Рішення № 12212753, 25.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 55/207-10

вх. № 8404/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В.І.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарб", м.Харків

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м.Харків

про стягнення 91332,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфарб", м.Харків, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м.Харків, 82912,05 грн. основного боргу; 6305,86 грн. пені; 1128,17 грн. - 3% річних та 986,30 грн. інфляційних, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов Договору № 4/1-1/02/10 від 01.02.2010р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати товару. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2010р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 55/207-10 та розгляд справи призначено на 11.10.2010р.

Одночасно з позовною заявою позивачем було надано до суду заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме: - розрахунковий рахунок № 260003223 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629; - розрахунковий рахунок № 26007805388050 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016; - розрахунковий рахунок № 26007002542 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589; - розрахунковий рахунок № 26002010042697 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що з рахунку відповідача можуть бути зняті всі кошти в будь-який час, через що відповідач може уникнути відповідальності по поверненню грошей, що в свою чергу може ускладнити в подальшому, в разі задоволення судом позовних вимог, виконання рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене у позовній заяві, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами, порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача, як необґрунтованої.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2010р. розгляд справи № 55/207-10 відкладено на 25.10.2010р. о 12:10 год., у зв'язку з не з'явленням представника відповідача у судове засідання.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному розмірі та в обґрунтування позовних вимог надав копію претензії про сплату заборгованості та штрафних санкцій від 25.08.2010р.; копію довідки Головного управління статистики у Харківській області щодо знаходження відповідача у ЄДРПОУ станом на 04.10.2010р.; копію довідки Головного управління статистики у Харківській області щодо знаходження позивача у ЄДРПОУ станом на 01.10.2010р.; оригінали банківських виписок по рахунку ТОВ "Юніфарб".

Надані представником позивача документи долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився; про причину нез'явлення суд не повідомив; витребувані судом документи не надав; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.02.2010р. між ТОВ "Юніфарб" (позивачем) та ЗАТ "Техноімпекс" (відповідачем) було укладено Договір № 4\1-1\02\10, згідно п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, загальний перелік товарів, що поставляється за цим договором, закріпляється у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Пунктом 4.2. договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно розділу 2 даного Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем відповідачу відпускався товар, згідно умов Договору № 4\1-1\02\10 та видаткових накладних, в яких зазначалось найменування товару, його кількість, та сума до сплати.

Відповідачем видаткові накладні приймались та через його представників на підставі довіреностей йому відпускався товар належної якості та кількості.

Так, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 143229,08 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними.

Згідно з п.7.7 Договору № 4\1-1\02\10 від 01.02.2010р., відповідач сплачує позивачу вартість наданого за цим договором товару після реалізації товару іншим особам через оптово-роздрібну торгівельну мережу відповідача.

Відповідно до Додаткової угодою № 1 від 01.02.2010р. до Договору № 4\1-1\02\10 від 01.02.2010р. відповідач чотири рази на місяць перераховує позивачу кошти у розмірі загальної вартості товарів, реалізованих у відповідному періоді. Фактом оплати вважається зарахування коштів на поточний рахунок позивача. Факт реалізації товару відповідачем підтверджується звітом про продаж його відповідачем.

Таким чином, термін сплати по видатковим накладним становить:

- по ТМ "Дюфа" на суму 55952,12 грн. сплив 31.07.2010р.,

- по ТМ "Снєжка" по № РН 00004971 від 02.07.2010р. на суму 2997,00 грн. сплив 23.07.2010р., по № РН 00005006 від 05.07.2010р. на суму 1813,83 грн. сплив 26.07.2010р., по № РН 00005526 від 15.07.2010р. на суму 4001,04 грн. сплив 06.08.2010р., всього на суму 8811,87 грн.;

- по ТМ "Смайл" по № РН 0005002 від 02.07.2010р. на суму 3430,08 грн. сплив 23.07.2010р., по № РН 00005003 від 02.07.2010р. на суму 3470,76 грн. сплив 23.07.2010р., по № РН 00005092 від 06.07.2010р. на суму 4470,84 грн. сплив 28.07.2010р., по № РН 00005278 від 12.07.2010р. на суму 2116,80 грн. сплив 02.08.2010р., по № РН 00005282 від 12.07.2010р. на суму 3108,60 грн. сплив 02.08.2010р., по № РН 00005357 від 14.07.2010р. на суму 1550,88 грн. сплив 04.08.2010р., всього на суму 18147,96 грн.

Згідно вищезазначених документів, відповідач отримав від позивача фарби на загальну суму 143229,08 грн., однак сплатив тільки 60317,03 грн. Залишок по отриманому товару складає 82912,05 грн. Заборгованість була підтверджена відповідачем в повному обсязі на підставі акту звірки взаємних розрахунків станом на 16.08.2010р. Після складання акту звірки та виникнення заборгованості, позивач припинив постачання фарби відповідачу.

25.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість на підставі підписаного обома сторонам акту звірки взаємних розрахунків від 16.08.2010р. Однак, відповідач відповіді на претензію позивачу не надавав, заборгованості не сплатив.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 82912,05 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за Договором № 4/1-1/02/10 від 01.02.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 82912,05 грн. основного боргу, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (розрахунок додається).

За розрахунком позивача індекс інфляції на суму боргу 82912,05 грн. за період липень - серпень 2010р. становить 986,30 грн., 3% річних за період з 14.07.2010р. по 20.09.2010р. - 1128,17 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд дійшов висновку, що у розрахунках позивачем були допущені помилки, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 159,17 грн. інфляційних та 657,96 грн. - 3% річних, як необґрунтованих.

Позовні вимоги в частині стягнення 827,13 грн. інфляційних втрат та 470,21 грн. - 3% річних суд задовольняє як такі, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.12. Додаткової угоди № 1 від 01.02.2010р. до Договору № 4/1-1/02/10 від 01.02.2010р. встановлено, якщо в разі затримки платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилки у розрахунку пені та необґрунтовано визначено її розмір за період з 14.07.2010р. по 20.09.2010р. в сумі 6305,86 грн.

Перерахувавши суму пені у відповідності до вимог чинного законодавства, суд визнав такою, що підлягає стягненню з відповідача, пеню в розмірі 2521,44 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарб" в частині стягнення 82912,05 грн. основного боргу, 827,13 грн. інфляційних втрат, 470,21 грн. - 3% річних та 2521,44 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 159,17 грн. інфляційних, 657,96 грн. - 3% річних та 3784,42 грн. пені суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 624, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 66-67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м.Харків, вул.Космічна, 21, офіс 914; р/р 260003223 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629; код ЄДРПОУ: 31799372; ІПН 317993720305; свідоцтво платника ПДВ 28302886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарб" (61035, м.Харків, вул.Каштанова, 33; р/р 26004103585900 в АКІБ "УкрСиббанк" м.Харкова, МФО 351005; код ЄДРПОУ: 34861516; ІПН 348615120326; свідоцтво платника ПДВ 100028081) - 82912,05 грн. основного боргу, 827,13 грн. інфляційних втрат, 470,21 грн. - 3% річних; 2521,44 грн. пені; 867,31 грн. витрат з оплати державного мита та 224,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 159,17 грн. інфляційних, 657,96 грн. - 3% річних та 3784,42 грн. пені у позові відмовити.

Суддя

Повне рішення складено "27" жовтня 2010 року.