Ухвала суду № 122173083, 27.09.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.09.2024Справа № 554/10497/24 Провадження № 1-кс/554/10011/2024

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170010000876 від 30 серпня 2024 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таверівка Чутівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення перебуваючого на посаді солдата резерву 3 взводу резерву 2 роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого у військовому званні «рядовий», раніше судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідність в чому обґрунтована наступним.

Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170010000876 від 30.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Як слідує із змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 31.05.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2024 № 150 рядового ОСОБА_5 з 01.06.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду солдата резерву 3 взводу резерву 2 роти резерву солдатського складу. З 01.06.2024 рядовий ОСОБА_5 вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2024 № 194, рядовий ОСОБА_5 , солдат резерву 3 взводу резерву 2 роти резерву солдатського складу з 15.07.2024 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, рядовий ОСОБА_5 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують рядового ОСОБА_5 , захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, рядовий ОСОБА_5 , під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Рядовий ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Разом із тим, рядовий ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді солдата резерву 3 взводу резерву 2 роти резерву солдатського складу, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , підрозділ якої дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об`єктивних та поважних підстав для залишення розташування військової частини, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, 15.07.2024, приблизно о 08 год 00 хв, самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , вибув у невідомому напрямку та перебував поза його межами, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, 15.07.2024, приблизно о 08 год 00 хв, рядовий ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді солдата резерву 3 взводу резерву 2 роти резерву солдатського складу, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , умисно, самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та незаконно перебував за його межами до 25.09.2024.

25.09.2024 року ОСОБА_5 було затримано в порядку статті 208 КПК України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

В цей же день ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Посилаючись на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий просить застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі та наполягав на його задоволенні з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення цього клопотання, повідомивши водночас, що визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні не заперечував того факту, що в діянні ОСОБА_5 дійсно міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тому, зважаючи на те, що процесуальним законом не передбачено альтернативи у виборі запобіжного заходу щодо особи, яка підозрюється у скоєнні названого злочину, не заперечував проти застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але просив визначити йому заставу, як альтернативу такому. При цьому послався на те, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має намір і бажання повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, а отже, відповідно до змін, що внесені до статті 401 КК України, він може бути звільнений від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому нормами КПК України.

В судовому засіданні захисником було долучено до матеріалів справи довідку Комунального підприємства «Полтавський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради» (а. с. 79), з якої слідує, що 26.09.2024 року ОСОБА_5 бригадою екстренної медичної допомоги було надано допомогу з діагнозом: Алкогольна епілепсія. Стан після епілептичного нападу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170010000876 відповідає вимогам статті 184 КПК України.

В судовому засіданні було підтверджено надання стороні захисту копії клопотання та доданих до нього матеріалів, що, в свою чергу, слідує із змісту поданого до суду клопотання.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що ТУ ДБР, розташованому в м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170010000876 від 30 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом самовільного залишення рядовим ОСОБА_5 розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, про що свідчить зміст відповідного витягу з ЄРДР (а. с. 5).

25 вересня 2024 року о 16 год 05 хв ОСОБА_5 було затримано в порядку статті 208 КПК України (а. с. 60 - 64).

Підставою для застосування запобіжного заходу є набуття особою статусу «підозрюваного» в кримінального провадженні та наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєнні якого вона підозрюється.

Встановлено, що 25 вересня 2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а. с. 68 74).

Підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, дають встановлені досудовим розслідуванням обставини. Так, на це вказують відомості, які містяться в доданих слідчим до клопотання повідомленні про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, акті та матеріалах службового розслідування, протоколах допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 21.09.2024 року.

Таким чином, встановлені в ході досудового розслідування факти та обставини могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Вищезазначене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «…обґрунтованість усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Тобто, при вирішенні питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею перевіряється лише наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя приходить до висновку, що з матеріалів клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Підставою для застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, які слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено нормами КПК України на слідчого, прокурора.

Виходячи із зазначеного стандарту доказування (переконання), слідчий суддя вважає, що в ході розгляду клопотання знайшли своє об`єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилаються слідчий та прокурор, та існування яких не заперечувалося стороною захисту під час розгляду клопотання.

Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене.

Стороною обвинувачення також доведено, що ОСОБА_5 може як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, деякі з яких, як слідує із змісту клопотання, органом досудового розслідування ще не допитані, з метою схилення їх у будь-який спосіб до зміни показань або до відмови від давання показань.

В цьому контексті слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, якими визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Зважаючи на нехтування підозрюваним ОСОБА_5 вимогами чинного законодавства України, а саме порушення ним вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстави вважати, що останній може перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, зокрема шляхом неявки до органу досудового розслідування та суду, а також шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність його соціальних зв`язків у місці проживання, репутацію, майновий стан, а також те, що останній раніше не судимий.

Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов`язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Водночас слідчий суддя виходить і з того, що частиною 8 статті 176 КПК України імперативно визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вирішуючи клопотання слідчого, слідчий суддя у відповідності до норм чинного законодавства України також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим, положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому враховуючи наявність доведених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визначення останньому розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, про що прохав захисник.

Жодних даних про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою в умовах установи попереднього ув`язнення слідчому судді сторонами кримінального провадження надано.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 16 год 05 хв 25 вересня 2024 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 23 листопада 2024 року, 16 год 05 хв.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 27 вересня 2024 року о 16 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1