Рішення № 122143750, 26.09.2024, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1290/24

Провадження 2/193/353/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 вересня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки Мудраченка В.М. ,

представника третьої особи Розбицької С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Мудраченка Віктора Михайловича , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ОСОБА_5 , про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

23.07.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника Мудраченка В.М. з вказаним цивільним позовом до відповідачки ОСОБА_4 , згідно з яким просила позбавити останню батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказала, що у період з січня 2012 року по лютий 2022 року її син, третя особа у справі ОСОБА_5 , та відповідачка у справі ОСОБА_4 проживали спільно у квартирі по АДРЕСА_1 , як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу.

Під час спільного їхнього проживання у них народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 згадана вище дівчинка ОСОБА_7 .

Відповідачка ОСОБА_4 у лютому 2022 року покинула ОСОБА_5 разом з дочкою у сел. Софіївка, а сама переїхала проживати до м. Дніпра і з того часу доглядом, вихованням та утримання цієї дитини займався винятково її батько ОСОБА_5 .

Проте, батька дитини, ОСОБА_5 , 17.05.2024 призвано на військову службу під час загальної мобілізації для надання відсічі збройної агресії РФ проти України, у зв`язку з чим малолітня ОСОБА_7 з того часу фактично була позбавлена батьківського піклування, й тому стала проживати разом зі своєю бабусею, позивачкою у справі ОСОБА_1 .

Позивачка зазначає, що відповідачка, після того як покинула ОСОБА_5 разом з дочкою ОСОБА_7 у січні 2022 року не виявляла бажання спілкуватися з дитиною та приймати участі у її вихованні, не цікавилася станом здоров`я дитини, не піклувалася про фізичний та духовний її розвиток, морально та матеріально не підтримувала дочку. Акцентувала увагу на тому, що відповідачка востаннє бачила дочку лише коли призвали ОСОБА_5 до лав ЗСУ, і навіть коли після цього дівчинка залишилася без батьківського піклування ОСОБА_4 відмовилася забирати дитину з собою у м. Дніпро, а сама при цьому не захотіла залишатися у сел. Софіївка разом з нею. Вона постійно наголошувала, що вона прагне влаштувати своє власне життя, а виховання та утримання дитини заважає цьому процесу, перешкоджає її саморозвитку.

Таким чином позивачка вважає, що відповідачка самоусунулась від виховання своєї дочки ОСОБА_7 , тому відносно неї вона може бути позбавлена батьківських прав.

Процесуальні дії у справі.

25.07.2024 за ухвалою судді позов залишено без руху (а.с.46);

26.07.2024 від представника позивача надійшла позовна заява у новій редакції, якою були усунені недоліки позову (а.с.48-53);

01.08.2024 за ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с.56);

26.08.2024 за ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.66).

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мудраченко В.М., у судовому засіданні, посилаючись на обставини та доводи викладені у позовній заяві, заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити. Понесені судові витрати просили не відшкодовувати. Крім того позивачка додатково пояснила, що онука ОСОБА_7 тяжко переживає розлуку з батьком, адже останні два роки вони проживали тільки вдвох й мали тісний соціальний зв`язок. Через неможливість бачити батька у неї часто виникають нервові зриви. Відповідачка телефонує дуже рідко, лише один раз на місяць, з дитиною особисто по телефону не спілкується, хоча остання має власний мобільний телефон. Дитина скучає лише за батьком.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, проте направила поштою до суду письмові заяви про можливість розгляду справи за її відсутності. Пред`явлений до неї позов визнала, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_7 (а.с.63, 70).

Представник третьої особи - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Софіївської селищної ради Розбицька С.В. під час розгляду справи у суді підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_7 у зв`язку з чим вважає, що є всі законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином. Своїх заперечень проти позову він не направив. Його відсутність не є перешкодою для розгляду справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що від спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Факт проживання дівчинки ОСОБА_7 з батьком, третьою особою у справі ОСОБА_5 , підтверджується показаннями під час судового розгляду свідків.

Так, з свідчень ОСОБА_9 , директора ДНЗ «Ромашка», видно, що ОСОБА_5 до свого призову до лав ЗСУ працював охоронником у вказаному дитячому садку й дуже часто відпрошувався з роботи для того щоб забрати свою дочку ОСОБА_7 зі школи. Так як селище Софіївка невеличке й всі один одного загалом добре знають, вона бачила як з цю дівчинку на прогулянку виводив лише батько ОСОБА_5 , зокрема вони завжди перебували тільки вдвох на дитячому майданчику, в магазині, супермаркеті, тощо. Співмешканку ОСОБА_5 - ОСОБА_4 знає, проте вона ніколи не бачила, щоб вони всі втрьох, як сім`я, десь спільно перебували. Їй відомо, що ОСОБА_4 близько двох років вже спільно не проживає з ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_7 , які залишилися проживати вдвох у квартирі по АДРЕСА_2 . Через соціальні мережі їй відомо, що ОСОБА_4 проживає у м. Дніпро, де веде активний спосіб життя, займається танцями, й вважає, що останній її дочка просто заважає займатися саморозвитком. Також вважає малоймовірним те, що між співмешканцями відбувалося якесь домашнє насильство, пояснивши, що її батьки (свідка) проживають неподалік по сусідству з помешканням ОСОБА_5 й жодного разу вони не чули якихось сварок чи конфліктів між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Інший свідок, ОСОБА_10 , у судовому засіданні повідомила, що вона працює музичним керівником ДНЗ « Ромашка », де часто організовує і проводить різні свята для дошкільнят на які завжди запрошуються їхні батьки. Проте коли ще дівчинка ОСОБА_7 відвідувала дитячий садок, то вона жодного разу не бачила, щоб на таких заходах була присутня її мати ОСОБА_4 . Саме один батько ОСОБА_5 був присутній на усіх святкових заходах за участі його доньки й лише він її приводив щодня до садочку. Їй відомо, що ОСОБА_4 два роки тому покинула ОСОБА_5 з дочкою, й останній, який до цього часу й так самостійно виховував та утримував свою дочку, продовжив і надалі один займатися вихованням дочки після того як ОСОБА_4 залишила їх проживати удвох.

Про вказані обставини свідчать також дані з довідки, виданої 15.07.2024 Софіївським ЗДО «Ромашка» (а.с.16).

Про факт проживання малолітньої ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_5 свідчать також характеристика Софіївського ліцею, складена класоводом та засвідчена директором ліцею, з якої видно, що ОСОБА_7 навчається у цьому закладі з вересня 2020 року. Має хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу, тощо. Вихована, скромна, чуйна, потребує незначного стимулювання і підтримки вчителя. Дівчинку виховує батько, ОСОБА_5 , який відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, підтримує зв`язок з класоводом. Мати, ОСОБА_4 , із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, у вихованні дитини участі не приймає (а.с.15).

Крім того, з довідки ФОП « ОСОБА_12 » від 17.05.2024 видно, що ОСОБА_5 дбає про стан здоров`я своєї дочки, яку приводить на періодичні профілактичні огляди та виконує призначення лікаря у разі її захворювання (а.с.25).

З матеріалів справи також встановлено, що малолітня ОСОБА_7 проживає лише вдвох з батьком ОСОБА_5 у належній останньому квартирі по АДРЕСА_1 (а.с.17, 26-27).

З характеристики ОСОБА_5 , складеної секретарем Софіївської селищної ради 22.05.2024, видно, що до призову до лав ЗСУ ОСОБА_5 працював охоронником ЗДО «Ромашка». За місцем свого проживання характеризується сусідами позитивно, як врівноважений, розсудливий, комунікабельний чоловік, веде здоровий спосіб життя. Спиртними напоями не зловживає, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, скарг чи нарікань на його поведінку до селищної ради не надходило. Більше двох років виховує разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 свою малолітню дочку ОСОБА_7 , оскільки мати цієї дівчинки - ОСОБА_4 з ними не проживає (а.с.24).

Згідно характеристики ОСОБА_4 , виданою тією ж посадовою особою 22.05.2024, ОСОБА_4 певний час проживала спільно з ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , але офіційно шлюб між ними зареєстровано не було. Від фактично подружнього життя вони мають спільну доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте ОСОБА_4 більше двох років не проживає за вищевказаним зареєстрованим місцем проживання. Теперішнє місце проживання її не відоме. Її дитина залишилася проживати у родині батька ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_1 . Під час проживання на території Софіївської ОТГ ОСОБА_4 характеризувалася позитивно, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалася, скарг та нарікань на її поведінку до селищної ради не надходило (а.с.10).

У матеріалах справи мається письмова заява ОСОБА_4 від 05.06.2024, адресована голові Софіївської селищної ради, у якій наголошено, що вона не заперечуватиме проти задоволення позовних вимог про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_7 , у разі подання такого позову ОСОБА_1 до суду. Підкреслила, що вона зараз сконцентрована на своєму особистому житті, не має бажання проживати з дитиною у сільській місцевості, а забрати її до себе у місто і утримувати її там вона не має можливості через відсутність для цього стабільного заробітку. Останнього разу вона з донькою бачилася та спілкувалася по телефону кілька місяців тому. Дитина їй сама ніколи не телефонує (а.с.11).

Мотиви застосування норм права судом.

У відповідності до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 1 ст. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути у разі ухилення останніх від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Згідно ч. 1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також висновки органу опіки та піклування при виконкомі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав від 20.06.2024, достеменно вказують на факт проживання малолітньої дівчинки ОСОБА_7 з травня 2024 року саме разом з її бабусею, позивачкою у справі ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , що свідчить про наявність у останньої права на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно згаданого вище висновку органу опіки та піклування, ОСОБА_4 , свідомо ухилилася від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, оскільки не забезпечує дитину матеріально, не цікавиться її життям, станом здоров`я та навчанням у школі, не зустрічається з дитиною, не спілкується з нею, тому вважає доцільним позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_7 , 2013 р.н. (а.с.7-8).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Сукупність досліджених доказів вказує на те, що відповідачка ОСОБА_4 , яка є матір`ю малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно самоусунулась від виховання своєї дочки та в порушення вимог ст. 150 СК України, не проявляла щодо дитини піклування, не вчиняла дій щодо участі у її вихованні, утриманні, навчанні, не цікавилась про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, хоча мала можливість це робити, що згідно вимог п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є достатніми підставами для задоволення позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав.

При цьому, суд вважає за необхідне пояснити відповідачці, що згідно ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. У цьому разі суд ретельно перевірятиме наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Вимоги щодо розподілу судових витрат, які позивачка понесла на оплату судового збору під час звернення до суду з цим позовом та очевидно витрат на оплату правничої допомоги, ні позивачкою, ні її представником не заявлялися. Останні до того ж у судовому засіданні повідомили, що такі вимоги пред`являтися ними не будуть. Відтак, суд не вирішує питання про розподіл понесених позивачем судових витрат між сторонами.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача Мудраченка Віктора Михайловича , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та ОСОБА_5 , про позбавлення батьківських прав, - задовольнити повністю.

ОСОБА_4 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. П`ятихатки П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянку України, позбавити батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ;

Третя особа: виконавчий комітет (орган опіки та піклування) Софіївської селищної ради, ЄДРПОУ: 41053148, місцезнаходження: бульвар Шевченка, буд. 19, сел. Софіївка Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, 53100;

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_2 зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 08.10.2024.

Суддя О.В. Томинець