Рішення № 122129311, 04.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 рокусправа №380/3028/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.04.2023 №0011030-61-1322.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона є фізичною особою-підприємцем та її основним видом діяльності є вирощування курей та реалізації їх в живому вигляді. На праві власності їй належить нежитлова будівля, птахівник, який використовується нею у здійсненні сільськогосподарської діяльності. Відтак, вважає, що вказане нежитлове приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідності до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. У зв`язку з наведеним вважає податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.04.2023 №0011030-61-1322, яким їй визначено суду податкового зобов`язання у вигляді податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протиправним.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 13.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що об`єкт оподаткування повинен відповідати основним умовам, які дають підстави не враховувати належні об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є: - належність власника таких об`єктів до сільськогосподарських товаровиробників; - належність будівель та споруд до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000; - ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку. Лише за умови наявності усіх вказаних вище умов контролюючий орган може застосувати податкову пільгу закріплену пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Стверджує, що документом підтверджуючим приналежність об`єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора. Позивачем експертний висновок, щодо приналежності об`єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавався, а також ОСОБА_1 не зверталася щодо проведення звірки по об`єктах нерухомості, які перебувають у її власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно. Тому нарахування проводилося на загальних підставах відповідно прийнятих ставок.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 22.12.2006 із основним видом діяльності 01.47 розведення свійської птиці.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, птахівник загальною площею 3700,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Головне управління ДПС у Львівській області 05.04.2023 винесло податкове повідомлення-рішення №0011030-61-1322, яким визначило позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлового приміщення загальною площею 3700,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (податковий період 2022 рік).

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулась з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (у редакції, чинній станом на момент вирішення спірних правовідносин).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пп.266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 22.12.2006 із основним видом діяльності 01.47 розведення свійської птиці. На підтвердження факту здійснення господарської діяльності позивачем долучено копії договорів поставки, видаткових накладних, ветеринарних свідоцтв.

Відтак, зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені судом обставини, позивач є сільськогосподарським виробником. Жодних заперечень з цього приводу відповідач не висловив.

Водночас, з відзиву на позовну заяву встановлено, що відповідач заперечує щодо належності нерухомого майна (нежитлового приміщення загальною площею 3700,00 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська обл., Мостиський р-н, с. Волиця, вул. Дружби, 182) до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», покликаючись на те, що документом підтверджуючим приналежність об`єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора. Однак, такого документа позивачем не надано, тому нарахування податкового зобов`язання проводилося на загальних підставах відповідно прийнятих ставок.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанова від 24.07.2024 у справі №400/2283/20, постанова від 09.05.2023 у справі №380/10802/22) зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення, птахівник, загальною площею 3700,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарським (допоміжними) будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 знаходиться нежитлова будівля (птахівник).

Згідно з експлікацією нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , така складається з 12 приміщень із таким призначенням: пташник, операторська, тамбур, комірка, склад, пташник, кладова, коридор, кладова, коридор, кладова.

З наведеного висновується належність спірної будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що, у сукупності із статусом позивача як сільськогосподарського виробника, зумовлює звільнення такої будівлі від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі №400/2283/20.

Покликання відповідача на те, що позивач не скористався правом на звернення із письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо права на користування пільгою зі сплати податку суд відхиляє, оскільки вказана можливість є правом, а не обов`язком платника податків. Водночас, право на оскарження рішень контролюючих органів в судовому порядку гарантується законом.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 №0011030-61-1322 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки нежитлова будівля загальною площею 3700,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідності до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову долучено докази сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із наступними змінами і доповненнями).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою-підприємцем адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028,00 грн.

Оскільки ціна позову становить 120 250,00 грн, то сума судового збору, яку належало сплатити за подання цього позову, становить 1211,20 грн. У зв`язку з висновком суду про задоволення позовних вимог, саме така сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 1816,80 грн, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.04.2023 №0011030-61-1322.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна