про оплату товару №258 від 06.02.2024;

- платіжну Інструкцію про оплату товару №283 від 02.04.2024.

Додатково декларантом надіслано лист від 22.04.2024 року №108/24 з роз`ясненням щодо виявлених розбіжностей та доданими до нього додатковими доказами: прайс-лист виробника від 21.03.2024, довідку про ціну №0183-inf від 17.04.2024, експортну декларацію країни відправлення та оборотно-сальдову відомість по рахунку 632.

Також митним брокром надіслано лист від 23.04.2024 року №23-1, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення i додаткові надавати не буде.

23.04.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить:

по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить - 0,13 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД №UA500110/2024/001310 від 05.03.2024; №UA500110/2024/001391 від 07.03.2024; №UA500110/2024/001633 від 19.03.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1); відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;

3) сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса від 31.03.2024 № 20240331;

4) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції;

5)в наданому комерційному інвойсі відсутнє посилання на контракт.»

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 23.04.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000213.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 24UA500050005487U4 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 1); відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»

Як вбачається з матеріалів справи, Між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та компанією «GHADAN COMPANY», Єгипет (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №31/1.1 від 31.01.2024 року (далі Контракт) згідно з предметом якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі Товар).

За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). (п. 4.1. Контракту).

04.02.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH20240102 на товар трьох найменувань. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна.

31.03.2024 року Продавець виставив Покупцю остаточний комерційний інвойс №20240331 на товар трьох найменувань. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.

Отже, невід`ємною частиною витрат продавця/постачальника за умовами CIF є витрати на пакування товару, що також відображено і в Контракті №31/1.1 від 31.01.2024 року.

Так відповідно до п.3.3. зовнішньоекономічного контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року у вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.

Упаковка та маркування продукції є обов`язком Продавця. (п. 5.1. Контракту).

Вартість упаковки, маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням включена у вартість Товару. (п. 5.4. Контракту).

На вищезазначену партію був складений пакувальний лист №20240331PL, відповідно до якого партія Товару складається з трьох найменувань запакованих у 2667 слінг бегів (25 кг ПП всередині біг-бегів 1500 +/- 2% кг), загальна вага брутто 4000 тон, загальна вага нетто 3999 тон.

Вказані відомості є тотожними у всіх товаросупровідних документах, які надавалися для митного оформлення товару.

Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.

Таким чином, суд доходить висновку, що продавцем самостійно здійснювалось пакування товару, у зв`язку з чим у покупця була відсутня необхідність для понесення додаткових витрат на пакування, а тому доводи відповідача про відсутність такої складової митної вартості як пакування або упаковка є необґрунтованими, та відхиляються судом.

Також в графі 33 зазначено, що « 2) у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;»

Щодо вказаного, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КАСУ, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приналежність підпису конкретній людині встановлюється почеркознавчою експертизою.

За наведеної ситуації митним органом достовірність та автентичність такого зовнішньоекономічного договору піддано сумніву, хоча не наведено жодних доказів які б свідчили про це.

Як почерковий об`єкт, підпис має характерні риси, зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи, виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення, наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Відтворення графічного підпису не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки такі обставини не можуть вважатися розбіжностями, що перешкоджали б встановленню митної вартості за основним методом, у цьому випадку могли б виступати розбіжності в числових значеннях складових митної вартості щодо ціни товару, виду товару, що в цьому випадку відсутнє.

Сумніви митного органу у підписах продавця є лише припущенням митного органу, адже будь-яких встановлених в судовому порядку фактів підроблення даних документів до суду не надавалося.

Разом з тим, дані документи підписувалися саме представником компанії продавця, та декларант не міг вплинути на форму підписів представника продавця, і не може зазнавати негативних наслідків у вигляді сплати додаткових митних платежів за припущення митного органу.

Разом з тим, Митним органом не оскаржується юридична сила Контракту та не наведено достатніх аргументів щодо неможливості визначення митної вартості товару за наявності візуальних розбіжностей у підписах. Крім того, підписи продавця засвідчені печаткою компанії, однак зауваження до них у митного органу відсутні.

Окрім того, відповідно до листа продавця GHADAN COMPANY №31/01-2 від 31.01.2024, від імені компанії підписувати документи мають право генеральний директор та комерційний директор як разом, так і кожен окремо. Їх підписи мають рівну юридичну силу.

Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.

Стосовно тверджень митного органу, що «3) сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса від 31.03.2024 № 20240331;»

Як встановлено судом, згідно з предметом Контракту 31/1.1 від 31.01.2024 року Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі Товар).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року внесено зміни та викладено пункт 1 Контракту в наступній редакції:

« 1. Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно рахунків.».

Відповідно до умов Контракту ціна Товару визначається в попередньому рахунку. (п. 3.1. Контракту)

Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).

Умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).

04.02.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH20240102 на товар трьох найменувань. Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №GH20240102 від 04.02.2024 року становить 255936,00 дол.США. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна. Первісний платіж 52800,00 дол. США.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №258 від 06.02.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 52800,00 дол. США.

31.03.2024 року Продавець виставив Покупцю остаточний комерційний інвойс №20240331 на товар трьох найменувань. Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №20240331 від 31.03.2024 року становить 255936,00 дол.США. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №283 від 02.04.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 203094,50 дол. США.

Відповідно до митну декларацію №24UA500050005176U9 від 19.04.2024 року, у графі 16 вказана сума 255936,00 дол.США.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно має місце неповна оплата за виставлений покупцю товар, а саме наявна недоплата у сумі 41,50 дол. США (0.0162 % від загальної суми поставки), що визнається позивачем та могло бути спричинене різницею в курсі валют, помилкою в фінансових розрахунках чи додатковими банківськими зборами за проведення операції. Вказані факти не відносяться до повноважень митного органу, а вирішуються господарюючими суб`єктами в договірному чи судовому порядку.

Разом з тим, при митному оформленні декларантом вірно зазначена сума за поставлений товар.

Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.

Щодо зауважень Одеської митниці, що «4) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції;».

Відаовідно до п. 3.6. Контракту №31/1.1 умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).

04.02.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH20240102 на товар трьох найменувань. Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №GH20240102 від 04.02.2024 року становить 255936,00 дол.США. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна. Первісний платіж 52800,00 дол. США. Умов оплати: 52800,00 дол. США авансом, залишок оплачується за 3 дні до завантаження.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №258 від 06.02.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 52800,00 дол. США.

31.03.2024 року Продавець виставив Покупцю остаточний комерційний інвойс №20240331.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №283 від 02.04.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 203094,50 дол. США.

02.04.2024 року відповідно до Коносаменту №3 та вантажної відомості Товар у 2667 слінг бегах, загальна вага брутто 4000 тон, загальна вага нетто 3999 тон завантажено у порту Дамієтта - Єгипет

З огляду на зазначене, Позивачем виконані умови передплати передбачені п. 3.6. Контракту та попереднім інвойсом.

Додатково суд зазначає, що остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).

Як вже зазначалось, неповна оплата за виставлений покупцю товар дійсно має місце, а саме наявна недоплата у сумі 41,50 дол. США (0.0162 % від загальної суми поставки).

Вказані факти не відносяться до повноважень митного органу, а вирішуються господарюючими суб`єктами в договірному чи судовому порядку.

Разом з тим, при митному оформленні декларантом вірно зазначена сума за поставлений товар, а відповідачем не обґрунтовано яким чином зазначений факт вплинув на можливість розрахунку митної вартості товару.

Таким чином, на думку суду, зазначення митним органом як підстави для коригування митної вартості неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару без підтвердження документально виконання пункту 3.6 контракту, є необґрунтованими та очевидно хибними.

Щодо зауважень митниці: « 5)в наданому комерційному інвойсі відсутнє посилання на контракт.»

Інвойс у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Виставлені Продавцем інвойси №GH20240102 від 04.02.2024 року та №20240331 від 31.03.2024 року містять перелік товарів, їх кількість і ціну за якою вони поставлені покупцеві, вид товару, його вагу, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.

У постанові від 02.11.2018 р. у справі № 821/3874/15-а Верховний Суд вказав, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар.

Сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу посилався саме на ці інвойси та контракт № 31/1.1 від 31.01.2024 року.

З огляду на вказані докази, суд дійшов висновку що до митного органу були надані достатні докази для визначення митної вартості товару.

Щодо тверджень відповідача про ненадання декларантом договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; прейскурантів (прайс-листів), каталогів виробника товару; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення, то суд вважає їх безпідставними у зв`язку з наступним:

- по-перше, позивачем ніяких посередницьких договорів не укладалася, у зв`язку з чим не проводилися жодні розрахунки, а тому вимога про надання документів, яких не існує, є неправомірною;

- по-друге, позивачем надавалися митному органу платіжні документи, що підтверджують вартість товару, копія митної декларації країни відправлення, тощо;

- по-третє, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500050/2024/000213 зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 року.

При цьому, оскільки саме прийняття рішень №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 року слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500050/2024/000213, суд вважає, що вказана картки відмови також підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 12113,57 грн. судового збору згідно платіжною інструкцією №563 від 27.03.2024 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «МАРЛІН ОДЕСА» судового збору у розмірі 30308,00 грн сплачені відповідно до платіжної інструкції №9028 від 03.05.2024 року.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000020/2 від 23.04.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000213 від 23.04.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь «АЛЬФА ЛЮКС» (адреса65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ: 37351098) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 33308,00 грн. (тридцять три тисячі триста вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (адреса: 65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ: 37351098)

Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА