Рішення № 122191870, 09.10.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4186/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними, скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області), у якому просить:

1. Визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати:

- Наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу»;

- пункт 4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області»;

- наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу» (далі-Наказ № 131 о/с) відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0116287) інспектора взводу № 1 роти 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 19 червня 2024 рок.

2. Поновити ОСОБА_1 (01 16287) на посаді інспектор - черговий чергової частини відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 17 червня 2024 року.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (0116287) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 17.06.2024 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді інспектор - черговий чергової частини відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

6. Стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (0116287) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гри. (сім тисяч грн. 00 коп.).

В обгрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу», п.4 наказу ГУ НП в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 N» 131 о/с «По особовому складу» такими, що не відповідають дійсності та не грунтуються на вимогах букви 1 духу закону. Позивач зазначає, що працював в поліції з 2015 по 19 червня 2024 року, весь цей час сумлінно виконуючи покладені на нього чинним законодавством обов`язки поліцейського, вказує, що не допускав жодних порушень службової дисципліни. Вважає застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції неправомірним, оскільки Дисциплінарною комісією Головного управління Національної поліції в Закарпатській області під час проведення службового розслідування не були належним чином встановлені фактичні дані та обставини, а тому застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є безпідставним та необгрунтованим.

Позивач себе винним у вчиненні дисциплінарного проступку не вважає, зазначаючи що переведення з посади інспектора - черговий чергової частини відділу поліції № І Мукачівського РУП ГУНП відповідно до 2 частини 1 статті 65 та абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - Відповідач) від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу» відбулось без його відома та написання відповідного рапорту, оскільки в зазначений період часу останній перебував на стаціонарному лікуванні в період з 12.06.2024 року по 24.06.2024 року, що у свою чергу підтверджується відповідною випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 11952/2024 з діагнозом «гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів, тахікардія, цукровий діабет типу 2 з ознаками інсулінової резистентності», виданої КНП «Лікарня святого Мартина»

З відповідним Наказом № 126 о/с позивач був ознайомлений 15.06.2024 року в умовах стаціонарного лікуванні у приміщенні Мукачівської ЦРЛ, де до нього навідались представники кадрового забезпечення, які у свою чергу достовірно переконались в тому, що останній дійсно хворіє та знаходиться на стаціонарному лікуванні зокрема вказаним факт ознайомлення з відповідним наказом № 126 о/с фіксувався на боді- камери представниками ГУНІ І в Закарпатській обвалисті. Окрім цього вважає, що службове розслідування проводилось із порушенням вимог закону, зокрема стосовно забезпечення права на захист.

Позивач зазначає, що на думку відповідача підставою звільнення позивача є - невиконання наказу і нез`явлення на збір для шикування поліцейських, які призначені до батальйону, для стройового огляду та не повідомлення причини неприбуття безпосередньому керівнику, що у свою чергу відповідає дійсності, оскільки поважними причинами не з`явлення на збір особового складу є те, що останній знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними доказами.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано матеріали службового розслідування.

15 липня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та матеріали службового розслідування.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що вступаючи на службу до поліції, позивач усвідомлював особливості несення служби в поліції, склав Присягу на вірність Українському народові, а тому повинен був бути готовий виконання своїх обов`язки виходячи з інтересів служби, з метою захисту суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема й в умовах воєнного стану.

Отже, переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, та необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом № 580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, що відповідає інтересам служби.

При цьому звертаю увагу що, переміщення (переведення) позивача по посаді, здійснено начальником ГУНП в інтересах служби, що не потребує згоди особи (написання рапорту), оскільки Закону України «Про Національну поліцію», чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагає згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.05.2023р. по справі №620/3663/19.

Таким чином, ГУНП в Закарпатській області, приймаючи наказ від 13 червня 2024 року № 126 о/с, діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, не допускаючи, при цьому порушень прав та законних інтересів позивача.

11 вересня 2024 року від ГУНП в Закарпатській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з наказу ГУНП в Закарпатській області №163 о/с від 09.08.2024. Так, відповідно до поданого клопотання вказує, що наказом ГУНП в Закарпатській області №163 о/с від 09.08.2024 року внесено зміни до оскаржуваного наказу ГУНП в Закарпатській області №131 о/с від 19.06.2024 року в частині дати звільнення зі служби, а саме: вважати дату звільнення позивача з 08 липня 2024 року, а тому просить долучити до матеріалів справи наданий витяг.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП в Закарпатській області на посаді інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 13.06.2024 №126 о/с згідно пункту 2 частини 1 статті 65 та абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено капітана поліції ОСОБА_1 інспектором взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з посадовим окладом 2400,00 грн, установивши відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 №988, п.4 розділу ІІ наказу МВС України від 06.04.2016 №260 надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків, звільнивши його з посади інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції цього ж ГУНП, з 17 червня 2024 року.

Підстава: подання тимчасово виконуючого обов`язки командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП підполковника поліції ОСОБА_2 від 13.06.2024 року.

Згідно відмітки на вказаному наказі, позивач ознайомлений з таким 15.06.2024 року в приміщенні Мукачівської ЦРЛ перебуваючи на стаціонарному лікуванні (а.с.24).

Відповідно до пункту 4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 №1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частини 1, 2 статті 3 та пунктів 1,2,4,5,6 частини 3 статті 1, частини 1,2,5 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про пращо України, абзаців 2, 13 частини І розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 та статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у невиході на службу 17.06.2024 та 18.06.2024 в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, а також невиконанні наказів безпосередніх керівників та керівництва Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (0116287), відповідно до пункту 7 частини 3 етапі 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнено зі служби в поліції (а.с.а.с.28-31)

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу» (далі-Наказ № 131 о/с) відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0116287) інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 19 червня 2024 року.

Підстава: п.4 наказу ГУНП в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 (а.с.32).

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 09.08.2024 №163 о/с «Про особовому складу» «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 №131 о/с»» пункт наказу в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 19 червня 2024 року, частково змінити. Вважати його звільненим з 08 липня 2024 року.

Підстава: листки непрацездатності №12634762-2023618729-1, №12634762-2023844446-1, №12758975-2023858085-1, №12758975-2023961420-1, видані комунальним некомерційним підприємством «Лікарня Святого Мартина», комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Воловецької селищної ради» та комунальним некомерційним підприємством «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради 12 червня, 22 червня, 25 червня та 29 червня 2024 року відповідно (а.с.170).

Вважаючи оскаржувані накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу», п.4 наказу ГУНП в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 N» 131 о/с «По особовому складу» такими, що не відповідають дійсності та не грунтуються на вимогах закону, позивач звертається до суду за захистом конституційного права на працю і доступу до публічної служби з цим позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 65 Закону №580-VIII визначає порядок та підстави переміщення поліцейських.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Приписами ч. 2 ст. 65 Закону №580-VIII встановлено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Умовами ч. 7 ст. 65 Закону №580-VIII передбачено, що переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з ч. 8 ст. 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Крім того, відповідно до ст. 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Наведені редакції ч. 8 ст. 65 та ст. 60 Закону №580-VIII набули змін згідно із Законом від 15.03.2022 №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності з 01 травня 2022 року.

Аналіз наведених норм Закону України «Про Національну поліцію» свідчить про те, що поліцейський, зважаючи на особливий характер державної служби, зобов`язаний проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника. Водночас, Закон №580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин містить умову регулювання відносин щодо проходження служби в поліції саме цим Законом.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 травня 2023 року у справі №620/3663/19, яка підлягає обов`язковому застосуванню судами у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, доводи позивача щодо переведення його з посади інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції відповідно до наказу від 13.06.2024 №126о/с на посаду інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області відбулося без його відома та написання відповідного рапорту, як підставу для скасування вказаного наказу, суд оцінює критично.

Так, побажання поліцейського необхідне лише у випадку переміщення поліцейських на рівнозначні посади за ініціативою поліцейського (п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону №580-VIII) та при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (ч. 2 ст. 68 Закону № 580-VIII).

В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Судом встановлено, що до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.06.2024, де було зазначено, що на даний час залишається неукомплектованою 91 посада середнього та молодшого складу поліції батальйону ГУНП, що не відповідає майбутньому навантаженню на зазначений підрозділ та відповідно до вимог Національної поліції України потребує негайного удосконалення. З метою забезпечення належного функціонування батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області, у зв`язку з відсутністю відбору (конкурсу) на такі посади, а також пункту 2 частини 1 статті 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) та абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» пропоную відібрати кандидатів на призначення до БПОП (стрілецький) ГУНП з числа поліцейських Головного управління області (а.с.163).

Т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області 13.06.2024 року направлено начальникові ГУНП в Закарпатській області подання про призначення на посаду інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (а.с.164).

Таким чином, переведення позивача на посаду інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області було зумовлене необхідністю забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану.

Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Як вже було зазначено вище, переведенню позивача слугувала доповідна записка т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.06.2024 адресована ГУНП в Закарпатській області щодо не укомплектування 91 посад середнього та молодшого складу поліції батальйону ГУНП, що не відповідає майбутньому навантаженню на зазначений підрозділ та відповідно до вимог Національної поліції України та потреби негайного удосконалення, а також подання від 13.06.2024.

Отже, інтересами служби, що зумовили переведення позивача на посаду інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області, була необхідність забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану.

Наказ відповідача від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу» містить посилання на норми чинного спеціального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а саме п.2 ч.1 статті 65 та абз.2 ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», як на підставу для призначення позивача на посаду інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області для подальшого проходження служби.

Отже, оскаржуваний наказ про призначення позивача на іншу рівнозначну посаду є правомірним з огляду на фактичну наявність таких підстав та спеціального законодавства, яким передбачено необхідність прийняття таких рішень (переведення до іншого місця проходження служби) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану, окрім цього останній за своїх формальних ознак відповідає вимогам Закону України "Про Національну поліцію", Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Переліку документів з питань проходження служби, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 р. за № 1668/29798. Крім того, призначення позивача на посаду відбулось з урахуванням критерію рівнозначності.

Отже, наказ відповідача від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу» є правомірним, відтак позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу від 13.06.2024 № 126 о/с «По особовому складу» не підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування пункт 4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» та наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу», то суд вказує наступне.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут).

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).

Згідно з статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Суд зауважує, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17.

Відповідно до ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Підставою для проведення службового розслідування була доповідна записка від 14.06.2024 року щодо невиконання, зокрема ОСОБА_1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 13.06.2024 №126 о/с та усного наказу, який зобов`язував з`явитися до секторів (відділів) кадрового забезпечення.

Так, відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень (ч. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Дисциплінарного статуту, наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику (ч. 4 ст. 4 Дисциплінарного статуту).

Таким чином, аналіз статті 4 Дисциплінарного статуту доводить, що наказ необов`язково має бути відданий у письмовій формі, також допускається форма його віддання усно та з використанням технічних засобів зв`язку.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено порядок виконання наказу.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

У висновку службового розслідування від 18.06.2024 зазначено, що дисциплінарною комісією було проведено опитування наступних керівників вищевказаних поліцейських, зокрема, начальника чергової частини відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_3 (керівник ОСОБА_1 ) щодо виконання вказівки керівництва ГУНП в Закарпатській області про укомплектування батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Закарпатській області. Так, у своєму поясненні ОСОБА_3 зазначила, що 31.05.2024 за участі особового складу підрозділу вона повідомила ОСОБА_1 , що його визначено для переведення на посаду до батальйону. В подальшому, з 04.06.2024 ОСОБА_1 було надано щорічну чергову оплачувану відпустку, а 12.06.2024 ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомила поліцейському ОСОБА_1 , що йому необхідно звернутися до кадрового підрозділу та оформити відповідні службові документи за фактом переводу до батальйону, на що ОСОБА_1 відповів, що він перебуває на лікарняному і не зможе виконувати службові обов`язки у батальйоні. (а.с.117).

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час ознайомлення з наказом ГУНП в Закарпатській області від 13.06.2024 року №126 о/с зазначив, що з таким ознайомлений 15.06.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи на стаціонарному лікуванні, що засвідчено його особистим підписом.

Наведене також підтверджено відповідачем у поданому відзиві, де зокрема зазначено, що під час спілкування ОСОБА_3 з позивачем в телефонному режимі 12.06.2024 року останній повідомив, що перебував на лікарняному.

Отже, з матеріалів справи, судом встановлено факт повідомлення позивачем безпосереднього керівника про причини неможливості виконання наказів керівництва, зокрема наказу від 13.06.2024 №126 о/с та усного наказу про прибуття на стройовий огляд.

Відтак, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за фактом відмови останнього виконувати накази керівників з приводу несення служби, оскільки, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, поліцейський ОСОБА_1 повідомив безпосередньому керівнику про неможливість виконання наказів та обґрунтував причини невиконання таких, а саме у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Оскільки висновки службового розслідування, враховуючи вищевказане, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи і службового розслідування, суд приходить до висновку про протиправність пункту 4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» та наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу»

Оскільки вказані накази є протиправними та підлягають скасуванню, то позивача слід поновити на службі в поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Визначаючись щодо дати з якої слід поновити позивача на службі в поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, суд вказує, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09.08.2024 року №163 о/с відповідачем внесено зміни до пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 №131 о/с, а саме змінено дату звільнення позивача на 08 липня 2024 року. Відтак, позивача слід поновити на посаді з 09.07.2024 року (а.с.170).

Водночас щодо позовних вимог позивача у частині зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді інспектор - черговий чергової частини відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 17 червня 2024 року, то така позовна вимога підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 13.06.2024 №126 о/с згідно пункту 2 частини 1 статті 65 та абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 призначено інспектором взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 17 червня 2024 року.

Оскільки судом встановлено правомірність даного наказу та такий не скасовано, відповідно, на підставі вказаного наказу позивача з 17.06.2024 року призначено інспектором взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Окрім цього, згідно з оскаржуваного наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 №131 о/с ОСОБА_1 було звільнено саме з посади інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Відтак, у зв`язку з наведеним, позивача слід поновити на посаді - інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 09.07.2024 року.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки УФЗБО ГУ НП в Закарпатській області №505/106/5-24 від 08.07.2024 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два попередні повністю відпрацьовані календарні місяці до дня звільнення становила 787,08 грн., а саме: заробітна плата за квітень 2024 року 24006,00 грн., заробітна плата за травень 2024 року 24005,98 грн., а середньомісячна заробітна плата складала 24005,99 грн.

Оскільки відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 №131 о/с «По особовому складу», з урахуванням наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09.08.2024 №163 о/с «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 №131 о/с» ОСОБА_1 звільнено з 08 липня 2024 року, відтак період вимушеного прогулу позивача слід рахувати з 09.07.2024 року по 08.10.2024 рік.

Суд зауважує, що у випадку зміни дати звільнення у зв`язку зі звільненням працівника з роботи під час його тимчасової непрацездатності, відсутні підстави і умови матеріальної відповідальності роботодавця. У такому випадку зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом. Такі висновки, зокрема, наведено у Постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року по справі № 207/831/20.

Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 поліцейським, звільненим від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, зберігається виплата грошового забезпечення, яке вони отримували на день, що передував звільненню від виконання службових обов`язків, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

Таким чином, середній заробіток за 92 дні вимушеного прогулу позивача становить 72411,36 грн. (787,08*92) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів, оскільки відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Щодо негайного виконання рішення суду в частині, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектором взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 09.07.2024 року та в частині виплати середнього грошового забезпечення за один місяць у розмірі 24005,99 грн.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, в той час як відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття спірних рішень.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Ф.Ракоці, буд.13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області».

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу».

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 09.07.2024 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2024 року по 08.10.2024 року у сумі 72411,36 грн. (сімдесят дві тисячі чотириста одинадцять гривень 36 копійок) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 09.07.2024 року та виплати середнього грошового забезпечення за один місяць у розмірі 24005,99 (двадцять чотири тисячі п`ять гривень 99 копійок) грн.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору