Рішення № 122192295, 09.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року справа №320/12209/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності і відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 09.03.2024 звернувся ОСОБА_1 з позовом (зареєстрований 29.03.2024) до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та Пенсійного фонду України, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 з розгляду по суті заяви позивача про проведення на загальних підставах перерахунків пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2024 р., відповідно до Закону № 2262-12;

-визнати протиправним відмову відповідача-2 у проведенні позивачу на загальних підставах перерахунків пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2024 р., відповідно до Закону №2262-12;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області проводити позивачу на загальних підставах перерахунки та виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2024р. довічно, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-12, із компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії;

-стягнути з відповідача-2 на користь позивача 100000 грн. моральної шкоди;

-допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача-2 усієї суми боргу за пенсією, починаючи з 01.03.2024р. по день фактичної виплати, з компенсацією втрати доходу, та моральної шкоди у сумі 100000 грн;

-відповідно до ч. 6 ст. 245, ст. 382 КАС України зобов`язати відповідача-2 у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання;

-винести окрему ухвалу суду про невідповідність директивного листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 р. № 4626/02-40 нормам Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне державне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV , осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. № 2262-12, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII, "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, в частині обов`язковості виконання судових рішень, дотримання встановленого порядку проведення перерахунку та індексації раніше призначених пенсій, притягнення до відповідальності посадових осіб Пенсійного фонду України та Головного управління ПФУ в Миколаївській області, рішення, дії чи бездіяльність яких визнано протиправним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 22.02.2024 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про проведення на загальних підставах перерахунків пенсій за вислугу років, починаючи з 01.03.2024. Заява позивача направлена Пенсійним фондом України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області для розгляду. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 05.03.2024 заяву позивача залишено без задоволення, з посиланням на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі №757/5953/15 не покладено зобов`язань щодо проведення на загальних підставах перерахунків пенсії позивачу, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України. Позивач не погоджується з відмовою у перерахунку пенсії, вказуючи, що відповідачем-1 будь-яких обмежень / особливостей щодо нарахування та виплати позивачу на загальних підставах пенсії за вислугу років, відповідно до норм закону Закону № 2262-12 , включаючи проведення поточних перерахунків та індексацію пенсії. Позивач вказує, що має право на індексацію пенсії та виплату компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 01.03.2024 на день фактичної виплати заборгованості. Позивач вказує, що зазнає глибоких моральних і фізичних страждань через усвідомлення себе жертвою такої несправедливості через те, що він, як громадянин своєї країни, літній військовий пенсіонер, п/п-к у відставці, розпочавши 16 років і відслуживши 26 років важкої військової служби , у складних умовах, у тому числі, на Крайній Півночі, незважаючи на вісім виграних судових процесів, як і раніше, протиправно цинічно і безкарно позбавлений матеріального забезпечення в старості у встановленому законом розмірі, на яке має право, і змушений знову і знову звертатися до суду. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду (суддя Колеснікова І.С.) від 25.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

09.05.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду визнано заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у адміністративній справі №320/12209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - необґрунтованою та передати матеріали адміністративної справи №320/12209/24 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 (суддя Войтович І.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Колеснікової І.С. в адміністративній справі №320/12209/24, - відмовлено.

25 травня 2024 року через систему Електронний суд від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Колеснікової І.С. в адміністративній справі №320/12209/24.

Вищезазначену заяву зареєстровано та передано на розгляд судді працівниками відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) 27.05.2024.

Заява мотивована порушенням головуючим суддею строків розгляду даної адміністративної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України та морально-етичних вимог, що виявились в ігноруванні та залишенні без розгляду мотивованих клопотань позивача похило віку про невідкладний розгляд справи. На переконання заявника вказані дії свідчать про упередженість суду та є підставою для відводу судді.

29.05.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду визнано заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у адміністративній справі №320/12209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - необґрунтованою та передано матеріали адміністративної справи № 320/12209/24 для визначення складу суду в порядку, встановленому частино 1 статті 31 КАС України для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 (суддя Головенко О.Д.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Колеснікової І.С. у адміністративній справі № 320/12209/24 відмовлено.

14 червня 2024 року через систему Електронний суд від ОСОБА_1 надійшла втретє заява про відвід судді Колеснікової І.С. в адміністративній справі №320/12209/24.

Заява мотивована порушенням головуючим суддею строків розгляду даної адміністративної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України та морально-етичних вимог, що виявились в ігноруванні та залишенні без розгляду мотивованих клопотань позивача похило віку про невідкладний розгляд справи. На переконання заявника вказані дії свідчать про упередженість суду та є підставою для відводу судді.

14.06.2024 головуючим суддею Колеснікова І.С. подано до суду заяву про самовідвід. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 подав дисциплінарну скаргу на дії судді Київського окружного адміністративного суду Колеснікової І.С. під час розгляду справи за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду (суддя Колеснікова І.С.) від 14.06.2024, задоволено заяву судді Колеснікової І.С. про самовідвід.

Передано адміністративну справу № 320/12209/24 до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.06.2024 автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Щавінського В.Р. головуючим для розгляду адміністративної справи № 320/12209/24, а справу передано судді Щавінському В.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою суду (суддя Щавінський В.Р.) від 20.06.2024, справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 13844159, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ; запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву та докази на його підтвердження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.08.2024 головуючим суддею Щавінським В.Р. подано до суду заяву про самовідвід. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 подав дисциплінарну скаргу на дії судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. під час розгляду справи за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 16.08.2024 заяву про самовідвід судді Щавінського В.Р. задоволено, адміністративну справу передано до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024, цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Ухвалою від 19.08.2024 справу прийнято до провадження судді Скрипки І.М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

01.10.2024 суддею Скрипкою І.М. подано заяву про самовідвід. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя було подано дисциплінарну скаргу на дії судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. під час розгляду справи № 320/12209/24.

Ухвалою суду від 01.10.2024 задоволено заяву судді Скрипки І.М. про самовідвід. Передано адміністративну справу № 320/12209/24 до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/12209/24 передано 02.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Під час розгляду справи в підготовчому провадженні судом встановлено, що в матеріалах справи наявні клопотання позивача про пришвидшення розгляду справи по суті, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та відзиви на позовну заяву. Позивач заявив про відсутність намірів подавати до суду відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 розпочато по суті розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності і відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

03.04.2024 через автоматизовану систему «Електронний суд» від Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що Пенсійним фондом України правомірно направлено заяву позивача на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, оскільки функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями управлінь Фонду. Предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства можуть бути конкретно визначені дії суб`єкта владних повноважень. Вимоги Позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 01.03.2024 проводити перерахунки пенсії Позивачу, заявлені на майбутнє, оскільки захисту в судовому порядку підлягає порушене право особи. Кошти державного бюджету спрямовуються першочергово на забезпечення відсічі збройної агресії рф проти України. Фінансування соціальних та інших зобов`язань держави має бути реальним та здійснюватися відповідно до її фінансово-економічних можливостей, з урахуванням умов воєнного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України. Таким чином, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн, зокрема, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованими та невиправданими. Стосовно винесення окремої ухвали зазначено, що лист Пенсійного фонду від 17.02.2015 містить рекомендаційний характер, не являється розпорядчим документом, в розумінні норм КАС України та був направлений органам Фонду для використання в роботі. Крім того, викладена в листі позиція Фонду щодо виконання рішень суду, в яких не вказано кінцеву дату періоду, за який потрібно проводити виплату (перерахунок) пенсії, узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Великода проти України" від 03.06.2014, де Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

05.04.2024 через автоматизовану систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі № 757/5953/15-а позивачу поновлено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262 з 01.01.2015. Статтею 64 Закону № 2262 визначено порядок проведення індексації (підвищення) пенсій. Зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії Позивача із врахуванням індексації та/або підвищень, передбачених Законом № 2262 на Головне управління не покладено, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2024. Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому, вважаємо, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про проведення перерахунків пенсії з 01.03.2024 довічно. Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050- ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, зазначена диспозиція статті стосується випадку нарахованої, але не виплаченої суми доходу пенсії. Суми нарахованої, але не виплаченої пенсії позивача відсутні, а отже, вимога щодо виплати компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Позивачем у позовній заяві та доданих до неї документах не обґрунтовано та не доведено факт та розмір заподіяної моральної шкоди, тому вимога про стягнення з Головного управління на користь позивача 100000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню. Позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, не зазначає про причини такої необхідності чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене по цій справі, не буде виконано відповідачем. Отже, підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , дата видачі 22.09.2020.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі №757/5953/15-а, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2015 залишена без змін, позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо забезпечення виплати пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Пенсійний фонд України поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 1 січня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Листом Пенсійного фонду України від 17.02.2016 № 1433/Р-11 Головному управлінню ПФУ в Миколаївській області доручено поставити позивача на облік, провести нарахування та виплатити пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262.

З 01.01.2015 позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років.

22.02.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив дати вказівку Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області проводити заявнику на загальних підставах перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, починаючи з 01.03.2024.

Листом Пенсійного фонду України від 23.02.2024 №6546-9312/Р-03/8-2800/24 заяву позивача направлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.03.2024 №3909-3646/Р-02/8-1400/24 повідомлено позивача, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі №757/5953/15-а не покладено зобов`язань щодо включення пенсії позивача для проведення подальших перерахунків із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України. У зв`язку з цим для проведення індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185, підстави відсутні.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч.2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.

Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 18 ст. 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

За ч. 1, 2 та 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі Порядок №45) передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 у редакції Постанови №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

Пунктом 1 Постанови №103 передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.

При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру, як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту Закону.

Постанова №704 набрала чинності 01.03.2018 року та затвердила тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, цією постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пп. 6 п. 6 Постанови №704).

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

При цьому, обов`язок з перерахунку пенсії у пенсійного органу виникає після отримання ним належної довідки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.12.2019 року №160/8324/19.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.

З матеріалів пенсійної справи №1401009308-Міноборони встановлено, що останній перерахунок пенсії позивачу було проведено з 01.01.2024 із сум грошового забезпечення, встановленого за попередні роки:

-посадовий оклад 4370 грн;

-оклад за військове звання 1410 грн;

-процентна надбавка за вислугу років 50% - 2890 грн.

В розмір пенсійної виплати включено:

-індексацію базового ОСНП 2022 (5895,6*0,140) 825,38 грн;

-індексацію базового ОСНП 2023 (6720,98*0,197) 1324,03 грн;

-щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (від суми ОСНП 5895,6 на 01.03.2018) 2000 грн;

-компенсаційна виплата 70-ти річним 295,34 грн;

-доплата 100 грн індексації 01.03.2023.

З протоколів перерахунку пенсії, наявних в матеріалах пенсійної справи, судом встановлено, що позивачу здійснювався перерахунок пенсійної виплати з урахуванням всіх підвищень пенсії.

Перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною грошового забезпечення можливий лише у випадку подання позивачем до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024.

В матеріалах справи відсутня відповідна довідка, з чого слідує, що позивачем така довідка не надавалась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відтак обов`язку щодо перерахунку пенсії у зв`язку з розміром грошового забезпечення у відповідача-2 не виникало.

В цій частині судом не встановлено порушень в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення.

Стосовно індексації пенсії, суд зазначає наступне.

Стаття 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Нормами Постанови №185 визначено, що з 1 березня 2024 року перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, передбачене частиною другою статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», проводиться на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, у межах максимального розміру щомісячної страхової виплати, визначеного частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим підпунктом, не може перевищувати 1 500 гривень.

Таким чином, позивач має право на підвищення на коефіцієнт збільшення та нарахування індексації до розміру його пенсії з 01.03.2024.

Суду не надано доказів нарахування та виплати позивачу індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

В цій частині суд вважає права позивача порушеними та такими, що підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням суми індексації, нарахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів країни від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонжу України з розгляду по суті заяви позивача про проведення на загальних підставах перерахунків пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2024 р., відповідно до Закону №2262, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за № 124/39180) (далі Положення № 28-2) головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до покладених завдань здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.05.2022 у справі № 640/19528/19 зазначив, що Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 9901/268/19 (пункт 46). Відповідно до статті 10 Закону № 2262 призначення (перерахунок) і виплата пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1) (далі Порядок № 3-1) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (членам їх сімей), пенсії згідно із Законом призначаються і виплачуються головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - орган, що призначає пенсію).

Пунктом 6 розд. 4 Порядку № 3-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви. Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в пенсійній справі.

Позивач перебуває на обліку та отримує пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відповідно до п. 12 Положення № 28-2 головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відтак, функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями управлінь Фонду.

Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 зазначив, що дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Таким чином, виходячи із суті звернення позивача та порушеного ним питання, звернення позивача правомірно, у встановлений Законом України Про звернення громадян" строк направлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, враховуючи повноваження цього управління, визначені законодавством.

Стосовно вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області проводити перерахунок пенсії в майбутньому, суд зазначає, що права позивача в цій частині вимог на час звернення до суду не порушені. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача. Питання подальшого перерахунку пенсії є неналежним способом правового захисту, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню судом.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає, що права позивача в цій частині вимог на час звернення до суду не порушені. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.

Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження до суду є дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії.

Отже, нарахування та виплату індексації пенсійної виплати з 01.03.2024 ще не проведено, що виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації окрім тієї, що пов`язана зі здійсненням нарахування індексації.

У постанові від 16.07.2020 у справі № 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17, від 19 жовтня 2020 року у справі 580/194/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно допуску до негайного виконання рішення суду у повному обсязі, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки спір у вказаній справі стосується визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, а вимоги про стягнення конкретної суми коштів позивачем не заявлені, в задоволенні вимоги про негайне виконання рішення суду належить відмовити.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.

Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали суду про невідповідність директивного листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 № 4626/02-40 нормам Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне державне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII, "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, в частині обов`язковості виконання судових рішень, дотримання встановленого порядку проведення перерахунку та індексації раніше призначених пенсій, та притягнення до відповідальності посадових осіб Пенсійного фонду України та Головного управління ПФУ в Миколаївській області, рішення, дії чи бездіяльність яких визнані протиправними, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.

Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов`язків, перевищенні влади чи зловживанні нею, порушенні строків розгляду звернень, невжитті заходів реагування на заяви громадян тощо.

При цьому, суд зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.11.2020 року у справі №855/87/20.

Отже, постановлення окремої ухвали є диспозитивним правом суду. Окрема ухвала може постановлятись лише при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб, лише у разі, якщо під час судового розгляду судом встановлено склад правопорушення.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне порушення закону. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Як вже було зазначено вище, підставою для постановлення окремої ухвали судом згідно ч.1 статті 249 КАС України є виявлення порушення закону саме під час розгляду даної справи.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, судом не давалась оцінка правомірності прийняття та використання директивного листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 р № 4626/02-40, що унеможливлює встановлення судом порушення при прийнятті та застосуванні цього листа.

З огляду на вказане, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159), Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання бездіяльності і відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсії без урахування індексації, нарахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням суми індексації, нарахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів країни від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.