Постанова № 12214172, 09.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5123/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Черноліхов С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Імекс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, за участі прокуратури Житомирської області на стороні відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі від 17.06.2010 року №0000732301/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 р. та січень-березень 2010 р. у розмірі 707614,00 грн.. Посилається на те, що підставою для такого висновку податкового органу, який викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 14.06.2010 року, став той факт, що по ланцюгах постачання ТОВ "Альянс-Імекс" встановлено підприємства з ознаками сумнівності. Зазначає, що товариством при формуванні складу податкового кредиту за вказаний період та заявлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що податковим органом не можливо встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами постачальниками, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити.

Прокурор та представник відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому представник відповідача пояснив, що оскільки неможливо підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання до виробника, тому позивач не має право на відшкодування з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що фактичною підставою для зменшення ТОВ "Альянс-Імекс" бюджетного відшкодування за жовтень-грудень 2009 р. та січень-березень 2010 р. на загальну суму 707614,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 17.06.2010 року №0000722304/0, слугував висновок ДПІ у м. Житомирі, викладений в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ "Альяс-Імекс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок жовтень-грудень 2009 р. та січень-березень 2010 р., від 14.06.2010 року №3369/23-2/33732550, про завищення позивачем суми податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок платника за вказаний період на суму 707614,00 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на неможливість підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Альянс-Імекс". Тому контролюючим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 р. та січень-березень 2010 р. на загальну суму 707614,00 грн..

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспореного податкового-рішення слугував висновок акта перевірки ДПІ у м. Житомирі про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Альянс-Імекс".

Матеріалами справи підтверджено, що основним постачальником позивача в спірний період було ТОВ "Андрушівський маслосирзавод".

Факт одержання від постачальника позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямого постачальника відповідачем не оспорюється.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що несплата контрагентами постачальника позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Альянс-Імекс" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву ТОВ "Альянс-Імекс" обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000722304/0 від 17.06.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Імекс" 3,40 грн. понесених судових витрат.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 14 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.