Постанова № 12213861, 14.06.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2030/10/0670

категорія 2.11.8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Черноліхов С.В.,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Почин" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, просить визнати протиправним та скасувати рішенням ДПІ у м. Житомирі № 0001882302 від 09.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16119,18 грн.. В обґрунтування позову зазначив, що 29.01.2010 року працівниками ДПА у Житомирській області проведена перевірка ТОВП "Почин" щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке знаходиться за адресою : м. Житомир вул. Перемоги, 113. Під час перевірки працівниками відповідачем було виявлено порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечено ведення у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутні накладні на переміщення (вибуття) товару). Вказує, що позивачем застосовано оптимальний порядок обліку товарних запасів - склад. Оскільки перевіряючим не було надано накладних на переміщення товару, які знаходились в бухгалтерії товариства, однак надавалися прибуткові накладні на товар, на думку позивача, відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши що 29.01.2010 року проведено перевірку позивача під час якої виявлено порушення п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" а саме: не забезпечення ведення у порядку, встановленому законом, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації - в кафе виявлено нестачу товарів на загальну суму 8059,59 грн. Під час проведення перевірки документи, які б підтверджували залишки товарів у кафе, а саме: накладні на переміщення (вибуття) товарів були відсутні. Вважає, що ТОВ "Почин" правомірно застосовано фінансову санкцію в сумі 16119,18 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2010 року працівниками ДПА у Житомирській області була проведена перевірка господарської одиниці - кафе "Рондо" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яке належить ТОВ підприємство "Почин" та знаходиться за адресою: м. Житомир вул. Перемоги, 113, про що був складений акт перевірки № 0079/06/30/23/13557715 від 29.01.2010 р.

Перевіркою виявлено порушення п. 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечено ведення у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації - в кафе виявлено нестачу товарів (пиво "Оболонь" світле) на загальну суму 8059,59 грн. Перевіряючими встановлено, що згідно наданих до перевірки товаротранспортних накладних в кафе "Рондо" здійснювалась реалізація пива "Оболонь" світле в кількості 1300 літрів (26 кег місткістю 50 літрів кожна), отриманого за період з 21.08.2009 р. по 29.01.2010 р. від ТОВ "ЛКО "філія "ЛКО №3". Згідно наданих контрольних стрічок за даний період реалізовано 349,49 літрів даного товару. Фактичний залишок на момент перевірки (29.01.2010 року) становить 55 літрів. Розрахунково (згідно відомості) залишок на момент перевірки повинен становити 950,51 літр (1330-55), отже перевіркою встановлено нестачу пива в кількості 895,51 літр на суму 8059,59 грн. Будь-які документи, що свідчать про вибуття (списання) товарних запасів пива "Оболонь" світле до перевірки не надано.

На підставі вказаного акту перевірки 09,02,2010 року ДПІ у м. Житомирі було винесено рішення № 0001882302 про застосування штрафних санкцій в сумі 16119,18 грн..

Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон Про РРО).

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Статтею 2 Закону Про бухгалтерський облік визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно п.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Судом встановлено, що ТОВ "Почин" застосовано оптимальний порядок обліку товарних запасів - склад.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону Про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обовязку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Суд зазначає, що діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів в бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Суд зазначає, що відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

В ході проведення перевірки, перевіряючими було складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей (додаток №3 до акту перевірки), в якій було перелічено найменування окремих товарів, зазначено про неведення обліку залишків запасів, зазначено про відсутність накладних, що підтверджують вибуття запасів та встановлено нестачу запасів (товарно-матеріальних цінностей) на суму 8059,59 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивачу направлявся письмовий запит з зазначеним переліком товарів, на які потрібно надати накладні переміщення (вибуття) товарів.

До матеріалів справи позивачем надані видаткові накладні на товар та акти списання.

Вказані документи підтверджують надходження товарів та їх вибуття і вони є первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік на підприємстві.

Суд зазначає, що відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001882302 від 09.02.2010 року на суму 16119,18 грн. до позивача застосована фінансова санкція на підставі ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким передбачено застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних на переміщення (вибуття) товарів, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) в розмірі 16119,18 грн., з огляду на не підтвердження факту порушення.

Крім того, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. В Україні не існує жодних інших норм закону, які передбачали б інший порядок перевірки наявності і оцінки товарно-матеріальних цінностей. Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року основними завданнями інвентаризації, зокрема, є виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей в натурі та установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку. Згідно з п. 11.1. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків для проведення інвентаризації, розпорядчим документом керівника підприємства, створюється інвентаризаційна комісія, яка, згідно з вимогами, що викладені в п. 11.4 та 11.7 вказаної інструкції безпосередньо проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, складають інвентаризаційні відомості та, шляхом звірення даних про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей з даними обліку підприємства, встановлює лишки або недостачу товарів.

Згідно з п.15 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби, з метою встановлення фактичної кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у платника податків, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

Однак, в ході проведення перевірки, перевіряючі не вимагали у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, тому така інвентаризація проведена не була, тому відповідач не має жодних правових підстав для визначення в акті перевірки та використання для застосування штрафу вартісного показника нестачі товарів в сумі 8059,59 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.02.2010 року №0001882302.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 18 червня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.