Ухвала суду № 122176483, 09.10.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН № 201/12088/24

Провадження № 2/201/4312/2024

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2024 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Покопцева Д.О., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського округу Аршава І.О. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського округу Аршава І.О. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст.ст.26, 28-30 ЦПК України.

Згідно ст.30 ч.1 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 42 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися саме правила виключної підсудності.

Зазначений вище правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 25 лютого 2019 року по справі №201/12876/17, від 11 липня 2019 року по справі №462/7217/18, від 04 грудня 2019 року по справі №489/2055/19, від 29 квітня 2020 року по справі №2020/11611/2012, від 22 травня 2020 року по справі №638/17618/17, від 07 квітня 2021 року по справі №404/3167/18, від 12 травня 2021 року по справі №753/13257/17, від 26 травня 2021 року по справі №506/33/19, від 19 січня 2022 року по справі №404/3167/18, від 02 лютого 2022 року по справі №185/8191/16-ц, від 13 квітня 2022 року по справі № 373/118/20, а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07 липня 2020 року по справі №910/10647/18, від 16 лютого 2021 року по справі №911/2390/18.

Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , предметом спору за вказаним позовом є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті матері позивача, до складу якої входить квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відтак, з викладеного безумовно слідує, що позивач даним позовом намагається вирішити спір із приводу вказаного нерухомого майна, який полягає у наявності у позивача складнощів з оформлення спадкових прав на таке нерухоме майно. При цьому відповідно до адміністративно-територіального поділу місце розташування вказаного нерухомого майна розташоване в межах територіальної юрисдикції Шевченківського району міста Дніпра.

Останнє, в свою чергу, дає підстави для висновку, що такий позов має розглядатись судом, визначеним за правилами виключної підсудності, передбаченими ст.30 ч.1 ЦПК України, тобто судом за місцезнаходженням зазначеного нерухомого майна, яким не може бути Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, оскільки вищевказане нерухоме майно розташоване поза межами території Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, на який (район) розповсюджується територіальна юрисдикція суду при застосуванні правил виключної підсудності.

Згідно ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю із вказаної підстави здійснюється на підставі ухвали суду.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що з огляду на характер та предмет спору за позовом ОСОБА_1 даний позов має вирішуватись судом, визначеним за правилами виключної підсудності, і таким судом з огляду на місцезнаходження спірного нерухомого майна є Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, приходжу до висновку про необхідність направлення матеріалів даної позовної заяви до зазначеного суду на підставі ст.30 ч.1, ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України для розгляду за підсудністю.

Нормою ст.32 ЦПК України встановлено, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26-32, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського округу Аршава І.О. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом передати на розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (просп. Дмитра Яворницького, 57, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49074).

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева