Вирок № 122167501, 09.10.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1766/21

Провадження № 1-кп/309/140/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 12021071050000121 від 21.04.2021 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , придбав з корисливих мотивів, з метою збуту та незаконного збагачення, наркотичну речовину у невстановленої особи, невстановленим слідством місці, час та спосіб, яку умисно, незаконно, зберігав при собі та 22 лютого 2021 року о 15 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, незаконно збув за грошові кошти в сумі 750 гривень громадянину під легендованим іменем ОСОБА_6 зазначену наркотичну речовину, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/107-21/1774-НЗПРАМ від 05 березня 2021 року, в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,1217 г.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут психотропних речовин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України не визнав. Суду пояснив, що він вживав наркотичні засоби та зберігав їх без мети збуту. Легендовану особу він впізнає, так як до 22.02.2021 р. вони разом неодноразово вживали наркотичні засоби. По факту збуту наркотичних засобів вважає, що була провокація злочину.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що він був залучений органом досудового розслідування для проведення слідчо-оперативних дій. З обвинуваченим ОСОБА_4 знайомі протягом тривалого часу. Йому відомо, що ОСОБА_4 займається збутом наркотичних засобів. Протоколом працівниками поліції йому було вручено грошові кошти, які були помічені. Зазначив, що під час зустрічі з ОСОБА_4 22.02.2021 року купляв у нього наркотичну речовину за грошові кошти в сумі 750 грн..

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України крім показів свідка під легендованим іменем ОСОБА_6 доведена наступними зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР № 12021071050000121 від 21.04.2021 року за ч. 1 ст. 307 КК України;

- протоколом обшуку від 09.03.2021 р. з додатком - флешкарта, згідно якого під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Хустського районного суду в м. Хуст по вул. Калина, 12, в будинку, власником якого являється ОСОБА_7 та де проживає ОСОБА_4 виявлено та вилучено: скляну ємність із речовиною жовтого кольору, яку упаковано в пакет INZ3007594, мобільний телефон марки «Нокіа», який упаковано в пакет INZ1029145, мобільний телефон марки «Айфон», який упаковано в пакет INZ1029144, мобільний телефон без маркувань, який упаковано в пакет INZ1029143, мобільний телефон марки «Самсунг», який упаковано в пакет INZ1029142, набір порожніх фасувальних пакетів, які упаковано в пакет INZ1029146, грошові кошти в сумі 300 грн. із серійними номерами СГ3966883, СБ7181582, ЗХ7135531, під час просвічування ультрафіолетовою лампою на одній з них виявлено нашарування речовини світло-зеленого кольору, які упаковано в спеціальний пакет INZ3007056;

- протоколом обшуку в автомобілі від 09.03.2021 р. з додатком - флешкарта, згідно якого в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Хустського районного суду автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_4 було виявлено та вилучено: прозору пластикову трубку, в середині якої наявне нашарування речовини білого кольору, яку упаковано в пакет INZ3007594, сім-карта, державний номерний знак « НОМЕР_2 », які упаковано в спеціальний пакет №7256408;

- ухвалою суду про арешт тимчасово вилученого майна від 11.03.2021 р., згідно якої на вилучене під час обшуків майно накладено арешт;

- постановою про визнання речовим доказом від 09.03.2021 р., згідно якої вилучені під час обшуків речі визнано речовими доказами у справі та відповідно до квитанції № 80/21р. від 09.03.2021 р. передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Хустського РУП;

- висновком експерта № СЕ-19/107-21/1774-НЗПРАП від 05.03.2021 р., згідно якого надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору (яка була вилучена у легендованої особи в ході проведення контролю за вчиненням злочину та поміщена в спецпакет SUD1027376) в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін - 0,1217 г (у перерахунку на метамфетамін основу);

- висновком експерта № СЕ-19/107-21/2277-НЗПРАП від 20.04.2021, згідно якого надана на експертизу (які були вилучені під час проведення обшуку 09.03.2021 в будинку де проживає ОСОБА_4 ) рідина жовтого кольору, яка знаходилась в безбарвній, прозорій скляній ємності з металевою кришкою зеленого кольору та номером «INZ3007594» є екстрактом канабісу, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів обіг яких заборонено. Надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження, яка знаходилася в безбарвній, прозорій скляній ємності з металевою кришкою зеленого кольору та номером «INZ3007594» є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів обіг яких заборонено;

- висновком експерта № СЕ-19/107-21/2276-НЗПРАП від 15.04.2021, згідно якого на наданому фрагменті безбарвної трубки з полімерного матеріалу (який було вилучено під час проведення обшуку 09.03.2021 автомобіля, яким користується ОСОБА_4 ), в середині якої були нашарування порошкоподібної речовини білого кольору наявні залишки, які в своєму складі містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін;

- висновком експерта № СЕ-19/107-21/2290-ФХД від 31.03.2021, згідно якого на поверхні наданої грошової купюри номіналом 100 гривень із серійним номером ЗХ7135531 встановлена наявність нашарування спеціальної хімічної речовини із люмінесценцією блакитного кольору. На поверхні наданих грошових купюр номіналом 100 грн. із серійними номерами СГ3966883, СГ7181582 встановлена наявність нашарування спеціальної хімічної речовини із люмінесценцією зелено-жовтуватого кольору. Виявлена спеціальна хімічна речовина поверхні грошової купюри номіналом 100 грн. із серійним номером ЗХ7135531 має спільну родову належність із наданим на дослідження зразком спеціальної хімічної речовини;

- постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 18.02.2021 року;

- протоколом вручення технічних засобів від 22.02.2021 року;

- протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 22.02.2021 року;

- протоколом про результати проведення аудіо-, відео- контролю особи від 22.02.2021 року, згідно якого 22.02.2021 року о 15 год. 36 хв. в АДРЕСА_1 , громадянин під легендованими даними ОСОБА_6 придбав від громадянина ОСОБА_4 психотропну речовину за грошові кошти в сумі 750 гривень.

- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 22.02.2021 р. де зафіксовано, що громадянину під легендованим прізвищем ОСОБА_6 вручено заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти на загальну суму 750 грн. З метою фіксації факту вчинення злочину і змісту розмов ОСОБА_6 вручено спеціальний технічний засіб «AVR-12».

У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Наведені вище докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено особу винного, подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 307 КК України.

Відповідно до п. 4 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» із змінами і доповненнями від 18.12.2009 року, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо.

У своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_4 заперечує факт збуту наркотичних засобів.

Мета при здійсненні незаконного збуту може бути будь-яка.

Факт вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується вищевказаними доказами, які в сукупності підтверджують всі обставини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Таким чином, суд вважає доведеною поза межами розумного сумніву вину ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Доводи обвинуваченого про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України не заслуговують на увагу, так як його вина підтверджується доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні і ставити їх під сумнів, суд не знаходить підстав.

Суд критично відноситься та не приймає до уваги покази обвинуваченого про те, що він не збував наркотичну речовину, оскільки ці покази спростовуються показами свідка ОСОБА_6 , дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Таким чином, не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України суд розцінює як обраний ним спосіб захисту.

Суд, на твердження захисника ОСОБА_5 , що ОСОБА_6 був підбурювачем додатково вказує наступне.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виробив відповідні критерії, зокрема: a) змістовний критерій; b) процесуальний критерій.

Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

На думку ЄСПЛ, провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним установленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності для того підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину. При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним установленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: а) наявність підстав для проведення відповідних заходів - тобто конкретних і достатніх фактичних даних, що вказують на можливе вчинення особою злочину та б) роль співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину - тут ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала вчиняти без будь-якої участі з їхнього боку (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Барк Хун проти Туреччини» від 15 грудня 2009 року, «Худобін проти росії» від 26 жовтня 2006 року).

У рішенні «Матановіч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що «підбурювання, за змістом кримінального процесуального закону, мало б місце тільки тоді, коли таємний агент перед тим, як було прийнято рішення про закупку і продаж наркотиків разом з іншими співвиконавцями злочину, неодноразово б заохочував [обвинуваченого] до вчинення злочину (або сприяв утвердженню у прийнятті такого початкового рішення обвинуваченим). Втім, докази ясно показують, що така пропозиція була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента платити певну суму грошей за поставлені наркотики, після чого скаржник добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності «покупця» [купувати наркотики]. Звернення таємного агента в даному випадку не було обов`язковою умовою для злочинної діяльності скаржника, тобто дія, яку б в іншому випадку він би не вчинив. Навпаки, суди дійшли до висновку, що навіть без [агентів під прикриттям] він мав намір вчинити злочин, за який він був засуджений».

Отже, з огляду на зазначені позиції ЄСПЛ для визначення наявності провокації злочину слід встановити, зокрема: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено підстав вважати, що кримінальне правопорушення було спровоковане працівниками органу досудового розслідування.

Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 без жодного тиску та примусу, будь-яких умовлянь, чи переконань, добре розуміючись в предметі злочинної оборудки, реалізував наркотичну речовину легендованій особі. Всі негласні оперативно-розшукові заходи були спрямовані виключно на викриття злочинної діяльності обвинуваченого та проводились на підставі відповідних процесуальних рішень, прийнятих із дотриманням вимог діючого процесуального закону та процесуальних строків, що в сукупності доводить те, що кримінальна діяльність ОСОБА_4 ґрунтувалась виключно на його волі й не була наслідком провокації з боку працівників поліції чи їх агентів.

Із протоколів про здійснення негласних слідчих дій у формі аудіо-, відео контролю особи вбачається, що обвинувачений поводився спокійно, просив передати йому грошові кошти у певному розмірі, тощо.

Наведені обставини свідчать про те, що органи досудового розслідування діяли у пасивний спосіб і не підбурювали обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, оскільки таємні агенти висловлювали лише готовність заплатити певну, обумовлену суму грошових коштів за поставлення наркотиків, після чого обвинувачений ОСОБА_4 добровільно продовжував спілкуватися та отримувати особисту користь (а саме ОСОБА_4 давав певну дозу наркотичної речовини для вживання) від продажу наркотичних речовин.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Водночас, суд враховує, що у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної із незаконним обігом наркотичних речовин, набувають все більших масштабів та стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей та суспільства в цілому, а отже злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів становлять підвищену суспільну небезпеку.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого, який визначається не тільки положеннями ст. 12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено кримінальне правопорушення; суспільній небезпечності останнього, який передбачений розділом XIII особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення», що відноситься до діянь, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров`ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; можливим наслідкам від вчинених даної категорії злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення, його відношення до вчиненого, не визнання своєї вини, дані про його особу, те що раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, враховуючи думку прокурора щодо покарання і його виду, суд вважає, з метою запобігання нових кримінальних правопорушень, виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе лише в місцях позбавлення волі.

Таке покарання на думку суду є справедливим та у розумінні ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.

В ході досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 23 квітня 2021 року з визначенням застави у сумі 113 500 гривень. 06.07.2021 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_8 .

Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

З огляду на наведене, запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_4 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцю ОСОБА_8 , внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Закарпатській області заставу в розмірі 113 500, 00 гривень.

Судові витрати за проведення експертиз складають 5393, 85 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, суд, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з дня затримання 23.04.2021 року по 06.07.2021 року.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави в розмірі 113 500, 00 гривень скасувати після набранням вироком законної сили. Грошові кошти в сумі 113 500, 00 гривень внесені в якості застави 05.07.2021 року, що зараховані на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області ( код квитанції 1350510151, банк одержувача Державна Казначейська служба України м. Київ, код отримувача: 26213408, одержувач ТУ ДСА в Закарпатській області) - повернути заставодавцю ОСОБА_8 , після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз матеріалів, речовин та виробів (наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) у розмірі 5393, 85 гривень.

Речові докази:

- рідину жовтого кольору та подрібнену речовину рослинного походження, що упаковано в спеціальний пакет №5235653, фрагмент безбарвної трубки, що упаковано в спеціальний пакет №5235653, INZ3007594, INZ3007594, скляну ємність із речовиною жовтого кольору, яку упаковано у спецпакет INZ3007594, набір порожніх фасувальних пакетів, які упаковано у спецпакет INZ1029146, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Хустського РУП ГУНП - знищити;

- грошові кошти, а саме купюри номіналом 300 гривень серії та номер: СГ3966883, СБ7181582 та ЗХ7135531, які поміщено в спец пакет №5376561 - звернути в дохід держави.

- сім-карту, державний номерний знак « НОМЕР_2 », який упаковано у спецпакет НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Нокіа», який упаковано у спецпакет INZ1029145, мобільний телефон марки «Айфон», який упаковано у спецпакет INZ1029144, мобільний телефон без маркувань, який упаковано в спецпакет INZ1029143, мобільний телефон марки «Самсунг», який упаковано в спецпакет INZ1029142 - повернути ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_1