Рішення № 122158508, 07.10.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2024 року Справа № 280/7000/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

визнати дії Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) протиправними, по не нарахуванню та невиплаті при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної) та додаткової відпустки з 2020 по 2021 рік включно;

стягнути з Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної) та додаткової відпустки з 2020 по 2021 рік включно в розмірі 17 920 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 18.11.2016 по 19.07.2021 працював в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції. В подальшому, відповідно до наказу № 670 о/с від 19.07.2021 по Департаменту патрульної поліції НПУ України позивача було звільнено з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до відповіді Департаменту патрульної поліції №258зі/41/5/05-2024 від 03.05.2024 невикористані позивачем основні та додаткові відпустки за стаж служби в поліції щорічні чергові оплачувані відпустки за 2021-2022 роки становлять: за 2020 рік - 25 діб (додаткова - 9 діб); за 2021 рік 20 діб. Крім того, у зазначеній довідці зазначено: «Відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація. Враховуючи вищевикладене, грошова компенсація в році звільнення за зазначені основні та додаткові відпустки за стаж служби в поліції щорічні чергові оплачувані відпустки за 2021-2022 роки позивачу не виплачувалась». Позивач вважає дії Департамент патрульної поліції щодо не нарахування та не виплатити компенсації за зазначені основні та додаткові відпустки за стаж служби в поліції щорічні чергові оплачувані відпустки за 2021-2022 роки, усього 45 діб протиправними і безпідставними. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін. Витребувано від Департаменту патрульної поліції належним чином засвідчену копію наказу прозвільнення ОСОБА_1 зі служби вполіції, довідкупросередньомісячну/ середньоденнузаробітну плату ОСОБА_1 відповідно до постановиКМУ№100від 08.02.1995.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що згідно Витягу з Наказу № 670 о/с від 19.07.2021 на підставі п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 19 липня 2021 року з виплатою грошової компенсації за 20 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у році звільнення. Так, компенсація за невикористані відпустки за минулі роки (не в році звільнення) поліцейським при звільненні відповідно до приписів Порядку №260 не передбачена. Окрім цього, в позовній заяві міститься розрахунок суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної) та додаткової відпустки з 2020 по 2021 рік яка складає 21 167 грн 52 коп. Вказаний розрахунок є хибним, оскільки відповідно до п. 7 Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_1 з 18.11.2016 по 19.07.2021 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліці.

Відповідно до витягу з наказу № 670 о/с від 19.07.2021 року на підставі п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 19 липня 2021 року з виплатою грошової компенсації за 20 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році.

Згідно з довідкою про використання щорічних оплачуваних відпусток за час служби в поліції, залишок відпустки (діб) позивача складає за 2020 рік 25 діб, за 2021 рік 20 діб.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної) та додаткової відпустки з 2020 по 2021 рік включно, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Відповідно дочастини 1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

З метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260, який набрав чинності з 27.05.2016, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпеченняполіцейськимНаціональної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу ІПорядку№ 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Доскладу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад;

окладзаспеціальним званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

премії;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно допункту 11 розділу ІПорядку№ 260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачуєтьсязавесь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, аленебільше ніжзатрироки,що передували зверненнюзаодержанням грошового забезпечення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIIIполіцейськимнадаються щорічні чергові оплачуванівідпусткивпорядкута тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додатковівідпусткиу зв`язку з навчанням, творчівідпустки,соціальнівідпустки, відпусткибез збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпустоквідповідно дозаконодавства провідпустки.

Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі днідотривалості відпустокневключаються. Тривалість щорічної основної оплачуваноївідпусткиполіцейського становить тридцять календарних днів, якщо закономневизначено більшої тривалостівідпустки. Закожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваноївідпустки,аленебільш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість черговоївідпусткиуроцівступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступудокінця року з розрахунку однієї дванадцятої частинивідпустки закожен повний місяць служби.

Відповідно дочастин 9-10 статті 93 Закону №580-VIIIполіцейськиму рікзвільнення завласним бажанням,завіком, через хворобу чи скорочення штату вроці звільнення, заїх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частинивідпустки закожний повний місяць служби вроці звільнення.

При звільненніполіцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини черговоївідпустки зачас невідпрацьованої частини календарного року.

Заневикористану вроці звільненнявідпусткуполіцейським,які звільняються з поліції, виплачується грошовакомпенсація відповідно дозакону.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з абзацами 7,8 пункту 8 розділу ІІІПорядку №260 заневикористану вроці звільненнявідпусткуполіцейським,які звільняються з поліції, виплачується грошовакомпенсація відповідно дочинного законодавства.

Виплата грошової компенсаціїзаневикористану вроці звільненнявідпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський маєвідповідно дочинного законодавства на деньзвільненняіз служби.Прицьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсаціїзаневикористану відпустку вказується в наказі прозвільнення.

Правило про наданнявідпустки докінця календарного рокунеє виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII,відповідно доякихполіцейським,які захворіли під час черговоївідпустки,після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з черговоївідпустки,як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з черговоївідпусткиможе бути дозволено керівнику територіального органу поліції.Забажанням поліцейського невикористана частинавідпусткиможе бути приєднанадочерговоївідпусткина наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що Законом №580-VIIIневиключаються випадки, колиполіцейськимвідпустканебуде використана протягом календарного року.Непередбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарномуроці.Водночас, надано право працівнику використати відпусткузапопередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарномуроці,в тому числі ізаумови, що він є рокомзвільнення,поліцейський має гарантоване право на чергову відпусткузапоточний календарний рік та навідпустки(основні і додаткові), щонебули використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсаціїзавесь час невикористаної оплачуваноївідпустки,незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскількивідпустки запопереднірокитакож є невикористаними вроці звільненнятанеможуть бути залишені без розрахунку зполіцейським,адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справізаконституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення абозвільненняпосадових осіб) зазначено, щоприрозгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII іПорядку №260питання компенсації невикористаної частинивідпусткиполіцейськомуза минулі роки, привирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи ст.83 КЗпП України і ст.24 Закону №504/96-ВР.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, щопривиборі і застосуванні норми правадоспірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, у випадкузвільненняполіцейських з органів Національної поліції України їм виплачуєтьсякомпенсація завсіневикористаніними дні, як основної, так і додатковоївідпустки,що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2021 у справі №160/10875/19 та від 31 березня 2021 у справі №320/3843/20.

Верховний Суд у складі суддів судової палати у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах№818/1276/17,№820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і повважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 по справі №826/8185/18 з таких підстав.

Суд наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Незрозумілість та неякість закону (ч.10 ст.93 Закону №580-VІІІ) усунута шляхом прийняття 06.09.2023 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб», яким, зокрема, внесено зміни до ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких поліцейським, що звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського (вказані зміни набули чинності 05.10.2023).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з довідки про використання щорічних оплачуваних відпусток за час служби в поліції, залишок відпустки (діб) позивача складає за 2020 рік 25 діб, за 2021 рік 20 діб.

Тобто, зважаючи на вищевикладене, позивачу протиправноненараховано таневиплаченопри звільненнізі служби в поліції компенсаціюза невикористанідні щорічної (основної) та додаткової відпустки за 2020 та 2021 рік.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсаціїза невикористані дніщорічної (основної) та додаткової відпустки за 2020 та 2021 рік є протиправною.

Щодо розрахунку конкретної суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за невикористані дні щорічної (основної) та додаткової відпустки з 2020 по 2021 рік включно в розмірі 17 920 грн. 50 коп., суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду, зважаючи на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

3 урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту судом порушених прав позивача є зобов`язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсаціюза невикористані дніщорічної (основної) та додаткової відпустки за 2020 та 2021 рік.

Відтак, зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимогнеспростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04,відповідно доп. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, йогонеможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра,доякої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддівдоуваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішеньнеозначає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі,засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно доч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не заявив, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у невиплаті в день звільнення ОСОБА_1 грошової компенсаціїза невикористані дніщорічної (основної) та додаткової відпустки за 2020 та 2021 рік.

Зобов`язати Департаменту патрульної поліції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсаціїза невикористані дніщорічної (основної) та додаткової відпустки за 2020 та 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова