Рішення № 122135649, 01.10.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

( заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024

м.Харків

Справа № 643/4852/24

провадження 2-о/639/112/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа- Харківська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем , -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, зомає юридичне значення, в якій просить встановити факт проживання однією сім`ю зі спадкодавцем- матір`ю ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після смерті матері відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , проте державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори відмовлено у вчиненні нотаріальної дії і видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на час відкриття спадщини заявник не була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Заявник стверджує, що з 2015 р. через суттєве погіршення стану здоров`я матері, якій на той час виповнилось 75 років і вона мала тяжкі хвороби, потребувала сторонньої допомоги, ОСОБА_1 переїхала до неї, постійно доглядала, відвідувала у лікарні,допомагала, тому як останні роки мати не могла самостійно пересуватись і після її смерті у липні 2021, залишилась проживати в квартирі, продовжує оплачувати комунальні послуги.

Представник заінтересованої особи -Харківської міської ради належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи , в судове засідання не з`явився, про причини неявки не сповістив, відзиву на заяву не подав. При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 15.05.2024 заява ОСОБА_1 передана на розгляд Жовтневого районного суду м.Харкова за територіальною юрисдикцією.

Суд, вислухавши заявника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, дійшов наступного.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1996 р.,виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 належить частина трикімнатної кв. АДРЕСА_1 та частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 посвідченого Третьою Харківською державною нотаріальною конторою 19.03.2014 р.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в кв. кв. АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 12.07.2021 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 07.04.2023 Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою, після померлої ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 85/2023 за заявою ОСОБА_1 , що зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Постановою Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори від 07.04.2023 № 264/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкоме майно після померлої ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована у АДРЕСА_3 через відсутність факту прийняття спадщини дочкою ОСОБА_1 .

Як пояснила ОСОБА_1 , спадкоємцем першої черги після смерті матері є також сестра заявника- ОСОБА_4 , яка спадщину не прийняла та на неї не претендує.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є сусідами по квартирі АДРЕСА_1 та добре знали ОСОБА_2 стверджував, що у 2014 році вона залишилася проживати одна, оскільки її чоловік помер та свідки їй допомагали. Незабаром ОСОБА_2 захворіла на онкологію , не виходила з квартири і у 2015 році до неї переїхала дочка ОСОБА_1 , яка на постійній основі доглядала за нею, а після її смерті поховала та залишилася проживати до теперішнього часу.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця ( ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц, від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 198/132/21, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21.

За положеннями підпунктів 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Таким чином, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з пп. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Оскільки заявником доведені вимоги стосовно факту постійного проживання , а саме з 2015 р., зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а також підтверджені належними та допустимими доказами, які не спростовані, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265, 315 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа- Харківська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін: Позивач : ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , прож. АДРЕСА_3 );

Відповідач: Харківська міська рада ( ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, м-н Конституції, 7).

Повне судове рішення складено 07.10.2024.

СУДДЯ -