Рішення № 122183073, 03.10.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/404/24

Провадження № 2/761/4954/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 56 000,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2023 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір позики №78677629 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору, він надав відповідачу кредит у розмірі 14 000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою 2.50 % в день.

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши на картковий рахунок відповідача. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, натомість взяті на себе зобов`язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором, грошові кошти не повертає.

Позивач вказує, що станом на 29.08.2023 року відповідач має заборгованість за договром позики в розмірі 56 000,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 42 000,00 грн. - заборгованість за процентами, а тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві представник позивача просив слухати справу в його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив після отримання в травні 2024 року уповноваженим представником відповідача, на заявлені вимоги до суду не направила.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, як зазначено в позовній заяві, тому суд на підставі положень статей 223 та 280 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи у відсутність сторін.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.05.2023 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78677629 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач після отримання копії позовної заяви з додатками не заперечувала факту підписання вказаного договору.

Згідно з п. 1. Договору, за цим договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобовязується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сума позики - 14 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору, строк позики 30 днів з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року.

Згідно п. 2.3. Договору, процентна ставка 2,5% на день.

Відповідно до п. 20 Договору, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 21 Договору, Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку Позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Підписаний таким чином Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором 2u5E4HJ9Xx (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»), на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 14 000,00 грн.

Позивачем в порядку встановленому п. 1. Договору позики на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , який вказаний в Договорі, була перерахована сума позики в розмірі 14 000,00 грн., що підтверджується повідомленням №31775/47.1. від 24.11.2023 року АТ «Таскомбанк».

Відповідач не спростувала отримання вказаної суми кредиту.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та ОСОБА_1 був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідач не надала суду доказів, що вона на виконання умов догвоору повернула отриману суму кредиту позивачу.

А тому з врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про стягнення з відпровідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 14 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є Додатком №1 до Договору позики №7877629 від 01.05.2023 року, проценти за користування кредитом: 10 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.

Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, договором та додатком до нього визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 10 500,00 грн, а тому суд приходить до висновку, що саме вказана сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд вважає, що відповідно до договору про споживчий кредит №78677629 від 01.05.2023 року датою повернення позики визначено 31.05.2023 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 01.06.2023 року по 29.08.2023 року відсутні.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 24 500,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10 500,00 грн. - заборгованість за процентами за період з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 100,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року; копію додаткової угоди №1 від 15.03.2023 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором №03-08/2023 від 12.12.2023 року; платіжну інструкцію №3b51de від 26.12.2023 року на суму 7 100,00 грн.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проаналізувавши зміст перелічених документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено відповідними доказами обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості у своїй сукупності, однак враховуючи, що позов був задоволений частково, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 3 106,25 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 174,25 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924, адреса: м. Київ, площа Арсенальна, 1-б) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» заборгованість за Договором позики №78677629 від 01.05.2023 року станом на 29.08.2023 року в розмірі 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 1 174,25 грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 106,25 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула