Рішення № 122140925, 02.10.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3793/24

Провадження № 2/357/2400/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 року представник позивача ТДВ «Страхова група «Оберіг» Стецюра О.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 31681 грн. 27 коп., з яких: - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21377,00 грн.; - інфляційні втрати в розмірі 842,09 грн.; - пеня в розмірі 8819,43 грн.; - 3 % річних в розмірі 642,75 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2.422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.07.2021 р. в місті Києві по вулиці Львівській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes» н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача, та транспортного засобу марки «Toyota» н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач, будучи причетним до настання ДТП, самовільно залишив місце пригоди. Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes» н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-201787771. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota» н.з. НОМЕР_3 з урахуванням зносу та без урахування ПДВ склала 26650,37 гривень. Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 29.07.2021 р. між потерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 21377,00 грн. (за вирахування франшизи в розмірі 1.500,00 грн.) На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 21377,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 21377,00 грн. 06.12.2021 р. Відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів, однак, станом на дату подання даної позовної заяви відповідач не сплатив кошти позивачу. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 18 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, який був зареєстрований канцелярією суду 01.08.2024 року за вх..№41040, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначив, що ОСОБА_1 , перебував в трудових відносинах з ТОВ «Вік Буд Трейд» і керуючи транспортним засобом марки «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 , який належить (належав) ТОВ «Вік Буд Трейд» створив ДТП. Відповідальність власників транспортних засобів забезпечена Полісом ЕР-201787771. Як зазначено в постанові Святошинського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 19.07.2021 року керуючи вище зазначеним транспортним засобом з причепом залишив місце ДТП, а 20.07.2021 року працівники поліції відшукали транспортний засіб на території ТОВ «Вік Буд Трейд» і саме керівництво підприємства повідомило, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , з цього випливає, що він перебував в трудових відносинах, хоч останні і не визнають цього факту. Однак вони і не заперечують що саме ОСОБА_1 керував їхнім автомобілем, зави до правоохоронних органів підприємство не направляло щодо незаконного заволодіння відповідачем транспортним засобом разом із причепом, окрім цього належний факт керування підтверджують «путеві» листи» за період з 07.07.2021 року по 23.07.2021 року. Також зазначив, що наданої до матеріалів справи калькуляції не вказано хто саме її сформував, а також не зрозуміло чому саме така вартість, адже ні в постанові суду по справі №759/16908/21 від 03.08.2021 року а ні в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№212032 не зазначено ступінь шкоди, яка саме була спричинена шкода. На огляд транспортного засобу відповідача ОСОБА_1 ТОВ «Страхова група «Оберіг» для узгодження страхової шкоди та характеру пошкоджень не запрошувала, а тому не відомо з чого випливає характер відновлювального ремонту зазначеного в калькуляції та не відомо чи проводився відповідний ремонт, адже кошти були виплачені не ремонтній установі, а безпосередньо для потерпілого, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.08.2021 року №650 з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту №3296/1 від 30.07.2021 року». Що стосується штрафних санкції відповідач теж заперечує, так як до позовної заяви не додано жодного доказу про направлення ОСОБА_1 вимоги, щодо відшкодування страхової шкоди, а тому він не знав та не міг знати про вимогу від страхової компанії. Також вважає, що визначена вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню. Явно завищений час на підготовку позовної заяви де зазначено 3 години, а не одна година, враховуючи що позивач просив розгляд справи в спрощеному провадженні з цього випливає що справа не складна, а тому підготовка позовної заяви мала би бути одну годину, теж саме і стосується ознайомлення та аналіз документів, що з додатків справи становить 12 документів, а тому вивчення матеріалів мало би бути 0,5 години, що стосується відправки документів до суду то це не входить в обсяг правової допомоги, а тому підлягає теж зменшенню до 0,10 год.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Вік Буд Трейд». Витребувано у позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» копію матеріалів страхової справи відповідного страхового акту № 3296/1 від 30.07.2021року. Відкладено судове засідання до 09:00 год. 02 жовтня 2024 року.

Судом 07.08.2024 року за вх..№41899 отримано відповідь на відзив, в якій представник позивача ТДВ «СГ «Оберіг» Бузінський А.В. зазначив, що відповідачем не спростовано ані підстав позову, ані предмету позову, ані власного обов`язку із компенсації виплаченого позивачем на користь потерпілої особи страхового відшкодування. Також не надано жодних достатніх аргументів на спростування факту настання ДТП за участю відповідача; вини Відповідача у вчиненні ДТП; відповідальності відповідача відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; вартості матеріального збитку, завданого - власнику т.з. «Toyota» н.з. НОМЕР_3 . Позиція відповідача грунтується лише на формальному підході до даного спору та зводиться до безпідставних намагань уникнути власного обов`язку з відшкодування шкоди. Відповідачем не доведено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota» н.з. НОМЕР_3 становить менше, ніж було виплачено позивачем страхового відшкодування - 21377,00 грн. Також зазначив, що ТДВ «СГ «Оберіг» при підготовці калькуляції та розрахунку страхового відшкодування користувалося програмою AUDATEX. Програма AUDATEX відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України є офіційним продуктом для можливого використання авто товарознавчих дослідженнях та містить інформацію щодо вартості ремонту, надану заводом-виробником. Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. У відзиві на позовну заяву відповідач наполягає, що станом на дату ДТП він перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд». На підтвердження своєї позиції відповідач надав копії «путевих листів». Разом із тим, відповідач вказує, що означена ДТП сталась якраз під час виконання ним трудових обов`язків із ТОВ «Вік Буд Трейд». В рамках проведення розслідування страхового випадку та досудового врегулювання спору, представником позивача було направлено запит щодо надання інформації про перебування відповідача в трудових відносинах з ТОВ «Вік Буд Трейд». В свою чергу ТОВ «Вік Буд Трейд» надало відповідь, зі змісту якої вбачається, що станом на 19.07.2021 р. ОСОБА_1 не виконував трудових обов`язків, оскільки не перебував у трудових відносинах з даною юридичною особою. Відповідачем не надано доказів на підтвердження перебування в трудових відносинах з ТОВ «Вік Буд Трейд», а також виконання відповідачем своїх трудових (службових) обов`язків в момент настання ДТП, а саме по собі право власності на транспортний засіб не є підставою для виникнення обов`язку відшкодування шкоди.

Судом 13.08.2024 року за вх..№ 42632 отримано заяву з додатками на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2024 року, в якій представник позивача просив долучити до матеріалів справи додаткові матеріали страхової справи.

Позивач в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява, яка була зареєстрована канцелярією суду 19.03.2024 року за вх..№14863, в якій представник позивача просила суд розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, заяви та клопотання до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, заяви та клопотання до суду не направили, причини неявки суду не повідомили.

Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені про дату, час та місце слухання справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Святошинського районного суду м.Києва від 03 серпня 2021 року у справі №759/16908/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: - за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень; - за ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. Згідно ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

З даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 19.07.2021 приблизно о 18.29 годин, в м. Київ, вул. Львівська, 11, керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3 , водій ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, після чого самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 13.1, 2.10 (а) Правил дорожнього руху.

Вказана постанова набрала законної сили 13.08.2021 року.

Відповідно до ч.4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes» н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-201787771. Страхові суми (ліміти відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду заподіяну майну 130000,00 грн.; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 260000,00 грн. Розмір франшизи 1500,00 грн.

26.07.2021 року ТДВ «СГ «Оберіг» проведено огляд та складено акт огляду транспортного засобу «Toyota Camri», д.н.з. НОМЕР_3 .

Відповідно до ремонтної калькуляції №31880-Р від 29.07.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota» н.з. НОМЕР_3 з урахуванням зносу та без урахування ПДВ склала 26650,37 грн..

29.07.2021 року ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з настанням страхового випадку 19.07.2021 року за договором страхування ЕР-201787771 від 06.11.2020 року.

Згідно вказаної заяви, між потерпілою особою ОСОБА_3 та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 21377,00 грн. (за вирахування франшизи в розмірі 1500,00 грн.). Також погоджено наступне: - здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов`язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку; - розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено; - страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

02.08.2021 року ТДВ «СГ «Оберіг» виконало своє зобов`язання сплативши ОСОБА_3 страхове відшкодування згідно страхового акту №32096/1 від 30.07.2021 року в розмірі 21377,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 650.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За нормами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить і ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Абзацом 2 пункту 1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до підпункту «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Отже, оскільки ТДВ «СГ «Оберіг» подію визнано страховим випадком та сплачено страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 21377,00 грн., а відповідач, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, самовільно залишив місце пригоди, тому згідно підпункту «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набуває права зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування 21377,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що станом на дату ДТП він перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» та ДТП сталась під час виконання ним трудових обов`язків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Дана норма встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) Перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди).

б) Завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, обумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

З відповіді ТОВ «Вік Буд Трейд» від 29.09.2022 року за №290922 вбачається, що станом на 19.07.2021 року ОСОБА_1 не виконував трудових обов`язків, оскільки не перебував у трудових відносинах з даною юридичною особою.

Суд критично оцінює надані відповідачем подорожні листи, оскільки вони не є належними, допусимими та достатніми доказами на підтвердження перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «Вік Буд Трейд».

Враховуючи викладене, вимога ТДВ «СГ «Оберіг» щодо стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21377,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.37); стаття 625ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч.41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов`язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних, надав суду письмову вимогу ТДВ «СГ «Оберіг» адресовану ОСОБА_1 про сплату на рахунок страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 21377,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять як доказів отримання відповідачем вказаної вимоги, так і направлення її на адресу відповідача.

Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, як і обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.

При цьому, згідно з п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом в суді справи, представником позивача було надано до суду договір №32096/1 про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2024 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Стецюрою О.Ю. яким передбачено, що вартість правової допомоги, що надається адвокатом складає 7300,00 грн., та акт прийому-передачу наданих послуг від 27.03.2024 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Так, представник відповідача у відзиві зазначив, що визначена вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню. Явно завищений час на підготовку позовної заяви де зазначено 3 години, а не одна година, враховуючи що позивач просив розгляд справи в спрощеному провадженні з цього випливає, що справа не складна, а тому підготовка позовної заяви мала би бути одну годину, теж саме і стосується ознайомлення та аналіз документів, що з додатків справи становить 12 документів, а тому вивчення матеріалів мало би бути 0,5 години, що стосується відправки документів до суду то це не входить в обсяг правової допомоги, а тому підлягає теж зменшенню до 0,10 год. Та в цілому має становити не більше а ніж: 2336 грн. - позовна заява: 1 година (4380/3) =1460, вивчення матеріалів 0,5 години (1460/2)=730 грн., підготовка матеріалів для відправки в суд 0,10 год. - 146 грн.

Враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи з врахуванням складності справи, беручи до уваги те, що позовну заяву ТДВ «Страхова група «Оберіг» - задоволено частково, суд вважає, що у відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4891,00 грн. (позивачем до відповідача заявлено позовні вимоги на загальну суму 31681,27 грн., задоволено судом до стягнення суму 21377,00 грн., тобто 67% від заявленого розміру).

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір також пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1623,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» про стягнення суми страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21377,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на правову допомогу у розмірі 4891,00 грн., та судовий збір у розмірі 1623,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»; адреса: вул.. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ЄДРПОУ: 39433769.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд»; адреса: вул.. Радіщева, буд. 3, м. Київ, 03680; ЄДРПОУ: 38316536.

Суддя Б. І. Кошель