Рішення № 122128436, 27.09.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/1873/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Пішта І.І.,

за участю:

позивач: не з`явився,

представник відповідача: Романюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури, в якому просить:

1) визнати протиправним бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку;

2) стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 7189,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури № 111к від 23 лютого 2023 року скасовано наказ Закарпатської обласної прокуратури №640к від 25.10.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області на підставі постанови Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №260/6716/21. В період з 25.10.2022 по 23.02.2023 позивач правомірно перебував у трудових відносинах з Закарпатською обласною прокуратурою та будучи фактично звільненим 23.02.2023 отримав право на вихідну допомогу при звільненні. Однак, як наголошує позивач, при звільненні з ним не проведено належного розрахунку, зокрема не виплачено вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року було відкрито загальне позовне провадження у справі.

18 квітня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що вимога про стягнення вихідної допомоги при звільненні була предметом розгляду у справі № 260/6716/21. Судом першої інстанції у зазначеній справі у задоволенні вимоги про стягнення вихідної допомоги, відмовлено. Судом апеляційної інстанції вказане рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 23.02.2023 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю. Заявлений позов, на думку відповідача, поданий в порушення вимог п. 11 ч.5 ст. 160 КАС України. Відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.

26 квітня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої вказує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2022, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 відмовлено у задоволенні позовної вимоги про виплату вихідної допомоги з підстав поновлення позивача на посаді. А тому, вказані рішення не можна трактувати як відмову у задоволенні позовної вимоги через її необґрунтованість. Саме постановою Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №260/6716/21 відмовлено у задоволенні позову і це є остаточною підставою для звільнення і правовою підставою для отримання права на виплату вихідної допомоги при звільненні, оскільки фактичне звільнення відбулось 23.02.2023. Позивач в період з 25.10.2022 по 23.02.2023 перебував у трудових відносинах з Закарпатською обласною прокуратурою, і саме з цього моменту вважає кінцеве право на отримання вихідної допомоги при звільненні. Позивач вважає, що при кінцевому звільненні ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією/реорганізацією прокуратури Закарпатської області, або у зв`язку з скороченням, Закарпатська обласна прокуратура зобов`язана була нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у відповідності до статті 44 КЗпП України.

Ухвалою суду від 17 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26 червня 2023 року зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1825/23.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 27 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення. У матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог у повному обсязі.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури №603к від 21.10.2021 звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів прокуратури Закарпатської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22 жовтня 2021 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №260/6716/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року за № 228 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року №603к; поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, з 23 жовтня 2021 року; стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2021 року по 17 травня 2022 року в розмірі 53183,13 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

25.10.2022 року на підставі наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури №640к від 25.10.2022 ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області з 23 жовтня 2021 року.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №260/6716/21 задоволено касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури: рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури № 111 к від 23 лютого 2023 року скасовано наказ Закарпатської обласної прокуратури №640к від 25.10.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області.

При звільненні відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру».

П. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно з пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року статтю 51 Закону України "Про прокуратуру" доповнено ч. 5, згідно з якою на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Згідно зі ст. 1 Кодексу законів про працю Україні цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 року ст. 40 Кодексу законів про працю України доповнено ч. 5.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Судом встановлено, що наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури №603к від 21.10.2021 звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів прокуратури Закарпатської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22 жовтня 2021 року.

25.10.2022 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №260/6716/21 на підставі наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури №640к від 25.10.2022 ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області з 23 жовтня 2021 року.

Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури № 111 к від 23 лютого 2023 року скасовано наказ Закарпатської обласної прокуратури №640к від 25.10.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області.

Водночас при звільненні з органів прокуратури позивачеві не виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

В контексті наведеного суд зазначає наступне.

Законом України "Про прокуратуру" та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року не врегульовано питання виплати вихідної допомоги у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, або в разі неуспішного проходження атестації.

Проте, Кодекс законів про працю України встановлює обов`язок роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, якщо працівника звільнено у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Закон України "Про прокуратуру" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв`язку із звільненням прокурорів, проте Кодекс законів про працю регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання виплати вихідної допомоги, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 в Закон України "Про прокуратуру" та Кодекс законів про працю України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019р.

Ч. 5 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", який є спеціальним Законом, встановлює обмеження тільки щодо не поширення положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

При цьому, застереження щодо виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні ані Закон № 1697, ані КЗпП України не містять.

Внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, суд доходить до висновку, що ч. 5 ст. 51 Закону № 1697-VII та ч. 4 ст. 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а, отже, не заборонено застосування положень ст. 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд зауважує, що метою запровадження законодавцем такої виплати, як вихідна допомога, є захист працівника (службовця) у разі втрати ним роботи не за власним бажанням та не у зв`язку з неналежним її виконанням (дисциплінарним проступком). І, як зазначалося вище, однією з підстав надання такого захисту є невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Суд наголошує, що, вирішуючи питання правомірності звільнення з підстав, передбачених п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово констатував, що метою запровадження Законом №113-ІХ інституту атестації, було саме підтвердження здатності прокурорами виконувати повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачають однакові за своїм змістом підстави звільнення - невідповідність займаній посаді, що свідчить про застосовність приписів ст. 44 КЗпП України до правовідносин щодо виплати вихідної допомоги прокурору звільненому у зв`язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у свої постановах від 22.08.2023 року у справі №420/25920/21, від 26.10.2023 року у справі №480/12359/21.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Тобто право на вихідну допомогу, у визначених законодавством випадках, виникає у працівника в день його звільнення.

У день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, у тому числі і вихідної допомоги.

З огляду на викладене суд констатує, що факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 08 лютого 2024 року у справі № 520/4500/21.

Таким чином, оскільки позивача звільнено на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року у зв`язку із прийняттям кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, то позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що при звільненні з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, вихідна допомога виплачується в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

За правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середній заробіток працівника визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Згідно з абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку такий заробіток обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки від 15.03.2023 року №19-вих2023 розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 359,49 грн.

Так, число фактично відпрацьованих робочих днів у грудні 2022 року становило - 22 робочих днів, у січні 2023 року - 20 робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів за грудень 2022року/січень 2023 року становить 21 робочий день.

Згідно з приписами Порядку № 100 середня місячна заробітна плата позивача має визначатися шляхом множення середньоденної заробітної плати позивача на середньомісячне число робочих днів.

Так, середня місячна заробітна плата позивача становить 7549,29 грн - (359,49 грн х 21 робочий день).

Оскільки відповідач не виплатив позивачеві належну йому вихідну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 44 КЗпП України, то суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Вирішуючи питання відновлення порушеного права, суд зазначає, що належним способом захисту є стягнення з відповідача суми вихідної допомоги, а саме - 7549,29 грн.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

Стягнути із Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 7549,29 грн (сім тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень двадцять дев`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 07.10.2024 року.