Ухвала суду № 122188691, 09.10.2024, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5102/23

Провадження № 1-кп/206/64/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісуду в м.Дніпро клопотання прокурора укримінальному провадженнівідносно обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ч.4 ст. 186 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023041700000477 від 06.08.2023,

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше неодноразово судимого:

- 29.12.2008 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 289 КК України;

- 22.12.2011 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України;

- 03.08.2015 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України;

- 03.09.2015 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 289 КК України;

- 08.10.2015 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України;

- 12.10.2015 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України;

- 30.12.2020 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 395 КК України;

- 19.01.2021 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України;

- 12.11.2021 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України;

- 07.12.2021 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 1 місяця обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання призначене за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2021 року, остаточне покарання призначено у вигляді 1 року 2 місяців обмеження волі. 24.05.2022 звільненого з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» по відбуттю строку покарання;

-30.04.2024 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду міста Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 12023041700000477, внесене до ЄРДР 06.08.2023відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

Ухвалою суду від 13.08.2024 провадження у справі зупинено у зв`язку із призначенням комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи обвинуваченому ОСОБА_5

08.10.2024 досуду надійшло клопотанняпрокурора пропродовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстроком на60днів.В обгрунтування клопотанняпрокурор зазначає,що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину. ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, тому є підстави вважати, що він, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може вчинити спроби переховування від суду, що свідчить по наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, обвинувачений, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить по наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України. оскільки деякі свідки є раніше знайомими особами для обвинуваченого, та продовжити злочинну діяльність.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово засудженим

за умисні злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти нові умисні злочини, що свідчить про його стійку антисоціальну позицію. Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська

ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні

за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт строком 240 годин. Вказаний вирок набрав законної сили 04.06.2024.

Крім того, під час перебування ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом, останній неодноразово припускався порушень, був відсутній за місцем проживання під час його перевірки, а також скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 51 КУпАП ( дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки); ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство); ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом), ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечує, просить обрати йому домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечує. Вказує на те, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, а тому йому доцільно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник Хоміч в судовому засіданні також заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважають, що ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думки учасників провадження, дослідивши надані прокурором докази, суд встановив наступне.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 червня 2024 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 серпня 2024 року ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Відповідно дост. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Заслухавши думки учасників провадження, дослідивши надані суду докази, суд констатує наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке є тяжким злочином. Він офіційно не працевлаштований, не одружений, за місцем своєї реєстрації не проживає, постійно змінює місце проживання, тобто він не має міцних соціальних зав`язків, а тому суворість очікуваного покарання у рамках висунутого обвинувачення, у своїй сукупності, підвищує ризики переховування обвинуваченого від суду.

Про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судовому засіданні почали змінювати свої покази, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_9 , яка до цього часу ще повторно не допитувалася. Усвідомлюючи, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, базується, у тому числі, і на показаннях даного свідка, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, може здійснити спробу впливу на свідка в будь-який спосіб, з метою схиляння їх до зміни своїх показів.

Суд також констатує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово засудженим

за умисні корисливі злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, у період перебування під цілодобовим домашнім арештом у даному кримінальному провадженні він вчинив нове кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 125 КК України. Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська

ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні

за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт строком 240 годин.

Крім того, у період перебування під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_4 було вчинено ряд адміністративних правопорушень:

-за ч. 1 ст. 51 КУпАП-дрібневикрадення чужого майна шляхом крадіжки, протокол ВАД № 344471 від 20.12.2023 (ЖЄО 15114 від 14.12.2023)направлено на розгляд до суду за вих. №43.4/10950 від 21.12.2023;

-за ст. 173 КУпАП- дрібнехуліганство, протокол ВАД № 174798 від 25.05.2024 (ЖЄО 7588 від 20.05.2024), направлено на розгляд до суду за вих. № 43.4/5897 від 28.05.2024;

-за ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або в передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,постанова ЕНА № 2290678 від 01.06.2024 (УПП);

-за ч.1ст.130КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,протокол № ААД № 816537 від 01.06.2024 (УПП).

Така поведінкаобвинуваченого ОСОБА_4 свідчитьпро йогостійку антисоціальнупозицію,тобто ОСОБА_4 може знову вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосований до обвинуваченогозапобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 183, 334-335, 369-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 грудня 2024 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду буде оголошено 10 жовтня 2024 року о 08-00 год.

Суддя ОСОБА_1