Ухвала суду № 12215417, 19.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2010 р. м. КиївК-55808/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Федорова М.О.,

при секретарі: Патюк Н.О.,

за участю представників:

від позивача Бруснік Т.Г.,

від відповідача Колосовського Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та Прокуратури Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 року по справі № А27/428-07 за позовом СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до ВАТ «Суха Балка», за участю прокуратури Дніпропетровської області про стягнення податку на додану вартість в сумі 6962167,00 грн.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 року, в задоволені позовних вимог СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до ВАТ «Суха Балка» про стягнення податку на додану вартість в сумі 6962167,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 01.12.2009 року та Прокуратура Дніпропетровської області 29.12.2009 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.01.2010 року прийняв скаргу позивача до свого провадження, а ухвалою від 11.01.2010 року скаргу Прокуратури Дніпропетровської області та обєднав зазначені касаційні скарги в одне касаційне провадження.

В касаційних скаргах СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та Прокуратура Дніпропетровської області просять скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, судові рішення без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 6962167,00 грн. стали закріплені в акті від 04.07.2007р. №92/08-06-235/00191329 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Суха Балка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р.»висновки СДПІ у м. Кривому Розі про порушення товариством вимог п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6 ст.6 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відповідачем занижений обсяг продажу гірничорудної сировини січня жовтня 2006р. на суму 34810835грн. та заниження ним податку на додану вартість в розмірі 6962167грн.

Посилаючись на наявність у ВАТ «Суха Балка»податкових зобовязань з податку на додану вартість за період січень-жовтень 2006р. сума яких була обрахована податковим органом за непрямими методами із застосуванням звичайних цін СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області звернулась до суду із даним позовом обґрунтовуючи його тим, що в ході проведення виїзної планової перевірки товариства встановлено не підтвердження розрахунків, наведених у деклараціях по податку на додану вартість за січень-жовтень 2006р., наявними документами обліку, передбаченими законодавством в частині визначення бази оподаткування з ПДВ за цінами нижче за звичайні ціни при реалізації товарної продукції власного виробництва (аглоруди гематитової) за період з 01.01.2006р. по 31.10.2006р. Рішення про визначення товариству суми податкових зобовязань податковою інспекцією не виносилися.

При цьому, під час розгляду справи судами було встановлено, що між ВАТ «Суха Балка»(Постачальник) та ТОВ «Компанія «Енергоальянс»(Покупець) були укладені договори постачання продукції від 30.12.2005р. №56-2006/01/12 та від 30.12.2005р. №53-2006/02/13, за умовами яких постачальник зобовязується поставити покупцю товар згідно специфікації, що додається до договорів, за цінами, які є звичайними, справедливими, ринковими, а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар і здійснити оплату його на умовах, які передбачені договорами.

Ціна одиниці (тн) товару, визначена відповідно до специфікацій, а саме:

- до договору від 30.12.2005р. №56-2006/01/12 аглоруди ТУУ 14-9-397-97, якість заліза 56% у розмірі 99,79грн. (без ПДВ);

- до договору від 30.12.2005р. №53-2006/02/13 аглоруди ТУУ 14-9-397-97, якість заліза 53% у розмірі 90,79грн. (без ПДВ).

На виконання умов договорів згідно актів прийому-передачі товару та податкових накладних ВАТ «Суха Балка», відповідачем за період січень жовтень 2006р. контрагенту товар (аглоруда гематитова) на суму 188504496 грн. (з них: ПДВ 31417416 грн.).

Відмовляючи СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та визнаючи неправомірним висновок податкового органу щодо порушення ВАТ «Суха Балка»п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді заниження обсягу продажу на 34810835грн. та заниження податку на додану вартість за період січень-жовтень 2006р. на 6962167 грн. суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, правильно виходив з положень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Звичайні ціни, відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із визначеннями, наведеними в п.1.20 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства посилань позивача на правомірність застосування ним звичайних цін у звязку з відсутністю на підприємстві обліку витрат на виробництво товарної продукції, оскільки згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначення бази оподаткування (в тому числі із застосуванням звичайних цін) стосується саме операції з поставки товарів, а не визначення собівартості продукції при її виробництві і визначення звичайних цін здійснюється з урахуванням цін на ідентичні (однорідні) товари.

Обовязок ведення обліку витрат на виробництво в розрізі товарної продукції, яка виготовляється платником податків законодавчо не встановлено. Відповідачем не надано нормативного обґрунтування підстав застосування собівартості продукції для визначення рівня звичайних цін.

За таких обставин колегія визнає правомірним висновок судів, що рішення про застосування процедури визначення податкового зобовязання за звичайними цінами прийнято податковим органом за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого визначення.

Донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом (п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у звязку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобовязань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 цього Закону встановлено, що методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Таким чином, оскільки контролюючий орган був вправі визначити податкове зобовязання відповідачу за вказаною операцією за непрямими методами лише з підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пряма вказівка на що міститься в підпункті 4.3.4 зазначеної статті, суди відповідно до встановлених обставин справи дійшли правильного висновку про відсутність у позивача для цього законних підстав, оскільки під час перевірки відповідач підтвердив розрахунки щодо зазначеної операції, відповідними документами обліку, а вимога щодо рівня ціни для відтворення фінансових показників господарської операції у податковому обліку не встановлена.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

21.05.2007р. СДПІ у м. Кривому Розі було направлено до ВАТ «Суха Балка»запит №8218/10/08-06-214 щодо надання калькуляції фактичних витрат на видобуток аглоруди гематитової або собівартості 1 тони вказаної продукції у відповідь на який ВАТ «Суха Балка» листом від 29.05.2007р. №2474 повідомило про відсутність законодавчо встановленого обовязку ведення калькуляції виробництва готової продукції.

Відповідно до п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Наведені положення щодо використання інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори саме з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах податковою інспекцією не виконані, оскільки здійснений аналіз продажу ВАТ «Суха Балка»того ж самого товару, який відвантажувався відповідачем і таким чином була визначена звичайна (ринкова) ціна для споживачів ВАТ «Південний ГЗК», а також встановлена база оподаткування з ПДВ ВАТ «Суха Балка»за дохідним методом в розмірі 110345787 грн.

Визначення відповідачем бази оподаткування операцій з поставки товарів ТОВ «Компанія «Енергоальянс»з дотриманням вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»виходячи з договірної вартості товару та визначення ним податкових зобовязаннь з ПДВ згідно у відповідності з положеннями п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону підтверджено також висновком судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №548/549 від 30.10.2008р.

Відтак, встановивши факт підтвердження відповідачем розрахунків, наведених у відповідних податкових декларацій з податку на прибуток, документами обліку, обовязковість ведення і порядок зберігання яких передбачені чинним законодавством, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість висновків ДПІ про порушення відповідачем норм податкового законодавства та відсутність у позивача законних підстав для визначення податкових зобовязань за непрямими методами, оскільки під час перевірки відповідач підтвердив розрахунки, наведені в податкових деклараціях, наявними документами обліку.

Висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими у справі обставинами та зібраними у відповідності до норм процесуального права доказами і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 рокубез змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена з підстав, в порядку і у строки, встановлені Главою 3 КАС України.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________А.І. Брайко

________Н.Є. Маринчак

________О.А. Сергейчук

________М.О. Федоров