Рішення № 122159245, 08.10.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5397/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 111750001920 від 03.07 2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.09.1993 по 14.07.1997.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.07.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03.07.2024 №111750001920 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N1058-IV).

Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи у ТОВ "Аннелі" з 15.09.1993 по 14.07.1997 згідно трудової книжки колгоспника від 07.11.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.

На її звернення до Новомиргородського міського архіву Новомиргородської міської ради отримала відповідь, що документи з кадрових питань (особового складу) по ТОВ "Аннелі" на зберігання не надходили.

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком.

З цих з цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 03.07.2024 №111750001920 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

Вказує, що до страхового стажу позивачки не враховано період роботи у ТОВ "Аннелі" з 15.09.1993 по 14.07.1997 згідно трудової книжки колгоспника від 07.11.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки дата наказу про прийняття на роботу (16.11.1993) відрізняється на два місяці від дати прийняття на роботу (15.09.1993), запис про звільнення не завірено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, що є порушенням вимог пунктів 2.4 та 4.1 Інструкції №58. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки становить 29 років (при необхідних не менше 31 року), що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Вважає, що оскільки позивачем не надано усіх належних документів для підтвердження її страхового стажу, право позивача на призначення пенсії за віком відсутнє.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

09.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

25.06.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону N1058-IV (а.с. 58 зв-59).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням від 03.07.2024 №111750001920 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Зокрема, до страхового стажу не враховано період роботи з 15.09.1993 по 14.07.1997 у ТОВ "Аннелі" за записами трудової книжки колгоспника від 07.11.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи (потребує уточнення довідкою) а.с. 25).

Відповідно до трудової книжки колгоспника від 07.11.1987 серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, 15.09.1993 позивач прийнята в ТОВ "Аннелі" на посаду швеї (наказ №1-К від 16.11.1993). 14.07.1997 звільнена по переводу у зв`язку з перереєстрацією ТОВ "Аннелі" в ТОВ і фірма "Жорж і Ко" (наказ №1 від 14.07.1997) (а.с. 26 ).

Згідно листа Новомиргородської міської ради від 19.07.2024 №02-26/118/1 Кіровоградської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Аннелі" було зареєстроване розпорядженням Представника Президента України в Новомиргородському районі №305 від 16.11.1993. Розпорядженням голови Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області №301-р від 14.07.1997 товариство було перереєстроване в товариство з обмеженою відповідальністю "Жорж і Ко" у зв`язку зі зміною назви, яке є правонаступником ТОВ "Аннелі". 20.11.2006 ТОВ "Жорж і Ко" знято з державної реєстрації на підставі ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2006 №9/114 про ліквідацію юридичної особи банкрута. Правонаступник відсутній (а.с. 27).

Листом від 19.07.2024 №321 Новомиргородський міський архів Новомиргородської міської ради повідомив позивача, що документи з кадрових питань /особового складу/ по ТОВ "Аннелі" за 1993-1997 роки на зберігання не надходили, а тому надати відомості про роботу ОСОБА_1 немає можливості (а.с. 28).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N1788-XII (далі - Закон N1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі - Порядок N 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку N637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У постанові від 21.02.2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Відповідач в оспорюваному рішенні як на підставу відмови у зарахуванні періоду роботи позивача у ТОВ «Аннелі» посилається на положення пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням. Однак вказана інструкція діяла лише до 29.07.1993.

Натомість у спірний період з 15.09.1993 по 14.07.1997 порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58).

Пунктом 1 Інструкції №58 визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають (п. 1.2. Інструкції №58).

Відповідно до пунктів 2,27 2.28 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень вказаного пункту Інструкції №58 вбачається, що у разі звільнення особи записи у трудовій книжці мають бути засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.09.1993 по 14.07.1997 у ТОВ "Аннелі" згідно трудової книжки колгоспника від 07.11.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.

Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Так, трудова книжка колгоспника від 07.11.1987 серії НОМЕР_1 містить запис, що позивач у період з 15.09.1993 по 14.07.1997 працювала швачкою у ТОВ "Аннелі" із зазначенням посади, номеру та дати наказів про прийняття, та звільнення (записи 3-4).

Зі змісту наданої позивачем трудової книжки колгоспника можливо встановити назву підприємства, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннелі».

Наявність у трудовій книжці колгоспнка печатки роботодавця та всіх інших обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (стосовно підпису), що не може бути підставою для не зарахування позивачу періодів її роботи до страхового стажу.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці колгоспника позивача, не залежали та не залежать від її волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на її право на пенсійне забезпечення.

Що стосується посилань відповідача про неможливість врахувати спірний період до трудового стажу позивача також у зв`язку з тим, що дата наказу про прийняття на роботу (16.11.1993) відрізняється на два місяці від дати прийняття на роботу (15.09.1993), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 24 Кодексу законів про працю України (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) в інших випадках, передбачених законодавством України. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

З урахування наведеного суд доходить до висновку, що для фактичного встановлення трудових правовідносин наявність трудового договору не є обов`язковим з огляду на вказані положення законодавства. Допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При цьому, оформлення у подальшому роботодавцем письмового наказу про прийняття працівника на роботу не може бути підставою для незарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу за дати встановлення трудових правовідносин. Не є такою підставою і сумніви відповідача у нумерації наказів роботодавця про призначення, переведення, чи звільнення працівника.

Суд також зауважує, що за змістом оспореного рішення підставою для не зарахування позивачу періоду її роботи у ТОВ "Аннелі" була лише одна підстава - запис про звільнення не завірено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою.

Отже, недотримання роботодавцем обов`язку оформлення трудового договору наказом або оформлення його пізніше, не спростовує факту існування фактичних трудових відносин та не тягне визнання трудового договору, укладеного в усній формі, недійсним.

На думку суду, наведені вище формальні порушення заповнення трудової книжки з боку роботодавця не можуть позбавити позивача права на врахування цього періоду роботи до страхового стажу.

Як наголошує Європейський Суд з прав людини, розглядаючи спори щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, "…не застосовуйте закон відповідно до його букви, якщо це призведе до порушення легітимних цілей закону".

Суд також враховує, що позивачем вжито усіх заходів щодо отримання архівних довідок на підтвердження стажу її роботи у ТОВ «Аннелі», однак згідно листів Новомиргородської міської ради від 19.07.2024 №02-26/118/1 та Новомиргородський міський архів Новомиргородської міської ради від 19.07.2024 №321 підтвердити трудовий стаж неможливо у зв`язку з ліквідацію юридичної особи правонаступника роботодавця та не виконанням ним обов`язку по передачі документів з кадрових питань /особового складу/ на зберігання до архіву.

Отже, можливість надати відповідачу будь-які інші документи про роботу у спірний період у позивача відсутня з незалежних від нього причин.

З цього приводу слід зазначити, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Вказані висновки неодноразово викладались Верховним Судом в своїх постановах, зокрема, від 21.02.2020 у справі №291/99/17, від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача страхового стажу період роботи з 15.09.1993 по 14.07.1997, у зв`язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 111750001920 від 03.07 2024 - є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.09.1993 по 14.07.1997.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення № 111750001920 від 03.07 2024, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Щодо заявленого позивачем у позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Рішення № 111750001920 про відмову у призначенні пенсії датоване 03.07.2024. З позовом до суду про його оскарження позивач звернулася 16.08.2024.

Таким чином, позивач не пропустив встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн., сплачений нею при поданні позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 111750001920 від 03.07 2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.09.1993 по 14.07.1997.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, вулиця Шевченка, 9, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, вулиця Шевченка, 9, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК