Рішення № 122128517, 07.10.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/4070/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови листом за вих. № 3161-2790/П-02/8-0700/24 від 11.06.2024 pоку, у здійсненні нарахування та виплати суми пенсії ОСОБА_1 , що належала її батьку ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату суми пенсії ОСОБА_1 , що належала її батьку ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин в зв`язку з протиправною відмовою відповідача у виплаті їй нарахованої, але не виплаченої пенсії померлого батька ОСОБА_2 , на виконання судових рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року по справі № 260/1595/22 та від 02.08.2023 року у справі № 260/5226/23.

Ухвалою судді від 24.06.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.07.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, на виконання судових рішення по справі № 260/1595/22 від 09.08.2022 року та по справі № 260/5226/23 від 02.08.2023 року Головним управлінням здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 . У свою чергу, заборгованість в сумі 362853,00 грн. облікована органами Пенсійного фонду України в реєстрі судових рішень.

Вказує, що позивачкою не подано свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом. Отже, недоотримані у зв`язку зі смертю стягувана суми коштів, нараховані на виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/1595/22 та по справі № 260/5226/23, здійснюються на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 03.10.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про закриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 260/1595/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень постанови №704, згідно оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР 11967 від 13.04.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» судове рішення у вказаній справі не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили.

Також, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі № 260/5226/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.07.2021 року нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн., передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» судове рішення у вказаній справі не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 260/1595/22, з 01.04.2019 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР 11967 від 13.04.2022 року, та як не заперечується сторонами, заборгованість по виплаті пенсії становить 200543,34 грн.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі № 260/5226/23, з 01.07.2021 року проведено нарахування ОСОБА_2 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., та як не заперечується сторонами, заборгованість по виплаті пенсії становить 54000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть від 08.02.2024 року серії НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.03.2008 року ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 03.03.2008 року, прізвище після реєстрації шлюбу: ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що 10.05.2024 року позивачка, реалізуючи своє право на неодержану пенсію ОСОБА_2 (померлого батька), в порядку, встановленому ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, звернулася із заявою до відповідача не пізніше 6 місяців після його смерті, в якій просила виплатити їй суми пенсії, що підлягали виплаті її батьку пенсіонеру ОСОБА_2 в розмірі, який нарахований на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 260/1595/22 та від 02.08.2023 року у справі № 260/5226/23, і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 3161-2790/П-02/8-0700/24 від 11.06.2024 року повідомило позивачку, що нараховані різниці в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019 року по 30.09.2022 року в сумі 200543,34 та за період з 01.07.2021 року по 30.09.2023 року в сумі 54000,00 грн. обліковані в електронній справі.

Отже, недоотримані у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів, нараховані на виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 260/1595/22 та від 02.08.2023 року у справі № 260/5226/23, здійснюються на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Абзацами першим, третім пункту 2.26 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

У цій справі позивачка оспорює протиправні, на її думку, дії пенсійного органу щодо відмови їй у виплаті сум пенсії, нарахованих померлому батьку на підставі судового рішення.

Так, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а викладений висновок про те, що " у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

За обставин цього спору ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його донька звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату сум пенсії, недоотриманих ним за життя, в межах шестимісячного строку, а саме 10.05.2024 року.

Відповідач не оспорює факт сімейних відносин.

Відповідні обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про народження та укладення шлюбу.

Відповідач листом № 3161-2790/П-02/8-0700/24 від 11.06.2024 фактично прийняв рішення, яким відмовив у виплаті недоодержаної пенсії із посиланням на обставини того, що позивачка не була стороною в судовому процесі по вказаній справі.

Суд, надаючи оцінку вказаному, зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що позивачка є донькою померлого ОСОБА_2 та вона до спливу шестимісячного строку після смерті батька звернулась до відповідача із заявою в порядку ст. 61 Закону №2262-ХІІ.

Натомість відповідач листом повідомив про відмову у задоволенні її заяви без відсутності на те законодавчо визначених підстав.

А тому, суд визнає протиправною відмову відповідача щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за життя батька ОСОБА_2 .

Суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові ОСОБА_2 в розмірі 254543,34 грн., які були нараховані на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року у справі № 260/1595/22 та від 02.08.2023 року у справі № 260/5226/23 і залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю, відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати суми пенсії ОСОБА_1 , що належала її батьку ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату суми пенсії ОСОБА_1 , що належала її батьку ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті