Рішення № 122160432, 08.10.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 жовтня 2024 року № 520/12673/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012) від 15.01.2024 №204950020585, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992, починаючи з 09 лютого 2024 року.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Суддя Кухар М.Д. з 19.06.2024 по 21.06.2024 та з 04.07.2024 по 05.07.2024 перебувала у відрядженні, з 08.07.2024 по 09.08.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 08.01.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

За результатами розгляду заяви від 08.01.2024 позивачеві за принципом «екстериторіальності» рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.01.2024 №204950020585 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з нібито відсутністю необхідного загального страхового стажу (31 рік). З вищевказаного рішення вбачається, що відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж позивача склав 29 років 07 місяців 23 дні.

Відповідач 2 до страхового стажу позивача не зарахував: - період роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи внесені до трудової книжки з порушенням інструкції, а саме нечитабельна печатка на записі про звільнення; - період роботи з 20.12.1989 по 07.08.1992 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи внесені до трудової книжки з порушенням інструкції, а саме при звільненні відсутня ст. КЗОТ.

Проте вказані недоліки в документах є формальними недоліками та не можуть бути підставою для неврахування періодів роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992 до страхового стажу позивача.

З огляду на порушення відповідачем права на соціальне забезпечення позивача, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (що також кореспондує з п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України). В

ідповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція, КЗПЛ) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Щодо зарахування періодів роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992 до страхового стажу позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 26 ЗУ №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі ЗУ №1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Наведене узгоджується також з положеннями ч. 1 ст. 48 КЗпПУ (в редакціях в період роботи позивача). Записами трудової книжки НОМЕР_3 (записи №11-13, №18-19) підтверджується, що ОСОБА_1 працювала: з 14.09.1985 по 05.04.1988 у В/ЧАСТИНІ ПП 93266 та з 20.12.1989 по 07.08.1992 в КООПЕРАТИВІ «ГУРМАН».

Крім того, те, що позивачка працювала у В/ЧАСТИНІ ПП НОМЕР_4 підтверджується попереднім записом №10 трудової книжки НОМЕР_3 про звільнення з роботи, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звільняється 13.09.1985 (наказ №980 від 13.09.1985), у зв`язку з виїздом у закордонне відрядження терміном на 3 роки.

В записі №13 трудової книжки НОМЕР_3 чітко зазначено, що ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору по п. 2 ст. 29 КЗОТ РСФР.

Також необхідно зазначити, що позивачка додатково надавала архівну довідку від 25.11.2020 №3/212171, яка видана Федеральною державною казенною установою «Центральний архів Міністерства оборони російської федерації», яка підтверджує період роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988 у В/Ч ПП 9326.

Отже період роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988 у В/Ч ПП 9326 також додатково підтверджується архівною довідкою від 25.11.2020 №3/212171.

Суд вказує,що відповідальність за ведення трудових книжок покладена на власника підприємства. Більш того, в трудовій книжці позивачки НОМЕР_3 наявні всі необхідні відомості для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 17.07.2018 у справі №220/989/17 , а саме на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наведена позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (режим доступу в ЄДРСР: 72028704), а також в постанові від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (режим доступу в ЄДРСР: 83552900). Крім того, постанова Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі №638/18467/15-а (режим доступу в ЄДРСР: 84621905) містить наступні висновки: «… формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».

Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, оспорювані відповідачем 2 записи в трудовій книжці НОМЕР_3 позивача за періоди роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992 внесені з посиланням на первинні документи та в них зазначено всі необхідні дані для зарахування періодів роботи до страхового стажу, а також зазначені уповноважені особи, які внесли ці записи та скріплено печатками підприємств.

Тому у відповідача_2 були відсутні підстави не зараховувати періоди роботи позивача з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992 при розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , а зауваження органу ПФУ щодо періодів роботи є проявом бюрократизму, що обмежує право позивача, гарантоване статтею 46 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі КЗПЛ).

Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, на думку суду, відповідач мав всі можливості для сприяння позивачеві в призначенні пенсії, однак відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, якщо такі були необхідні, на думку відповідача, стосовно періодів роботи позивача.

Натомість, відповідач_2 протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком позивачу.

Слід зазначити, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 16.06.2020 у справі №682/967/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17, від 26.10.2022 у справі № 345/4297/17, від 18.11.2022 у справі №560/3734/22, від 06.07.2023 у справі №200/5813/20-а.

В постанові Верховного Суду від 22.03.2018 по справі №208/235/17 (2- а/2008/105/17) зазначено, що доводи скаржника про те, що періоди роботи позивача з 17 серпня 1988 року по 11 січня 1993 року на ВАТ «Дніпрохімремонт» не підтверджений уточнюючою довідкою, є безпідставними, оскільки надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Між тим записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає право на включення спірного періоду до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах».

Враховуючи все вищевикладене, періоди роботи позивача може бути законно зараховано на підставі записів трудової книжки, адже жодним законом України або підзаконним нормативно-правовим актом не встановлено право органів Пенсійного фонду України не зараховувати до стажу періоди роботи особи, здійснені з посиланням на первинні документи, чіткі, зрозумілі, засвідчені печатками підприємств із зазначенням посадових осіб, які внесли записи, без будь-яких адекватних обґрунтувань.

Натомість, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а (режим доступу в ЄДРСР: 89599596): «Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи».

Тому, суд приходить до висновку про необхідність зарахувати періоди роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992 за трудовою книжкою, тим більше, що періоди стажу містять відповідні печатки підприємств, достовірність яких відповідачем не спростовується, містить посилання на первинні документи, та виконані акуратно та без жодних виправлень.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статей 5663 ЗУ №1788-ХІІ.

До набрання чинності ЗУ №1058-IV діяв ЗУ №1788-ХІІ, статтею 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 ЗУ №1788-ХІІ (з якою узгоджується ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, установах і організаціях, затв. постановою Деркомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (зі змінами внесеними постановою Держкомпраці по праці та соціальним питанням від 19.10.1990 №412, встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка. Вказана інструкції діяла по 1993 року.

Пунктом 2.3. вказаної Інструкції встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведенні на іншу постійну роботу чи звільнення, а також при нагородженні і заохоченнях вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження).

Записи здійснюються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору. Пунктом 2.5. Інструкції встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін.

Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.

Також, спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідно до абз. 1, 3 п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно п. 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Вказані записи в трудовій книзі містять посилання на первинні документи, записи завірені печатками.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на керівників підприємств.

Щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу роботи для призначення пенсії за віком.

Згідно із ч. 1 ст. 26 ЗУ №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Отже, для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ №1058-IV позивачу необхідно мати не менше 31 року страхового стажу.

Відповідачем було зараховано 29 років 07 місяців 23 дні страхового стажу, однак не було зараховано періоди роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992. Враховуючи оспорювані відповідачем періоди роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992, страховий стаж позивачки складає 34 роки 10 місяців 5 днів, з яких: o 29 років 07 місяців 23 дні (обраховані та зараховані самим відповідачем 2 на підставі наданих позивачем документів, про що зазначено в рішенні від 15.01.2024 №204950020585); o 2 роки 6 місяців 23 дні (за оспорюваний відповідачем період роботи позивача з 14.09.1985 по 05.04.1988); o 2 роки 7 місяців 19 днів (за оспорюваний відповідачем період роботи позивача з 20.12.1989 по 07.08.1992).

Отже, страховий стаж позивача для призначення пенсії складатиме більш ніж необхідний 31 рік, а саме 34 роки 10 місяців 5 днів.

Відтак, згідно ст. 26 ЗУ №1058-IV позивач матиме беззаперечне право на призначення пенсії за віком.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Виходячи з приписів ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», суди у процесі здійснення правосуддя повинні за відповідними правилами керуватися нормами, зазначених документів, ратифікованих законами України.

Одночасно, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено що суди застосовують при розгляді справ КЗПЛ та практику ЄСПЛ, як джерело права.

Практика ЄСПЛ щодо соціальних виплат є сталою та вказує на те, що соціальні виплати є тотожними майновому праву, а отже підпадають під дію статті 1 Першого протоколу КЗПЛ (рішення по справам «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), заяви № 68385/10 та 71378/10 (пункт 31), «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98 (пункт 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98). У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу КЗПЛ, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини").

Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Європейський суд з прав людини у справі ОСОБА_7 Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. Відтак, обґрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав. Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 та частина перша статті 8 Основного Закону України).

Враховуючи вищенаведене, порушення відповідачем права на соціальний захист позивача автоматично тягне й порушення статті 1 Першого протоколу КЗПЛ, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі. У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком позивачеві не відповідає зазначеним вимогам, є необґрунтованою, тобто прийнята без врахування усіх обставин, що мають значення; необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача не дотримано.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це лише прерогатива суду.

В своєму ж позові про надання звіту про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012) від 15.01.2024 №204950020585, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) призначити та виплачувати з 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 14.09.1985 по 05.04.1988, з 20.12.1989 по 07.08.1992, починаючи з 09 лютого 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятьсот шістдесят вісім) грн.96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятьсот шістдесят вісім) грн.96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.