Рішення № 122167340, 08.10.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/3818/24

Номер провадження 2/237/863/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08.10.24 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Мар`їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Мар`їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 вересня 2017 року, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано 09 вересня 2017 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та зроблено відповідний актовий запис у книзі реєстрації шлюбів за № 366, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу, відповідачка взяла прізвище позивача. У шлюбі у подружжя народилась донька, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 21.11.2019 Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Із середини літа 2023 року подружжя почало сваритись із різних дрібничок. Через постійні сварки позивач разом із дитиною почали проживати окремо у будинку, а ОСОБА_2 в подальшому створила фактично нову сім`ю. Подружнє життя не склалось, подружжя не зійшлося характерами та мали різні погляди на життя. Шлюб фактично розпався, сторони припинили подружні відносини, шлюб існує тільки формально. Позивач вважає, що за таких умов шлюб необхідно розірвати.

Разом із позовною вимогою про розірвання шлюбу позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - доньки та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 . В обґрунтування зазначає, що має можливість забезпечити належні умови проживання для доньки, як батько усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування дитиною, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, розумового розвитку. Переконаний, що донька повинна проживати разом із ним. Позивач спроможний забезпечити дитину всім необхідним. Починаючи із липня 2023 року ОСОБА_3 проживає разом із позивачем. За період окремого проживання, відповідачка зовсім не цікавиться донькою, не бере участі у її вихованні, в тому числі, не піклується про духовний, моральний та фізичний стан. Фактично ОСОБА_3 перебуває на повному майновому утриманні позивача, останній приділяє належну увагу дитині, турбується про духовний та фізичний стан. Крім того, позивач допомагає дружині матеріально, щоб остання не маніпулювала місцеперебуванням доньки.

Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 будучи належним чином, своєчасно повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з`явилася.

Представник Служби у справах дітей Мар`їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання також не з`явився був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності із ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розлад в сім`ї носить стійкий характер, сім`я розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та інтересам їх малолітніх дітей, що має істотне значення, а відтак, позовні вимоги по розірвання шлюбу слід задовольнити.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р., приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , однак ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проживає разом з дитиною, тривалий час не приймає участі в її житті, не піклується про фізичний та розумовий розвиток дитини, про її здоров`я та інші соціальні потреби. Дані факти підтверджуються долученими до позовної заяви документами.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав. Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 зазначеної статті). Таким чином, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідачки, та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд вважає, що за таких обставин позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Як встановлено вище, відповідачка по справі не займається вихованням дитини та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не виявляє до них будь-якої батьківської уваги та турботи.

Таким чином, проаналізувавши зібрані докази по справі, суд приходить до висновку про те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, у зв`язку з чим суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці її право на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з сином у відповідності зі ст. 168 СК України, якщо це не причинить шкоди їх життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи, що в свою чергу, на думку суду, буде стимулювати відповідачку до виправлення та надасть можливість в майбутньому, при наявності її бажання, звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 164, 166,168, 180-182 Сімейного Кодексу України ст. ст. 141 ч.1, ч. 2 п. 1, ч. 8, 200,206 , 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-285 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 17 березня 2009 року, РНОКПП: НОМЕР_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 виданий 02 жовтня 2017 року органом 1444, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований 09 вересня 2017 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області актовий запис у книзі реєстрації шлюбів № 366, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 виданий 02 жовтня 2017 року органом 1444, РНОКПП: НОМЕР_6 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 21.11.2019 Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_7 .

Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 17 березня 2009 року, РНОКПП: НОМЕР_4 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 21.11.2019 Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_7 .

Допустити негайне виконання рішення для запобігання загрози життю та здоров`ю учасників процесу у період дії воєнного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Ліпчанський