Рішення № 122121805, 03.09.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2365/24

Провадження № 2-а/366/16/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань - Морозовій Я.Р., розглянувшиу відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі Позивач) в особі свого представника ОСОБА_2 (даліПредставник позивача) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області (даліВідповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 липня 2024 року, ОСОБА_1 керував службовим автомобілем DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по місту Чорнобиль в службових справах. О 16:00 год. був зупинений поліцейським СРПП ВП №3 старшим сержантом поліції ОСОБА_3 , який склав стосовно Позивача постанову серії БАД №337544 (надалі-Постанова) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП України та наклав стягнення у вигляді штрафу - 340,00 грн. У постанові вказано, що Позивач рухався на транспортному засобі, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов та не надав для перевірки документи, що підтверджують проходження такого контролю чим порушив п.п. б. п. 31.3 ПДР України.

Позивачвказує на ряд порушень, які припустився працівник поліції, заперечив обставини, що викладені в постанові, а тому просивскасувати постанову серії БАД № 337544 від 29.07.2024 року, якою було накладено на позивача адміністративне стягнення та закрити провадження у справі; витрати Позивача на отримання правничої допомоги адвоката покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 03 вересня 2024 року /а.с. 82/.

19 серпня 2024 року від Відповідача до суду надійшов Відзив, в якому останній зазначив, що постанова відповідає законним вимогам, відсутні правові підстави для визнання постанови серії БАД № 337544 незаконною. Просять суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Панчука М.Г. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача ГУ НП в Київській області Срібна А.Р. у відзиві на позовну заяву просять суд розглядати справу за відсутності представника Головного управління.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася згідно ч. 4 ст. 229 КАСУ, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши матеріали справи,прийшов до висновку, що позов підлягає дозадоволення.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено,що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1, 2статті 7 КАС Українивстановлено, що суд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов`язковою.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так,з матеріалівсправи вбачається,що29липня 2024 року поліцейським СРПП старшим сержантом поліції Чекарланом Ігорем Володимировичем було винесено постанову серії БАД № 337544 від 29.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень) /а.с. 81/.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається,що ОСОБА_1 29.07.2024 року о 16 год. 15 хв. в м. Чорнобиль по вул. Кірова, поблизу будинку 3 керував автомобілем DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов та не надав для перевірки, чим порушив п.п. б п. 31.3 ПДР України /а.с. 81/.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.1, 1.9ПДРвстановлено, що ці Правила, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. 2, 3ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»(далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

У оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушені вимоги п.п. б п. 31.3 ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до п. п. б. п. 31.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до частини третьоїстатті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно достатті 33 Закону України "Про дорожній рух"технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннямистатті 35 Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

В той же час, обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначеніЗаконом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Відповідно до п.п 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137(далі - Порядок) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

Під господарською діяльністю вГосподарському кодексі Українирозуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (стаття 3 ГК України).

Відповідно достатті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт»(чинний на момент виникнення спірних відносин) транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковимисигнальними пристроями тощо).

Відповідно достатті 29 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт»(чинний на момент виникнення спірних відносин) автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовуєтьсяними на законних підставах.

Згідно зстаттею 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , є загальним легковим універсалом - В, належним Державному спеціалізованому підприємству «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «ЦППРВ»), основний вид діяльності ДСП «ЦППРВ» є - оброблення та видалення небезпечних відходів, при цьому види діяльності з перевезення пасажирів відсутні /а.с. 26-27, 29-31/.

У свою чергу, Позивач працює водієм автотранспортних засобів 2 класу гаражу транспортного цеху ДСП «ЦППРВ». Вище вказаний автомобіль був отриманий Позивачем для виконання ним своїх безпосередніх службових обов`язків, який здійснював його керування 29 липня 2024 року на підставі виписаного дорожнього листа, також інформація щодо виїзду автомобіля зафіксована в журналі виїзду та заїзду автомобіля ЖЛ-ІУ.2-040.145.5-2024 /а.с. 24, 26-31/.

Вказаний автомобільє службовимавтомобілем,а томупідстави відноситийого докатегорії автомобілів,що здійснюютьперевезення пасажирівз метоюотримання прибутку,відсутні. Факт належності автомобіля юридичній особі, не може бути обґрунтуванням для його обов`язкового проходження технічного контролю.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності ДСП «ЦППРВ» не включено притаманний перевезенням пасажирів вид господарської діяльності, зокрема такий як: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.32 Надання послуг таксі; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , легковий, з кількістю сидячих місць - 5, повного масою 1 595 кг.

Окрім того в полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №213797741, транспортний засіб DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 не використовується як таксі/маршрутне таксі /а.с. 25/.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31 січня 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно доКАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Що стосується стягнення судових витрат з відповідача, то суд прийшов до наступного.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи слідує, що позивач є учасником бойових дій /а.с. 40/, що дає право на звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того,відповідно доч.5ст.139КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вимоги ч. 1, ч. 5 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) підлягають стягненню з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави.

Відповідно до положень ст. 134КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9305/10 від 31.07.2020 року; договір про надання правової допомоги № 3 від 01.08.2024 року; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Панчукою Миколою Геннадійовичем від 01.08.2024 року; акт приймання-передачі послуг від 05.08.2024 року за договором про надання правничої допомоги № 3 від 01.08.2024 року.

Згідно із акту приймання-передачі послуг від 05.08.2024 року за договором про надання правничої допомоги № 3 від 01.08.2024 року обсяг наданої правової допомоги становить: попередня консультація, вивчення наданих матеріалів, правовий аналіз, розгляд судової практики встановлення особи поліцейського, що склав протокол (в зв`язку з неякісною копією постанови), витрачений час - 2 години, вартість - 2 000 грн.; складання позовної заяви в адміністративній справі щодо скасування постанови від 29.07.2024 серї БАД № 337544 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАп, витрачений час - 4 години, вартість - 6 000 грн. Станом на 05 серпня 2024 року Клієнт сплатив Адвокату загальну суму за даним Актом в розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень).

Загальна вартість послуг адвоката за цим актом складає 8 000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі№ 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Представником позивача у акті приймання-передачі послуг від 05.08.2024 року за договором про надання правничої допомоги № 3 від 01.08.2024 року зазначено, що станом на 05 серпня 2024 року Клієнт сплатив Адвокату загальну суму за даним Актом в розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень), однак жодногодоказу судунадано небуло.

На підставі вищевикладеного та враховуючи відсутність належного, достатнього та достовірного підтвердження (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касових чеків) понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Панчукою М.Г. своєму Клієнту ОСОБА_1 на повну суму (8000 грн.), суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог на стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ч. 3 ст.121,251,280,283,293 КУпАП,ст.ст.2,6,19,77,78,159,242-246,250,286,293,295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 337544 від 29.07.2024 року, винесену старшим сержантом поліції, поліцейським СРПП ВП № 3 старшим сержантом поліції Чекарланом Ігорем Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за яке було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафув розмірі 340 грн. (триста сорок гривень) за ч. 3ст. 121 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ вул. Володимирська,15) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий зір в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1

Представник позивача: Панчук Микола Геннадійович, адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: 01601, м. Київ вул. Володимирська,15

Суддя : Юрій ТКАЧЕНКО