Рішення № 12211914, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/18003.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій”

До Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві

Дарницької районної у м. Києві ради

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по

м. Києву;

2) Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого

майна”

3) Комунальне підприємство «Господар»

Про поділ майна, що перебуває в спільній частковій власності

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Чиж С.С. по дов. №143/б від 20.09.2010р.

Від відповідача-1 Янченко М.В. по дов. №299/1 від 20.01.2010р.

Від відповідача -2 не з”явився

Від третьої особи-1 Тимошенко А.Г. - по дов. № 84 від 30.08.2010р.

Від третьої особи-2 не з”явився

Від т третьої особи -3 не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій” до Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві, в якому він просить суд здійснити поділ в натурі нерухомого майна (нежитлових приміщень) загальною площею 192,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. А, та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Водолій” право власності на приміщення під №№ 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 6, 7 та вітрини загальною площею 114,8 кв.м. в будівлі літ. “А”по вул. Вереснева, 17 Дарницького району міста Києва, а також припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій” та Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві на нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 192,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. А.

Представником позивача подана заява про уточнення про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

Здійснити поділ в натурі нерухомого майна (нежитлових приміщень) загальною площею 192,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. А та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Водолій” право власності на приміщення під №№ 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 6, 7 та вітрини загальною площею 114,8 кв.м. в будівлі літ. “А” по вул. Вереснева, 17 Дарницького району міста Києва.

Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій” та Дарницької районної в м. Києві ради на нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 192,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. А.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу належить на праві власності нежиле приміщення торговельне, загальною площею 112.1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, по вул. Вереснева, 17 Дарницького району міста Києва, що підтверджується договором купівлі продажу нежитлового приміщення від 21.12.2000р.

Представник відповідача -1 в судове засідання повторно не з»явився. Заяв, клопотань від відповідача -1 на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи відповідач -1 повідомлений належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду від 30.08.2010р. відповідач -1 отримав 06.09.2010р., а від 22.09.2010р. відповідач -1 отримав 30.09.2010р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача -1.

Представник відповідача -2 в судовому засіданні надав письмовий відзив на позов в якому проти задоволення позову посилаючись на те, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі.

Ч. З ст. 364 встановлює обов'язковість укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватись на підставі укладеного між усіма співвласниками договору. Це випливає з норми ч. 1 ст. 358 ЦК, яка чітко встановлює засади здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників. І лише у разі виникнення між співвласниками спору справа про виділ вирішується судом.

Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація вважає залучення її до даної справи безпідставним, оскільки відсутні будь-які претензії чи позовні вимоги до Дарницької райдержадміністрації щодо предмету позову як в минулому, так і в майбутніх юридичних наслідках спору.

Представник третьої особи -1 надав в судовому засіданні письмові пояснення на позов, відповідно до яких на підставі договору №52-п від 09.10.1996р. купівлі-продажу патенту позивач отримав право оренди приміщення за конкурсом.

03.01.1997р. між ВАТ "Будмаш»та позивачем був укладений договір оренди приміщення загальною площею 111,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17.

Вказане нежитлове приміщення знаходилось на балансі ВАТ «Будмаш», але не увійшло до його статутного фонду.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна»державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Пунктом 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 412, встановлено, що регіональне відділення відповідно до покладених на

нього завдань і в межах своїх повноважень, зокрема, розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності, і приймає відповідні рішення.

08.08.2000р. Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву за № 760 було зареєстровано заяву позивача на приватизацію нежитлового приміщення, що знаходиться на балансі ВАТ «Будмаш»по вул. Вересневій, 17, літ. «А».

Відповідно до ст.7 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та згідно з поданою заявою на приватизацію, в.о. начальника РВ ФДМУ по м.Києву був виданий наказ №535 від 08.08.2000р. про реєстрацію заяви на приватизацію.

В процесі приватизації Регіональним відділенням було направлено на адресу Київського міського бюро технічної інвентаризації запит №30-03/2718 від 31.05.2000р. щодо визначення розміру частки нежитлового приміщення по вул. Вересневій, 17, літ. «А», площею 112,1 кв.м., яке орендував позивач, для отримання свідоцтва про право власності. На вказаний запит Київське міське бюро технічної інвентаризації листом №17497 від 29.09.2000р. зазначило, що загальна площа нежилих приміщень в будинку згідно інвентаризаційної справи складає 192,5 кв.м., ідеальна частка відчужуваних нежилих приміщень загальною площею 112,1 кв.м. складає 58/100 частини.

21 грудня 2000 року між позивачем та Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву було укладено договір №735 купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 112,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. «А».

Вказане приміщення належало державі на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п.3.1 Договору, в якому зазначено, що передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після нотаріального посвідчення цього Договору, 22 грудня 2000р. був підписаний акт №783 приймання-передачі вказаного нежилого приміщення.

Право власності на 42/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 192,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. «А» не належить до державної власності.

Представник третьої особи -2 в судове засідання 03.11.2010р. не з»явився. В наданих суду письмових пояснень третя особа -2 пояснила, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. N 1952-ІУ (надалі - Закон), Тимчасовим положенням порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5, а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 5 прикінцевих положень Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно даних реєстрових книг БТІ, станом на 29.07.2010р., за позивачем зареєстровано право власності на нежилі приміщення загальною площею 112, 1 кв.м., що становить 58/100 частин від нежилих приміщень загальною площею 192,5 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 1-ї Київської державної нотаріальної контори 21.12.2000р. № 20-5814 та акту прийому-передачі № 783 від 22.12.2000р. Реєстрація права власності на 42/100 частини від нежилих приміщень загальною площею 192,5 кв.м. відсутня.

Частиною 2 ст. 184 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З урахуванням викладеного третя особа просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України та провести розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи -3 в судове засідання не з»явився. Заяв, клопотань від третьої особи -3 на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи третя особа -3 повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду від 22.09.2010р. третя особа отримала 27.09.2010р.).

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача -2 та третьої особи -1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Водолій” (далі позивач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення державної власності.

Відповідно до умов даного договору позивач купив нежиле приміщення - торговельне загальною площею 112,1кв. м. ,згідно з свідоцтвом про право власності (згідно з інвентаризаційною справою площа приміщень 111,7 кв.м.), що становить 58/100 частини від нежилих приміщень в будинку) площею 192.5 кв.м, який знаходиться за адресою : м. Київ,

вул. Вереснева, 17, літ «А».

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно позивачу було видано реєстраційне посвідчення від 23.05.2001 року, записане в реєстровій книзі за №350-239 за реєстровим номером 3579-п.

При розгляді справи судом встановлено, що листопаді 2009 року позивач звернувся до Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Даний лист залишений без відповіді.

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації №2209 від 06.12.2002 року житловий будинок №17 по вул.. Вересневій в м. Києві, за винятком нежитлового приміщення, що належить позивачу, було передано до комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва. Даний факт підтверджується актом прийому передачі відомчого житлового фонду.

Статтею 357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом.

З договору купівлі продажу вбачається, що частки у праві спільної часткової власності є не рівними та співвідносяться 58 % - власності позивача та 42 % - у власності відповідача -2.

Ст. 364 ЦК України передбачає право власника на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.12.2000 року та плану інвентаризації позивачу належить конкретне нерухоме майно, визначене на плані за поверхами на будівлю літ. «А»по вул. Вересневій. 17. Дарницького району, м. Києва, а саме: приміщення під № 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 6, 7 та вітрини загальною площею 114, 8 м. кв.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач обмежений правом в повній мірі здійснювати право власності на нерухоме майно, як то користування, володіння та розпорядження, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню до відповідача -2.

В частині вимог до відповідача -1 позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи позивача у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Дарницької районної у м. Києві державної адмністрарації, оскільки відповідач -1 не є власником 42/100 частин спірного майна.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача -1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

На позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України відносяться витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Здійснити поділ в натурі нерухомого майна (нежитлових приміщень) загальною площею 192,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. А та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Водолій”

(м. Київ, вул.. Вереснева, 17, код ЄДРПОУ 22942346) право власності на приміщення під №№ 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 6, 7 та вітрини загальною площею 114,8 кв.м. в будівлі літ. “А” по вул. Вереснева, 17 Дарницького району міста Києва.

Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій” (м. Київ, вул. Вереснева, 17, код ЄДРПОУ 22942346) та Дарницької районної в м. Києві ради (м. Київ, вул.. О. Кошиця, 11) на нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 192,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 17, літ. А.

Стягнути з Дарницької районної в м. Києві ради (м. Київ, вул. О. Кошиця, 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій” (м. Київ, вул.. Вереснева, 17, код ЄДРПОУ 22942346)

В частині позовних вимог до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний тест рішення складено

08.11.2010р.