Рішення № 122160667, 08.10.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року справа № 580/4821/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,

встановив:

13 травня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Адміністрація Державної прикордонної служби України з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 91638,54 - витрати, пов`язані з утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що відповідач проходила військову службу (навчання) в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.07.2023 по 26.04.2024 на посаді курсанта, однак наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.04.2024 №410-ОС з відповідачем припинено контракт про проходження військової служби та звільнено з військової служби за частини 11, 13 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивачем зазначено, що відповідач, під час навчання у вищому навчальному закладі, перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України та всього державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання відповідача було витрачено грошові кошти у розмірі 91638,54 грн. У добровільному порядку відповідач витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнала, надала до суду письмовий відзив в якому зазначила, що не погоджується з сумою коштів, які просить стягнути позивач. Крім того зазначила, що позивач не мав підстав на звернення до суду з даним позовом, оскільки за приписами частини десятої статті 25 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Далі - Закону № 2232-ХІІ) та пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» (Далі -Порядку № 964) чітко визначають момент виникнення права навчального закладу на звернення до суду, а саме, після відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат, а вона в свою чергу не відмовлялася відшкодовувати витрати на її утримання в навчальному закладі.

Проте даний відзив судом не береться до уваги, оскільки він не підписаний відповідачем.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

25 липня 2023 між ректором ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами вищого військового навчального закладу Державної прикордонної служби України, згідно якого відповідач зокрема, зобов`язаний: проходити військову службу (навчання) у ІНФОРМАЦІЯ_1; додержуватись Конституції України, Законів України, статутів Збройних Сил України, Кодексу професійної етики військовослужбовця Державної прикордонної служби України та інших нормативно-правових актів з питань проходження військової служби, а також виконувати накази старших начальників.

Наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 липня 2023 року № 737-ОС ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу академії, на всі види забезпечення без атестатів.

Згідно з п. 1 Контракту відповідач зобов`язувався відшкодувати Адміністрації державної прикордонної служби України витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому закладі, відповідно до порядку і умов установлених Кабінетом Міністрів України у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання, незадовільне складення іспитів або недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу на посадах офіцерського складу.

Наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 квітня 2024 року №410-ОС солдата ОСОБА_1 , курсанта ІНФОРМАЦІЯ_2, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) згідно з ч. 11 (через небажання продовжувати навчання) та ч. 13 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 26 квітня 2024 року.

Підставою для видання вказаного наказу зазначено рапорт ОСОБА_1 від 28.03.2024, рапорт виконуючого обов`язки начальника (декана) факультету правоохоронної діяльності №03.1.6.3/8585/24-Вн від 28.03.2024, рішення атестаційної комісії від 04.04.2024, розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням курсантів в Академії, подання, контракт.

Також у вказаному наказі визначено, що ОСОБА_1 має відшкодувати Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов`язані з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, у сумі 91638 грн 54 коп.

Згідно з розрахунком витрат на утримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 25.07.2023 по 26.04.2024 від 18.04.2024 №6 витрати на утримання ОСОБА_1 становлять 91638 грн 54 коп.

Із вказаним розрахунком ОСОБА_1 ознайомлено та видано один екземпляр на руки 24.04.2024, що підтверджується її особистим підписом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлено вимогу від 24.04.2024 №10/3634-24-Вих щодо виконання зобов`язань, яка отримана ОСОБА_1 24.04.2024. Крім того відповідачем зазначено про відмову у відшкодуванні витрат у добровільному порядку.

У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідачем витрати, пов`язані з його утриманням не було відшкодовано позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 1).

З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону (ч. 5).

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (ч. 10).

Відповідно до п. 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок №964), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.

Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання п. 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат).

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (пп. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат).

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (пп. 2.1.1.2 Порядку розрахунку витрат).

Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку розрахунку витрат у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу і курсантом та проходження ним військової служби (навчання), на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.

У разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти.

Водночас, вказані витрати, що підлягають відшкодуванню включають в себе, в тому числі, витрати на грошове забезпечення - отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Як встановлено судом за умовами, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 контракту, відповідач зобов`язався відшкодувати Адміністрації державної прикордонної служби України витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому закладі, відповідно до порядку і умов установлених Кабінетом Міністрів України у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання, незадовільне складення іспитів або недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу на посадах офіцерського складу.

Наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 квітня 2024 року №410-ОС солдата ОСОБА_1 , курсанта ІНФОРМАЦІЯ_2, виключено зі списків особового складу та віх видів забезпечення та припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) згідно з ч. 11 (через небажання продовжувати навчання) та ч. 13 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 26 квітня 2024 року.

Підставою для видання вказаного наказу зазначено рапорт ОСОБА_1 від 28.03.2024, рапорт виконуючого обов`язки начальника (декана) факультету правоохоронної діяльності №03.1.6.3/8585/24-Вн від 28.03.2024, рішення атестаційної комісії від 04.04.2024, розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням курсантів в Академії, подання, контракт.

Також у вказаному наказі визначено, що ОСОБА_1 має відшкодувати Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов`язані з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, у сумі 91638 грн 54 коп.

Згідно з розрахунком витрат на утримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 25.07.2023 по 26.04.2024 від 18.04.2024 №6 витрати на утримання ОСОБА_1 становлять 91638 грн 54 коп., з яких:

- по грошовому забезпеченню - 24615,09 грн;

- по продовольчому забезпеченню - 24932,16 грн;

- по речовому забезпеченню - 22641,90 грн;

- по медичному забезпеченню - 146,42 грн;

- по перевезенню до місця канікулярної відпустки та у зворотному напрямку -00 грн. 00 коп.;

- по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 19302,97 грн.

Із вказаним розрахунком ОСОБА_1 ознайомлено та видано один екземпляр на руки 24.04.2024, що підтверджується її особистим підписом.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 91638 грн 54 коп., що складаються із витрат погрошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченню, оплати комунальних послуг та за спожиті енергоносії.

У свою чергу, доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на утримання та навчання належними та допустимими доказами суд вважає необґрунтованими, оскільки фактичні витрати на забезпечення відповідача підтверджуються позивачем відповідними довідками-розрахунками, складеними з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Крім того, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.

Відповідач стверджує, що укладений між ним і позивачем контракт є нікчемним правочином, оскільки на дату укладення контракту вона не мала повної цивільної дієздатності, не досягла 18 років (повноліття), а батьки не надавали згоди на укладення цього правочину.

Суд вважає, що доводи відповідача підлягають відхиленню виходячи з такого.

За нормами ст. 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Частинами 1, 3 ст. 35 ЦК України встановлені також випадки коли повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка не досягла 18 років, а саме повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матірью або батьком дитини, або яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 34 ЦК України).

Частиною 1 ст. 222 ЦК України передбачено, що правочин який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому ст. 221 цього Кодексу.

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з яким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

Твердження відповідача про те, що її батьки контракту не бачили та з ним не ознайомлені, суд вважає не переконливими, оскільки як зазначила відповідач у своїх запереченнях під час підписання контракту у її батьків витребувана заява про згоду на укладення нею контракту про проходження військової служби в Державні прикордонній службі України та навчання в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, суд приходить до висновку, що батьки відповідача були обізнані з фактом вчинення правочину і погодились з його укладанням.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення поданого позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуються частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що позивачем понесено лише витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодування якого не передбачено частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відсутні підстави для відшкодування позивачу таких витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039) витрати, пов`язані з утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 91638 (дев`яносто одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн 54 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА