Постанова № 12213304, 04.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2010 р. справа № 2а-22174/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріСметана М.В.

представника позивача Ковальова С.В.

представника відповідача 1 Гринюка О.М.

представника відповідача 2 Вертела М.В.

представника відповідача 3 Вертела М.В.

прокурора Ноздрьова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві за участю прокурора про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною карки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.06.2010 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого мита в сумі 1196682,81 грн. та ПДВ в сумі 2632702,13 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення Східної митниці про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною карки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.06.2010 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого мита в сумі 1196682,81 грн. та ПДВ в сумі 2632702,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Східної митниці для митного оформлення товару, при цьому ним були надані всі необхідні документи в підтвердження митної вартості товару, визначеної відповідно до ціни договору. Митним органом самостійно визначена митна вартість ввезеного товару за резервним методом, про що винесене відповідне рішення за №70000006/2010/000321/1 від 22.04.2010р., та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №700000006/0/20289. Позивач зазначає, що відмова митниці в митному оформленні здійснена в порушення ст.ст. 40, 266 Митного Кодексу України. На думку позивача при визначенні митної вартості товару за 1 методом митний орган мав би обмежитися дослідженням наданих декларантом документів, здійснивши, при цьому, мінімум митих процедур. Вимагаючи додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не вказав на обставини, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Позивач також пояснює, що, приймаючи оскаржувані рішення, митний орган діяв не у встановлений законом спосіб, оскільки визначив перелік додаткових документів, які необхідно було надати декларанту, на зворотному боці декларації митної вартості. Крім цього, стаття 266 Митного Кодексу України надає право митному органу визначити митну вартість товару за резервним методом лише в тому випадку, коли неможливо застосувати жодний із перших пяти методів. Відсутність у митного органу інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а також інформації щодо додавання та віднімання вартості, на думку позивача, не надає можливості митному органу визначати митну вартість товарів за резервним методом. З метою запобігання псуванню товару позивачем здійснено митне оформлення товару за ціною, визначеною митним органом. У звязку з тим, що позивачем сплачені митні платежі виходячи з митної вартості товару, що є значно вищою, ніж належна, ним були надмірно сплачені суми ввізного мита та податку на додану вартість.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 1, Східна митниця, проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 265 Митного Кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності заяви, документа чи декларації для цілей визначення митної вартості. У поданих декларантом документах відсутні відомості, які б достовірно підтверджували заявлену митну вартість. З огляду на таке, Східною митницею витребувані додаткові документи. Оскільки позивачем не надані витребувані документи, визначення митної вартості продукції здійснено митним органом самостійно на підставі відомостей митої служби із застосуванням резервного (шостого) методу. Відповідач 1 зазначає про відсутність інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а також інформації щодо додавання та віднімання вартості, що обумовило корегування митним органом митної вартості товару за наявної цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Оскільки позивачу було відмовлено у прийнятті ВМД, митним органом оформлена картка відмови.

Відповідач 2, Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, проти позову заперечує, посилаючись на те, що безспірне списання коштів на користь відповідної юридичної особи здійснюється на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною особою. Відповідач 2 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування спірних коштів до Державного бюджету України.

Відповідач 3, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, проти позову заперечує. В судовому засіданні представник відповідача 3 заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені відповідачем 2 в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Згідно повідомлення Прокуратури Донецької області вх. від 01.11.2010р. на підставі ст. 60 КАС України у розгляд справи №2-а-22174/10/0570 вступив прокурор.

В судовому засіданні представник прокуратури Донецької області заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені відповідачем 1 в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, здійснюють виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Митного Кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» зареєстроване як юридична особа 10.09.2009, ідентифікаційний код юридичної особи 36617444.

21.09.2009 року між Компанією «LENON Ltd.Co.» - Сполучені Штати Америки (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» - Україна (Покупець) укладений контракт №1/09/2009, згідно якого Продавець прийняв на себе зобовязання поставити м'ясо та мясні продукти, зазначені в специфікаціях та/або інвойсах.

Пунктом 2.1. Контракту №1/09/2009 від 21.09.2009 року передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях та/або інвойсах, що є невідємною частиною Контракту. Валюта контракту та валюта платежу долари США, євро (п.2.3 контракту). Остаточною ціною товару є ціна, зазначена в інвойсах (п.2.4 контракту). На кожну партію товару Продавець зобовязаний надати інвойс, товаросупровідні документи, ветеринарний сертифікат, сертифікат про походження або відповідності, сертифікат якості (п.3.6 контракту). Всі банківські витрати на території країни та за її територією сплачуються Покупцем (п.4.3 контракту). Упаковка є неповертаємою та входить до вартості товару, палети, за їх наявності, є неповертаємими, а їх вартість сплачується окремо (п.5.1 контракту).

Відповідно до положень ст. 1 Митного Кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

19.04.2010 року ТОВ «Укрпродімпорт» надана до Східної митниці вантажна митна декларація №700000011/2010/001802, відповідно до якої задекларований товар м'ясо курей свійських, частини тушок, заморожене, необвалене: чверті курячі, які містять велику та малу гомілкову кістки, кістки стегна та хребці, не консервовані, без додання приправ та не приготовлені для безпосереднього вживання (гр.31), вага нетто 371250,00 кг (гр.38), вага брутто 385 110,00 кг. (гр.35). Відправником товару визначено «HAKAN USA INC» (гр.2). Умови поставки CIF UA МАРІУПОЛЬ (гр.20). Загальна сума за рахунком та ціна товару визначені у сумі 2206839,94 грн. (гр.22 та 42 відповідно). З урахуванням коригування ціна складає 2206839,94 грн. (гр.45). Митна вартість визначена позивачем за першим методом ціною договору. Відповідно до рядку 47 нараховані платежі: ввізне мито 220683,99 грн., ПДВ 485504,79 грн. Як підтверджується матеріалами справи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом були надані митному органу документи, передбачені пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006 року.

Відповідно до наданої декларації митної вартості від 19.04.2010 року до вищевказаної ВМД визначена ціна договору 2206839,94 грн. (гр. 11(а)). Заявлена митна вартість складає 2206839,94 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.1998р. за №339 затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, який визначає, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1766 та порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Крім того, право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України визначено Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009р. за №602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України".

Згідно ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, в тому числі, що міститься в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків".

Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому, в рамках положень п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

На виконання ст.88 Митного кодексу України та п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 на декларації митної вартості відповідачем 22.04.2010р. було запропоновано позивачу надати наступні додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості товарів: калькуляцію фірми виробника товару, прас-лист фірми-виробника товару, пакувальні листи, копія ВМД країни відправлення, бухгалтерські документи про оплату товару, договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою.

Цього ж дня позивач повідомив митний орган про неможливість надати вищезазначені документи, про що ним зроблено запис "Надання вищезазначених документів не можливо".

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством десятиденний термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст.265 Митного кодексу України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Крім того, п.8 Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009р. за №602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" визначено, що митний орган визначає митну вартість на підставі наявних відомостей з оформленням відповідного рішення у випадках, якщо декларантам, зокрема, не подано або подано з порушенням строку, додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи те, що не надання до митного органу всіх необхідних для визначення митної вартості документів, зумовлена саме бездіяльністю декларанта в їх отриманні та є фактично невиконанням законної вимоги митниці про надання додаткових документів, посадовою особою відповідача прийняте рішення про коригування митної вартості товару позивача на підставі наявної у неї інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що надані декларантом документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару, оскільки з приписів Митного кодексу України та Порядку №1766 митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні для визначення митної вартості товару документи. Тобто, "достатність" наданих документів визначає саме митний орган, як державний контролюючий орган, який має відповідні повноваження, покладені на нього митним законодавством, а не декларант вантажу. Як свідчить з вищевикладеного, факт виконання декларантом п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1776 (подання обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості) не є достатнім і вимога митного органу надати додаткові документи згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1776 є обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.09.2009р. по справі №К-6555/09.

22.04.2010 року Східною митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товару №700000006/2010/000321/1 до ВМД №700000011/2010/001802 від 19.04.2010 року.

Відповідно до наведеного рішення визначена декларантом вартість 1 кілограму товару скоригована з 0,75 дол. США до 1,05 дол. США на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. При цьому загальна сума партії товару з урахуванням коригування складає 409303,13 грн.

Відповідно до ст. 266 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з огляду на те, що декларантом не подані додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару за першим методом, а також в звязку з недостатністю відомостей для визначення митної вартості за ціною договору, відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, яка б дозволяла застосувати четвертий та пятий методи.

22.04.2010 року ТОВ «Укрпродімпорт» надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20289. У даній картці відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними у рішенні №700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року.

Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008р. за №230, дано декларантові право, за неможливістю обґрунтувати заявлену митну вартість у встановлений п.13 Порядку десятиденний термін, здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити (в тому числі шляхом надання необхідних підтверджуючих документів) протягом 90 днів заявлену митну вартість.

У звязку з відмовою Відповідачем 1 у митному оформленні товару та обмеженим терміном його зберігання, на підставі визначеної митним органом митної вартості товару позивачем заповнена нова ВМД №700000011/2010/001954 від 22.04.2010 року.

Суд вважає, що Східна митниця при визначенні митної вартості товару в даних правовідносинах діяла на підставі закону, в межах компетенції та у спосіб, передбачений законом, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 262 Митного Кодексу України встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товару.

Статтею 265 Митного Кодексу України передбачено, що право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару належить митному органу. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей до компетенції митного органу відноситься самостійне визначення митної вартості товару на підставі наявних у митного органу відомостей, в тому числі цінової інформації.

Згідно ст. 261 Митного Кодексу України відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що до виключної компетенції митних органів віднесено вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VІІ Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 11 Митного Кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, суд вважає, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики. Питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь-якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що необхідність надання додаткових документів позивачем була обумовлена тим, що митна вартість раніше оформленого вантажу за аналогічними умовами поставки була значно вищою.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару, у звязку з чим і були витребувані додаткові документи.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ № 339 від 09.04.2008 року, визначено, що такий контроль здійснюється шляхом порівняння заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.

Таким чином, суд вважає, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, враховуючи ту обставину, що позивачем не надані додаткові документи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, митницею правомірно використані наявні в неї відомості, зокрема, цінова інформація, що й стало підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості.

При цьому суд зазначає, що приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим методом, Східною митницею відповідно до вимог ст. 273 Митного Кодексу України вказано на неможливість застосування попередніх методів.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

На підставі, суд вважає, що позивачем не доведена правомірність заявлених позовних вимог до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

Тому суд вважає вимоги позивача такими, що є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року, визнання недійсною карки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20289 від 22.04.2010 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого мита в сумі 1196682,81 грн., ПДВ в сумі 2632702,13 грн. відмовити.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 листопада 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 09.11.2010 року.

Суддя Мозговая Н. А.