Рішення № 122121479, 27.09.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7006/24

Провадження № 2/357/3255/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Антонюк Денис звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в інетерсах держави в особі Білоцерківської міської ради, та просив витребувати на користь держави в особі Білоцерківської міської ради, із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати по справі.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Білоцерківською окружною прокуратурою в ході вивчення матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000209 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України, було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час надання у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку. Відомості за вищевказаним фактом до ЄРДР внесено Білоцерківською окружною прокуратурою за результатами опрацювання публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці у соціальній мережі «Facebook» з профілем « ОСОБА_3 », щодо незаконного виділення 15 громадянам земельних ділянок під забудову в межах прибережної захисної смуги, де будівництво заборонено. В подальшому, 06.12.2021 до окружної прокуратури надійшло колективне звернення ОСОБА_4 та інших щодо можливого порушення вимог законодавства під час передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 , яке приєднано до матеріалів кримінального провадження. Також з указаних питань неодноразово надходили звернення громадян до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області та прокуратурою було встановлено, що рішенням сесії Білоцерківської міської ради № 3511-67-VII від 28.02.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер 3210300000:04:002:0088. В подальшому, ОСОБА_5 відчужив вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2023.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 29.11.2018 № 3058-60-VII затверджено детальний план території сектору № 16 міста Біла Церква, обмежено АДРЕСА_2 . Вивченням даних кадастрової карти, співставлення їх з викопіюванням з вищевказаного Детального плану території, на якій розміщено земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, встановлено, що вона накладається на землі загального користування. Окружною прокуратурою до Білоцерківської міської ради направлено лист № 50-242вих23 від 10.01.2023 щодо виготовлення картографічних матеріалів, на яких відображено спірну земельну ділянку із зазначенням інформації про її накладення на житлові вулиці та проїзди, одночасно зазначивши площу такої накладки. Згідно з інформацією Білоцерківської міської ради № 173/01-14 від 20.01.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 накладається на землі загального користування, а саме: дорогу між АДРЕСА_3 .

У позові вказано, що рішення сесії Білоцерківської міської ради № 3511-67-VII від 28.02.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 » прийнято всупереч інтересів територіальної громади міста, а також з порушенням вимог ст.ст. 12, 38, 39, 50, 51, 52, 83, 122 Земельного кодексу України. Позивач вважає, що надання у приватну власність земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку без врахування імперативної заборони щодо їх використання з цією метою та відсутності передбачених законом підстав для перебування у приватній власності земель вказаної категорії суперечить вимогам законодавства, та призвело до незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності всупереч встановленому законом порядку. На даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем на підставі вищевказаного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Представник позивача вказує, що за вказаних обставин спірна земельна ділянка має бути витребувана з незаконного володіння Відповідача на користь держави відповідно до ст.ст. 16, 387 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Надання спірної земельної ділянки у власність з порушенням вимог законодавства набуло значного суспільного резонансу в межах м. Біла Церква через можливе позбавлення права вільного доступу громадян до вказаної території, що розташована поруч з р. Рось, де громадяни проводять своє дозвілля. Питання незаконного виділення, зокрема спірної земельної ділянки, неодноразово висвітлювалося в місцевих засобах інформації, на особистих сторінках громадських активістів в соціальних мережах. Представник позивача вказує, що позов подано в «інтересах держави», Білоцерківська міська територіальна громада, як власник спірного майна, делегувала Білоцерківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, а тому позов подано саме в інтересах Білоцерківської міської ради.

Заперечуючи позов, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про незгоду з твердженнями позивача щодо накладання спірної земельної ділянки на землі загального користування (дорогу), а також, сторона відповідача не погоджується, що рішення БМР № 3511-67-VII від 28.02.2019 прийнято всупереч інтересів територіальної громади та з порушенням вимог ч.4 ст. 83 ЗК України.

Зазначено, що дорога, як земельна ділянка в розумінні ст. 79-1 ЗК України, має ідентифікуватися місцем її розташування, площею та межами, а головне визначатися містобудівною документацією, що і відносить її до земель загального користування. В детальному плані території мають відображатися межі як існуючих так і проектних вулиць, доріг, майданів, з відображенням їх «червоних ліній» та назв. Позивач обґрунтовуючи наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки із власності відповідача, стверджує, що спірна ділянка накладається на землі загального користування, а саме: дорогу між АДРЕСА_3 , однак доказом зазначеного до позову надано лише викопіювання з детального плану території з позначенням меж спірної земельної ділянки (додаток до листа Білоцерківської міської ради №173/01 від 20.01.2023).

Представник відповідача вказує, що надане позивачем викопіювання з детального плану території не може вважатися належним та допустимим доказом накладення земельної ділянки на землі загального користування (дорогу), оскільки таке викопіювання містить лише графічне позначення меж спірної земельної ділянки, та взагалі не містить відомостей які б підтверджували, що територія, на яку начебто накладається спірна земельна ділянка, визначена як «дорога», з позначенням її меж, «червоних ліній», площі та назви, а також, не містить відомостей про межі та площу накладення.

Поряд з цим, на викопіюванні з детального плану території можна побачити площі територій які містобудівною документацією дійсно віднесено до земель загального користування (території вулиць та доріг) так, як останні обмежені червоними лініями (на викопіюванні позначено лінією з точками) та містить відомості про назву проектних та існуючих вулиць, доріг. Так, червоними лініями з точками позначено АДРЕСА_3 . А тому, відповідач вказує, що територія про яку заявляє прокурор не віднесена містобудівною документацією до земель загального користування. Підтвердженням наведеному слугують відомості Геопорталу відкритих даних Білоцерківської міської територіальної громади з яких вбачається, що на даній території відсутні дороги, вулиці та відповідно, червоні лінії .

Представник відповідача зауважує, що згідно Кадастрового плану земельної ділянки до Поземельної книги, спірна земельна ділянка межує із землями загального користування лише з південної сторони (від точки «Г» до точки «Д»), яка є протилежною тій, що начебто накладається на дорогу.

Представник відповідача, посилаючись на ст. 28 Закону України «Про державний земельний кадастр», вказує що Державний земельний кадастр не містить відомостей про обмеження використання спірної земельної ділянки. На момент придбання відповідачем спірної земельної ділянки, Державний земельний кадастр також не містив жодних відомостей про обмеження у використанні такої земельної ділянки, що підтверджується змістом пункту 1.6. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2023, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кушнір Н.Б. зареєстрованого в реєстрі за №631. З огляду на вищевикладене відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка накладається на землі загального користування (дорогу).

Сторона відповідача стверджує, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийняте на підставі розробленого й погодженого відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У відповідності до ст. 118 ЗК України, на підставі заяви ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, який погоджено компетентними на те органами.

28 лютого 2019 року відбулося пленарне засідання Білоцерківської міської ради на якому було прийнято рішення №3511-67-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 », та яким вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, що додається; передати земельну ділянку комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Згідно вказаного Рішення №3511-67-VII, останнє прийнято на підставі звернення Постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою №26/2-17 від 30.01.2019 та її позитивного висновку, оформленого протоколом № 163 від 30.01.2019р. Отже, вказана проектна документація як станом на час її розгляду на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин, так і на сесії міської ради відповідала вимогам закону та не суперечила генеральному плану м. Біла Церква. Отже, сторона відповідача стверджує, що рішення Білоцерківської міської ради №3511-67-VII від 28.02.2019 було прийнято за наявності розробленого проекту землеустрою, всіх необхідних погоджень та як наслідок, з дотриманням вимог чинного на той час законодавства.

Також, представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а задоволення позовних вимог матиме ознаки непропорційного втручання у право на мирне володіння майном. Відповідач є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2023, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Кушнір Н.Б. На дату посвідчення договору ОСОБА_2 надав нотаріусу оригінали документів, що посвідчували його право власності на спірну ділянку, а також нотаріусом було перевірено факт державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також відсутність будь-яких зареєстрованих обтяжень щодо спірної земельної ділянки, які унеможливили б її продаж. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки він на законних підставах придбав цю ділянку у особи, яка на час продажу була її законним власником та право власності якої підтверджувалося належним правовстановлюючим документом. Рішення Білоцерківської МР №3511-67-VII є чинним та ніким не оспорювалося.

У відзиві вказано, що виникненню права власності у ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування та враховуючи, що право власності на спірну земельну ділянку було набуте ОСОБА_2 в результаті проведення відповідними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність. Таким чином, у разі наявності порушень, які допущені саме державними органами чи органами місцевого самоврядування, такі порушення не можуть бути підставою для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, оскільки вони могли бути допущені внаслідок винної, протиправної поведінки саме публічного органу. Також, представник відповідача зазначає, що позов подано з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. У позовній заяві прокурором не обґрунтовано причин пропуску строку позовної давності, а лише зазначено про необхідність захисту прав та інтересів держави в особі територіальної громади м. Біла Церква, бо прокурору стало відомо про вказані обставини лише у 2021 році в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021112030000209.

Білоцерківська міська рада, як орган в інтересах якого пред`явлено позов, не підтримала позовні вимоги та надала до суду пояснення по справі, в яких вказано, що рішення Білоцерківської міської ради №3058-60-VII від 29 листопада 2018 року «Про затвердження детального плану території АДРЕСА_2 » - на сьогодні є чинним та не скасованим. Так, згідно детального плану території м. Біла Церква вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 розташована в «зоні садибної житлової забудови». Також Білоцерківська міська рада звертає увагу суду на документ, який став підставою для відведення земельної ділянки, а саме розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , який містить, зокрема висновок управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 11 січня 2019 № 6 про наявність обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з якого вбачається наступне: «Згідно генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 03.11.2016 року за № 319-18-VII», дана ділянка розташована в зоні зелених насаджень загального користування. Згідно детального плану території АДРЕСА_2 , затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 29.11.2018 року № 3058-60- VII , дана ділянка розташована в секторі № НОМЕР_1 та в зоні садибної житлової забудови».

Так, управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради було наведено два види містобудівної документації, а саме Генеральний план м. Біла Церква, затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 3 листопада 2016 року та Детальний план території АДРЕСА_2 , затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 29 листопада 2018 року № 3058-60-VII.

З наведеного вище вбачається, що Генеральний план міста Біла Церква було затверджено 2016 року, а Детальний план території АДРЕСА_1 , річкою Протока, річкою Рось та вул. Заярська - 2018 року. Відтак, положеннями Детального плану території м. Біла Церква було уточнено раніше розроблений Генеральний план міста Біла Церква. Тому, згідно вимог Детального плану території АДРЕСА_2 , оскаржувана земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 потрапляє, саме, до території існуючої садибної житлової забудови. Таким чином, Білоцерківською міською радою при прийняті рішення № 3511-67-V1II від 28 лютого 2019 року не порушено вимог містобудівної документації, оскільки свого часу Генеральний план міста Біла Церква було уточнено Детальним планом території АДРЕСА_2 . Представник Білоцерківської міської ради зазначає, що Білоцерківською окружною прокуратурою не наведено жодного правового обґрунтування щодо порушення норм матеріального права при відведенні спірної земельної ділянки у власність за процедурою приватизації. Таким чином, рішення Білоцерківської міської ради від 28 лютого 2019 року № 3511- 67-VIII прийнято у спосіб та відповідно до норм чинного законодавства, є законним і обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Представник БМР вказує, що оскільки основною передумовою для застосування положень статті 387 ЦК України визначено: «заволодіння майном без відповідної правової підстави», Білоцерківська міська рада стверджує, що приватизація спірної земельної ділянки відбулась на підставі рішення органу уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками комунальної форми власності та надалі гр. ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку на підставі відповідного договору купівлі-продажу з дотриманням положень чинного законодавства України. У зв`язку з цим Білоцерківська міська рада наголошує на неможливості застосування в цій судовій справі положень статті 387 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 володіє земельною ділянкою за наявності відповідної правової підстави, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Крім наведеного, представник БМР вказує, що Білоцерківською окружною прокуратурою при поданні позовної заяви визначено неналежного позивача, оскільки вказуючи на незаконність рішення Білоцерківської міської ради та діючи в супереч власній позиції, Білоцерківська окружна прокуратура заявляє позов в інтересах держави, в особі Білоцерківської міської ради, стосовно земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності на правових підставах, а саме згідно рішення Білоцерківської міської ради в інтересах якої заявлено позов, тобто Білоцерківська міська рада фактично є позивачем і відповідачем у даній справі. Білоцерківська міська рада вказує на пропущення прокуратурою строку звернення із вказаним позовом. Білоцерківська міська рада на підставі ч. ст. 57 ЦПК України, просила залишити без розгляду позовні вимоги, оскільки не підтримують вказаний позов.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 65-66).

12.06.2024 представник відповідача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.71-76, 77-81).

14.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.90-111).

Ухвалою суду від 25.06.2024 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції (а.с.121-122).

02.07.2024 на адресу суду від заступника керівника Білоцерківької окружної прокуратури Маційчука О. надійшла відповідь на відзив (а.с.123-132).

10.07.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.133-166).

22.07.2024 представник Білоцерківської міської ради Швець С. подав пояснення по справі, клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.167-180, 181-190).

30.07.2024 представник Білоцерківської міської ради Корнієнко І.М. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення підготовчого засідання (а.с. 191-196).

19.08.2024 представник БМР Швець С. подав клопотання про залишення позовної заяви без руху (а.с. 201-211).

28.08.2024 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури подав заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності, заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху (а.с. 212-220, 221-227, 228-236).

Ухвалою суду від 29.08.2024, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху, також, на підставі ч. 4 ст. 57 ЦПК України, суд відмовив в задоволенні клопотання про залишення справи без розгляду.

29.08.2024 року ухвало занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті, встановлено звичайний порядок розгляду справи.

Заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради від 03.11.2016 року № 319-18-VІІ було затверджено Генеральний план міста Біла Церква.

Встановлено, що Рішенням Білоцерківської міської ради від 29.11.2018 № 3058-60-VII затверджено Детальний план території сектору АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що рішенням сесії Білоцерківської міської ради № 3511-67-VII від 28.02.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер 3210300000:04:002:0088 (а.с.22).

Встановлено, що вдповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2023, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Кушнір Н.Б. (а.с.20-21).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно ч. 1 ст. 10, ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси…

Прокурор, обґрунтовуючи вимоги за даним позовом, посилається на норми ст. 387 ЦК України.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої статті 116 ЗК України).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти «а» та «б» частини першої статті 12 ЗК України).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

За змістом наведених приписів Білоцерківська міська рада мала повноваження щодо розпорядження тими земельними ділянками, які належали до земель комунальної власності у межах відповідного населеного пункту (території міста Біла Церква).

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проєктами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проєкти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів (частини перша та друга статті 173 ЗК України).

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:

комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.

Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки: розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання земельної ділянки для розміщення технічних засобів та/або споруд електронних комунікацій, лінійних об`єктів енергетичної та транспортної інфраструктури (доріг, мостів, естакад); буріння, влаштування (облаштування) та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів; будівництва, експлуатації окремо розташованих захисних споруд цивільного захисту.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених абзацами сьомим - тринадцятим цієї частини, за відсутності принаймні одного виду містобудівної документації, визначеного абзацами другим - п`ятим цієї частини, не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земельних ділянок для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Відтак, положення вищезазначеної норми Закону допускають можливість передачів земельної ділянки у власність принаймні за наявності одного з видів містобудівної документації на місцевому рівні.

Як було зазначено вище, Білоцерківська міська рада 29.11.2018 року своїм рішенням №3058-60- VІІ затвердила Детальний план території АДРЕСА_2 . Дане рішення є чинним.

Згідно ч. 1, п.2-4 ч. 4 ст. 19 Закону України детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

Таким чином, згідно Детального плану території м.Біла Церква земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 розташована в «зоні садибної житлової забудови».

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Як було зазначено в позовній заяві, що за результатами опрацювання публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеної у соціальній мережі «Facebook» щодо незаконного виділення громадянам земельних ділянок під забудову в межах прибережної захисної смуги, прокурором було виявлено порушення вимог земельного законодавства та Білоцерківською окружною прокуратурою порушено кримінальне провадження.

Однак, суд звертає увагу, що даний позов подано до суду не через протиправну передачу первісному набувачу ОСОБА_2 земельної ділянки прибережної захисної смуги, а в зв`язку з припущенням про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 на землі загального користування.

Так, прокурору Білоцерківської окружної прокуратури, у кримінальному провадженні прокурору ОСОБА_7 на запит Білоцерківською міською радою було надано : викопіювання з Генерального плату м. Біла Церква ; викопіювання з детального плану території сектору №16 м. Біла Церква ; копію рішення Білоцерківської міської ради від 29.11.2018р. № 3058-60-VІІ «Про затвердження детального плану території сектору АДРЕСА_2 ».

Як було з`ясовано в судовому засіданні, прокурор дослідивши вищезазначені документи, прийшов до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 накладається на землі загального користування. А саме на дорогу між АДРЕСА_3 .

При цьому, слід зазначити, що координати точок та площа такого накладення не визначена, жодних експертних досліджень з даного приводу не проведено, а також, позивачем не доведено в належний спосіб порушення вимог містобудівної документації при передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2 . Оскаржувана земельна ділянка потрапляє до території існуючої садибної житлової забудови, що слідує з Детального плану території АДРЕСА_2 .

Згідно Кадастрового плану земельної ділянки до Поземельної книги, спірна земельна ділянка межує: від «А» до «Б», від «Б» до «В», від «В» до «Г» - з землями Білоцерківської міської ради; від «Г» до «Д» - з землями загального користування (проїзд); від «Д» до «Е» - ОСОБА_8 ; від «Е» до «Є» - ОСОБА_9 ; від «Є» до «А» - ОСОБА_10 . Тобто, з землями загального користування спірна ділянка межує лише з південної сторони (від точки «Г» до точки «Д»). Та з наданого позивачем викопіювання з детального плану території з позначенням меж спірної земельної ділянки не можливо встановити яка площа в даній стороні накладається на землю вулиці.

Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийняте на підставі розробленого й погодженого відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, у відповідності до ст. 118 ЗК України, на підставі заяви ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, який погоджено компетентними на те органами.

28 лютого 2019 року відбулося пленарне засідання Білоцерківської міської ради на якому було прийнято рішення №3511-67-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 », та яким вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га; передати земельну ділянку комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Згідно вказаного Рішення №3511-67-VII, воно було прийнято на підставі звернення Постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою №26/2-17 від 30.01.2019 та її позитивного висновку, оформленого протоколом № 163 від 30.01.2019р. Отже, вказана проектна документація як станом на час її розгляду на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин, так і на час засідання сесії міської ради відповідала вимогам закону та не суперечила генеральному плану м. Біла Церква. І під час розгляду даного спору судом, Білоцерківська міська рада стверджує, що жодних порушень земельного законодавства при передачі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , чи перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень - не було. Рішення Білоцерківської міської ради №3511-67-VII від 28.02.2019 було прийнято за наявності розробленого проекту землеустрою, всіх необхідних погоджень, з дотриманням вимог чинного на той час законодавства.

Натомість, позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що вищевказаним Рішенням №3511-67-VII від 28.02.2019р. було здійснено розпорядження землями загального користування. Висновок прокурора, здійснений при аналізі викопіювання з детального плану території сектору №16 міста Біла Церква не є належним доказом в підтвердження стверджуваного позивачем факту накладення спірної земельної ділянки на землі загального користування. В рамках даної справи позивачем не подавалося жодних клопотань про призначення земельної експертизи.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку, як було встановлено судом, позивач самостійно проаналізував викопіювання з детального плану території сектору №16 м. Біла Церква та зробив висновок про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 на землі загального користування, тобто дорогу між вулицями.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Відповідач є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2023р., укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Кушнір Н.Б. На дату посвідчення договору ОСОБА_2 надав нотаріусу оригінали документів, що посвідчували його право власності на спірну ділянку, та нотаріусом було взято до уваги факт державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також відсутність будь-яких зареєстрованих обтяжень/обмежень щодо спірної земельної ділянки, які унеможливили б її продаж. Отже, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Під час розгляду даної справи, як представник відповідача так і представник Білоцерківської міської ради неодноразово зазначали, що Білоцерківською окружною прокуратурою подано позов з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові, а тому просили відмовити в позові.

Однак, в даному випадку, суд зазначає, що згідно п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Крім того, суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, але в даному випадку, суд відмовляє в задоволенні даного позову по суті, саме через недоведеність позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 56,57, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 . третя особа: ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.10.2024 року

Суддя О. Я. Ярмола